Понеділок, 20 вересня 2021

Священник має порушувати у проповіді болючі і складні питання, такі як аборти, евтаназія, контрацепція. Про це заявив Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян Патріаршої Курії УГКЦ Юрій Підлісний під час X спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, який цьогоріч проходить у Львові.

“Всі миряни по-різному сприймають священника і Церкву загалом. Дехто дивиться як на бізнесмена, дехто - як на провідника громади, а дехто - як на святу людину, з якої потрібно брати приклад. І те, як миряни бачать священника, дуже часто залежить від того, як сам священник себе бачить, - зазначив Юрій Підлісний. - Ви попадете на свою першу парафію, перше покоління парафіян вас сприйматиме так, як ви себе подасте, у них народжуватимуться діти, хтось переїжджатиме у ваші місця і люди будуть передавати, що цей священник такий-то, бо ви вже створили собі певний імідж, а імідж згодом переростає в репутацію. Те, як миряни до вас ставитимуться як до пароха, залежить від вас, але й від вашої дружини. Їмості також формують імідж священника”.

Він наголосив семінаристам, що у душпастирському служінні буде багато спокус, і важливо вміти перед ними встояти. “Особливо напередодні виборчих перегонів. Всі ми падаємо, питання в тому – чи ми встанемо потім. Бо від цього залежатиме наша репутація. Світ жорстокий. Вистачає один раз впасти, щоби всі знали, що ви впали. А те, що ви до цього у 99% випадках мали святі подвиги, - це ніхто вже не буде пам’ятати”, - застеріг майбутніх душпастирів Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян Юрій Підлісний.

Він наголосив, що священники мають не мовчати серед політиків, чиновників чи урядовців, а відстоювати християнські цінності. “Священник має право зі своїми вірними бути присутнім у політичному процесі. Ви можете поставити питання зі своїми вірними кандидату у депутати: як він буде голосувати за легалізацію проституції, легких наркотиків, Стамбульської конвенції? – зауважив промовець і додав. - Якщо вам пропонують великі гроші на храм чи інші проєкти, ви добряче подумайте, чи варто їх брати і публічно дякувати, бо може вашу подяку купують”.

Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян також закликав майбутніх душпастирів готувати дуже конкретні проповіді.

“Болючі питання, складні питання варто порушувати. Аборти, евтаназія, контрацепція - ці теми повинні звучати у вас на парафіях, ви їх не повинні уникати”, - підкреслив Юрій Підлісний.

Ми прийшли, щоби нагодувати, дати духовну поживу, служити людям, щоби ті, які приходять до нас, були ситі, наповнені і утішені. Про це заявив викладач Українського католицького університету о. Ігор Пецюх під час X спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, який цьогоріч проходить у Львові.

“Бути добрим священником - це насамперед бути добрим християнином. Важливо мати діалог з Богом, щоби чути, що Він до мене говорить. Слухання Слова Божого - це не просто читання Святого Письма. Читати Святе Письмо потрібно не для того, щоби приготуватися до проповіді, а насамперед для себе. Читання - це пожива”, - зазначив о. Ігор.

Він наголосив, що священник повинен жити Таїнствами, а не просто відправляти Службу Божу.

“Ви покликані до того, щоби нести у світ Ісуса Христа, нести у світ Бога. У який спосіб? У спосіб служіння. Ми не люди вищої касти. Ми офіціанти. Ми прийшли, щоби нагодувати, дати духовну поживу, служити людям, щоби ті, які приходять до нас, були ситі, наповнені і утішені”, - закликав майбутніх душпастирів отець Ігор.

 
В організації парафіяльної спільноти важливо почати з праці з дітьми, а діти притягують потім батьків. Про це заявив священник для українців греко-католиків Угорщини о. Дам'ян Габорій під час X практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, що цьогоріч проходить у Львові.
 
Священник поділився з учасниками спецкурсу своїм місійним душпастирським досвідом.
 
“Місійне служіння не починається з того, що ви приїжджаєте на місце, де є храм, є громада. Насправді у мене була модель доїздити раз на місяць для служіння громаді і на великі свята. І для кожного виїзду треба було брати дозвіл в Угорського митрополита і Блаженнішого Святослава. Так я доїжджав до Будапешта 5 років, з 2011-го. У 2016 році громада дозріла, що їй потрібні Богослужіння щонеділі і священник на постійно”, - зауважив о. Дам’ян.
 
Він розповів, що перша Служба Божа для українців греко-католиків Угорщини відбулась у Будапешті на Пасху 1991 року, і її провадив угорський греко-католицький священник.
 
“Українська громада була активна, це люди переважно з Західної України – Львівщини, Франківщини, Тернопольщини, і вони потребували духовної підтримки. Тож почали налагоджувати контакти з УГКЦ, щоби отримати систематичне служіння”, - додав священник.
 
Він розповів, що у жовтні 2008 році до Будапешта завітав тодішній Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар і очолив Літургію для української громади у співслужінні з владикою Филипом Кочішем та владикою Богданом Дзюрахом. Відтоді Церкви домовлялися між собою про те, як можна вирішити питання призначення священика з України, який мав б опікуватися громадою. Для переговорів між Церквами та налагодження контактів з українською громадою був призначений секретар ПМВ о. Василь Поточняк. Отець Василь відвідував українські громади з душпастирським візитом та налагоджував співпрацю між угорською церквою та громадою. У 2016 році за сприяння міністра Людських ресурсів Угорщини Балога Золтана українці отримали душпастиря на постійно. Українська греко-католицька громада в Будапешті отримала назву - парафіяльна спільнота Покрови Богородиці в Будапешті.
 
“Може вам також доведеться їхати і налагоджувати душпастирство. У країнах, якими опікується ПМВ, майже всі священники починають спочатку доїздити, а коли громади дозрівають до більшого – залишаються на стало, - зазначив о. Дам’ян. – У творенні парафіяльної спільноти важливо почати з дітей, які потім притягують батьків. 40% людей на нашій парафії у Будапешті не є греко-католиками, - це протестанти, православні, римо-католики, але вони бачать себе у спільноті як свої, вважають себе парафіянами. Тож ви маєте бути гнучкі. Місія священника – подбати про всіх наших людей, які мають духовну потребу”.
 
Душпастир для українців греко-католиків Угорщини також зауважив, що священнику легше, коли їде разом вся родина, якщо він є одружений. І порадив майбутнім душпастирям залучати дружин до пасторальної роботи. “Це може бути праця з дітьми, катехези, підготовка до сповіді, участь у хорі, організація державних і духовних свят на парафії”, - зауважив о. Дам’ян.
 
Шодо знання мови, то священник порадив усім семінаристам добре вчити англійську. А будучи душпастирем у конкретній країні – і її офіційну мову.
 
“Я їхав в Угорщину - мови не знав. Почав вчити. Мова – не визначальний фактор. Головне мати харизму і місійний дух. Але місцеві урядовці та ієрархи цінують, якщо ви можете спілкуватися їхньою мовою. Тож шукайте можливість вивчати мову країни, де ви є, і англійську також, бо вона стане у нагоді на початках, куди б ви не поїхали”, - закликав семінаристів священник.
Сьогоднішній світ потребує тихих місіонерів, які своїм життям і поведінкою будуть свідчити Бога всюди, зокрема там, де до Церкви не ходять. Про це заявив Голова Пасторально-міграційного відділу владика Степан Сус під час Літургії у рамках X практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, що цьогоріч проходить у Львові.
 
Звертаючись до семінаристів єпископ зауважив, що кожен священник запрошений бути місіонером.
 
“У Латинській Церкві є згромадження і чини, які називаються монахами, але вони не мають монашого одягу, не носять габіт, підрясник, не мають видимих ознак ченців. Такі монаші спільноти відмовилися від видимих речей для тихого свідчення, тихого місіонерського служіння серед світських людей. У нашій Церкві є сестри-кармелітки. Вони не мають спеціального одягу і їхня основна місія - працювати серед звичайних людей, ходити на роботу, виконувати певні обов’язки, але поводитись так, щоби цивільні люди бачили, що поруч з ними працює особа, яка живе християнським життям, яка завжди старається керуватися християнськими принципами, - наголосив владика Степан. - Ми всі запрошені до тихого місіонерського служіння – вміти бути прикладом для інших людей всюди. Навіть тоді, коли ми не маємо зовнішніх ознак душпастиря і вдягнуті у звичайну сорочку. Можливо, через наше свідчення і нашу поведінку до Церкви прийдуть люди, які ніколи до храму не ходили. Хай Господь кріпить нас у нашому покликанні і служінні. Хочеться, щоби за рік-два всі ви стали душпастирями нашої Церкви, тими, які не будуть боятися свідчити Христа всюди, куди покличе Господь".
У Києві більша половина наших парафіян – це вихідці з Галичини. Але є і ті, які відкрили для себе нашу Церкву і стали греко-католиками. Про це заявив канцлер Київської Архиєпархії УГКЦ о. Василь Чудійович  під час X спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, який цьогоріч проходить у Львові.
 
О. Василь презентував семінаристам 4 види парафій, які діють на теренах Київської Архиєпархії.
 
1. Сформовані парафії
Мають храми і повноцінне парафіяльне життя.
 
2. Парафії, які будуються
“Наразі у Київській Архиєпархії будуються 33 храми. Зазвичай на парафях такого типу є сформований кістяк з 25-100 людей, які активні і з якими священнику легко працювати. Молиться така громада в пристосованому приміщенні - будинку культури, офісі чи квартирі - до того часу, поки не побудується церква”, - зазначив о. Василь.
 
3. Парафії на стадії розвитку
“До такого типу парафій священники переважно доїжджають з усталених парафій. Кістяк такої парафії – це кілька родин, до десяти. Але вони хочуть, щоби священник до них приїжджав. До деяких душпастир доїжджає щонеділі, до деяких - раз на місяць, залежно від відстані”, - пояснив Канцлер.
 
4. Паперові парафії
 
“Парафії, де деколи є 1-2 активні людини, які хочуть, щоби до них приїжджав священник. І саме вони є тими локомотивами, які дозволяють зареєструвати парафію на місці. Коли кістяк сформований, ми стараємось делегувати до них священника з сусідньої місцевості. Паперова парафія починає зароджуватися і трансформуватися у парафію на стадії розвитку”, - зазначив промовець.
 
Відповідаючи на запитання про те, що допомагає УГКЦ бути впізнаваною і цікавою для мешканців Центральної України, о. Василь зокрема назвав позицію Церкви під час Революції Гідності. “Багато місцевих людей у той час розпізнали нашу Церкву як таку, що бореться за краще майбутнє для України”, - зауважив священник.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: