Середа, 20 вересня 2017

Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук представив семінаристам канонічний вимір організації церковної громади на місійних теренах під час VII спецкурсу з місійного служіння, який цього року ПМВ проводить в Івано-Франківську.

“Ми будемо служити на парафіях не тільки через Святі Таїнства, а також через управління і адміністрацію, - зазначив о. Андрій Танасійчук. - УГКЦ поділяється на територію, де є ієрархічні структури, і де їх немає. Тобто є території, де немає нашого єпископа як ієрарха місця, як єпархіального єпископа. Це, наприклад, Італія, Іспанія, Португалія, країни Прибалтики, Греція, Ізраїль та інші держави. Але там є наші вірні і наші священики, які автоматично підпорядковуються Латинському єпископу, який є у тих місцях. Але деколи вони не знають, як до нас ставитися, яке право застосовувати”.

Він поінформував семінаристів про документи, які регулюють канонічне служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур. О. Андрій Танасійчук відзначив, що це, насамперед, документи Вселенської церкви - Кодекс канонів Східних Церков (1990) та Інструкція Erga migrantes caritas christi (2004).

“Кодекс Канонів не міг все передбачити. І новий документ - Інструкція Erga migrantes caritas christi - допоміг Латинським єпископам і священикам правильно ставитися до східних християн-католиків, які присутні на їхніх територіях. У цьому документі розписане все, зокрема про функцію капелана”, - зазначив Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ.

Також, підкреслив священик, служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи УГКЦ, зокрема: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ; Духовно-пасторальний праведник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ; Статут Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

“Духовно-пасторальний праведник складається з двох частин. Перша присвячена власне духовним моментам. Друга частина – більше стосується канонічного права. У документі розповідається, як можуть бути зорганізовані наші громади в Італії, Іспанії чи в інших державах, де немає ієрархічних структур, а також, які вимоги висуваються до священика, адже не може будь-хто виїхати”, - наголосив о. Андрій.

Говорячи про канонічні вимоги до священнослужителя, він підкреслив, що це має бути священик, який закінчив стаціонарну семінарію, відбув 2 роки душпастирської практики в Україні, віком від 25 до 45 років. “За кордоном священик повинен бути лідером, який шукає, який горить. Щоби він не був конфліктною людиною, мав моральні здібності, хотів служити на місіях, знав історію і культуру держави, в яку він їде. Адже часто він буде зустрічатися з католицькими священиками, і має знати їх Літургію, обряд, бо там ми насправді в гостях”, - зазначив о. Андрій Танасійчук.

Статут Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, додав Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів, регулює відносини між священиком, який бажає поїхати на місії, візитатором і головою ПМВ, яким зараз є владика Йосиф Мілян.

Він розповів, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія.

“Звичайний капелан-священик зорганізовує громаду при Латинській парафії не має обов’язку заводити парафіяльні книги. Всі хрещення, одруження та інші Святі Таїнства заносяться в реєстр латинської парафії. Коли громада розвивається, сам єпископ надає священику статус капелен-душпастир "місії з опікою над душами". Тоді священик вже має обов’язок вести парафіяльну книгу своєї церкви і реєструвати наших вірних”, - зазначив о. Андрій. Персональна парафія, додав він, - це коли місія досягає такого розвитку, що єпископ або на прохання священнослужителя, або сам вирішує утворити парафію. І вона стає юридичною одиницею в Церкві.

Священик також закликав семінаристів на місійних теренах не займатися політикою і громадською діяльністю, а насамперед надавати духовну опіку своїм вірним. “Громадські організації - це добре. Ми можемо прийти до них, з ними помолитися, підтримати, але ми не беремо в них участі - ні в Україні, ні поза Україною. Ми не ходимо з прапорами і плакатами. Ми для того, щоби молитися і служити. Священик має спасати душу, а не розбудовувати державу на тих територіях”, - наголосив о. Андрій.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії

Екзарх Харківський владика Василь Тучапець поділився з семінаристами своїм досвідом служіння на теренах Східної України і розповів про особливості душпастирства у Харківському екзархаті під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння, який цього року відбувається в Івано-Франківську.

“Харківський екзархат – наймолодший в нашій Церкві і найменший за чисельністю. Але має дуже великий потенціал. 3 роки перебуваючи у Харкові я бачу, які великі можливості наша Церква має на Сході України”, - зазначив владика Василь.

Він зауважив, що Харківський екзархат був створений у 2014 р. внаслідок поділу колишнього Донецько-Харківського екзархату, який охоплював 7 областей. Нині Харківський екзархат включає три області: Харківську, Сумську і Полтавську.

Єпископ розповів, що в екзархаті служать 14 священиків і 2 диякона. Зареєстрована 21 громада, планують незабаром відкрити ще 9.

“Харків - велике місто, індустріальний центр. Специфіка служіння там інша. У великих містах багато людей неохрещених, але які перебувають у пошуках Бога. І вони йдуть до того, хто їм покаже Бога, - підкреслив Екзарх Харківський. - Щоб активізувати присутність УГКЦ і запрезентувати себе людям ми вирішили проводити кожного літа “Канікули з Богом” у кожній нашій громаді. 20-30 дітей у кожному такому таборі присутні. Це також один з засобів катехизації і приведення людей до Церкви”.

Владика наголосив на важливості праці сестер, які оживляють парафію і катехизують людей.

“Також важливий напрямок діяльності – “Карітас”. У Харкові багато вимушених переселенців. “Карітас” активно допомагає. Багато нових парафіян дізналися про нашу Церкву саме завдяки “Карітасу”, - відзначив владика Василь.

Він зауважив, що потреба у священиках в екзархаті дуже велика. “Важливо, щоби священик був готовий прийти майже на порожнє місце. Бо якщо громада новостворена – доведеться все починати з нуля. Але хто хоче піти служити – підтримка вам гарантована. На мені як на єпископові лежить обов’язок найперше забезпечити священика житлом і місцем служіння”, - сказав Екзарх Харківський.

Владика Василь також відзначив, шо останні події на Сході України змінили ставлення людей до УГКЦ. “Люди хочуть прийти до української церкви. Тому розвиток нашої Церкви на Сході сьогодні як ніколи має велику перспективу. Але дуже багато буде залежати від праці священика”, - наголосив єпископ.

Крім того, відзначив владика, суттєво змінилося і ставлення місцевої влади до УГКЦ. Якщо до 2014 року Церкві не давали можливості розвиватися, і будівництво кафедрального храму, розпочате у 2003 році, було фактичне заморожене, то тепер перешкод для УГКЦ з боку місцевої влади немає. І вже цього місяця, у липні, відзначив владика Василь, відбудеться освячення нижнього храму кафедрального собору УГКЦ у Харкові.
Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії

Єрм. Павло Яхимець, ЧСВВ, який 26 років душпастирював у Вільнюсі, поділився своїм місійний досвідом з семінаристами і розповів про особливості служіння у Прибалтиці під час практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння, який цього року відбувається в Івано-Франківську.

О. Павло Яхимець розповів, що він вийшов з підпілля і поїхав служити до Вільнюса у 1991 році, на початках душпастирював також у Ризі і Таллінні. “У 1991 році люди у Вільнюсі попросили нашого священика, там був і є монастир Василіян. Туди ще підпільно перевозили книжки, молитовники і там друкували. Але я не хотів їхати – мови не знав, не знав, що мене чекає, не мав парафіяльного досвіду. Але мені сказали: “їдь, бо не будеш мати благословення”, - розповів о. Павло.

Священик відзначив, що, окрім служіння у Вільнюсі, він також доїжджав в інші міста Литви – Клайпеду, Каунас, Висагінас.

“Священику важливо завоювати авторитет на новому місці. Нас там єднало те, що на великі свята після Служби Божої ми збиралися як одна родина. Причому до нас приходили люди з різних регіонів України, і не тільки греко-католики, а й православні. Православних зі Східної України навіть було більше”, - зауважив о. Павло.

Він також розповів, що з початком війни на Сході України, деякі українці, які мешкають у Вільнюсі і які раніше ходили до Української православної Церкви Московського патріархату, стали відвідувати храм УГКЦ.

Говорячи про українців у Литві, о. Павло зазначив, що там немає сталої діаспори, адже переважно наші люди приїжджають на роботу. “Люди міняються. Від початків лишилися одиниці. Одні приїжджають, інші їдуть”, - сказав священик.

Він також закликав семінаристів не боятися їхати душпастирювати на місійні терени і головне - Служити Богові, і тоді служіння буде успішним. “І ніколи не просіть грошей. Люди самі побачать ваші потреби і дадуть”, - дав пораду о. Павло майбутнім священикам.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії

З молодою людиною потрібно говорити про високі і глибокі речі простою зрозумілою мовою. Про це заявив Голова комісії УГКЦ у справах молоді о. Ростислав Пендюк, виступаючи під час VII спецкурсу місійного служіння для семінаристів, який ПМВ цього року проводить в Івано-Франківську.

“Якщо хочемо, щоби в нашій Церкві відбувалася співпраця з молоддю, то вона має відбуватися насамперед на парафії. Молодь має зустрітися з Церквою на рівні свого парафіяльного храму, своєї спільноти. Тому найважливіше завдання для нас - це праця зі священиками, а також праця з молодіжними лідерами”, - зазначив о. Ростислав.

Він підкреслив, що молодь сьогодні є досить подібною, тож виклики, які постануть перед священиками під час праці з молодими людьми, будуть схожі, незалежно від місця служіння.

“Сучасна молода людина дуже змінилася. Але мені здається, що більшість священиків ще цього не зрозуміла. Ми говоримо, навчаємо, проповідуємо, а сучасні молоді люди хочуть зрозуміти, чому саме так? Тож ми маємо багато працювати над собою, протягом всього життя, щоби вміти відповідати на їхні запитання і сучасні виклики. Можливостей для цього величезна кількість”, - наголосив Голова комісії УГКЦ у справах молоді.

Священик підкреслив, що у праці з молоддю важливі постійність і систематичність. “Їхня запитання для нас можуть видаватися смішними, дивними, неактуальними, нецікавими, але це є важливо для них. І треба давати на ці запитання прості і зрозуміли відповіді, - підкреслив о. Ростислав і додав. - Нещодавно вся Україна прощалася з Блаженнішим Любомиром. І та шалена повага до нього, окрім іншого, була мотивована тим, що він вмів говорити про високі і глибокі речі дуже зрозумілою мовою, намагаючись дослухатися до людей. І це стиль, який необхідний сьогодні у спілкуванні священика з молодою людиною”.

О. Ростислав також назвав дві небезпеки у співпраці з молоддю. “Перша – це надмірна церковність, коли молодим людям пропонувати тільки помолитися. Адже вони інколи потребують іншого - щоби було цікаво, весело, вони очікують соціального служіння. Інша крайність - коли ми настільки вдаряємося в забави, що забуваємо, що ми є Церква і наша основна місія – допомагати людям зустрітися з Живим Богом”, - зазначив священик.

Він зауважив, що за взірець праці з молоддю варто взяти Євангельський уривок про учнів з Емаусу. Тож, підкреслив священик, три важливих етапи в праці з молоддю: почути, спробувати пояснити і привести до Бога.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії

Коли священик тривалий час працює на парафії, але над собою не працює, не дбає про свій духовний, інтелектуальний, культурний розвиток - він деградує. А якщо деградує сам - то й людей за собою тягне.  А якщо росте священик – то ростуть у побожності, святості і знанні парафіяни. Про це заявив Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицький владика Григорій Комар під час VII спецкурсу місійного служіння, що триває в Івано-Франківську.

Єпископ розповів семінаристам про розбудову парафії і про служіння на парафії. “Пастир знає своїх овець. Знати своїх овець - це насамперед знати їхні потреби, болі, слабкі сторони. Людям подобається, коли священик, поміж іншим, запитає: “а чи не поступив ваш син до університету”, бо він знає, що мама молилися, або “як живе ваша донька?” Людям приємні чисто людськи жести, звертання. Ми можемо бути добрими науковцями, говорити складні проповіді, але авторитету у людей не мати. А ось до священика, який цікавиться людьми, який завжди знайде кілька теплих слів, знайде час, аби поговорити, - до нього завжди буде більше поваги і довіри”, - зазначив владика Григорій.

Щоби знати своїх людей, треба виходити до народу, - підкреслив єпископ. Йти туди, де не дуже приємно, де священика найменше сподіваються побачити. “Добрий пастир шукає овець і витягає їх навіть з тернини. І багато чим ризикує. Тому, браття, з нашого боку було б дуже нерозумно і нереалістично бажати знайти у священичому служінні комфорт чи легку працю. У справжньому служінні не буде легкого хліба. Але то наш хліб”, - наголосив єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицький.

Владика зауважив, що люди на парафії дуже звертають увагу на те, наскільки священик є правдивим, чи його слова не розходяться з ділами. Інакше слово пастиря не матиме жодного авторитету і сили.

Також, відзначив владика Григорій, люди на парафії хочуть бути поціновані з боку священика. “Розумний священик, добрий пастор постарається у своїй громаді кожну людину зробити справді важливою. Браття, будьте відкритими, вчіться довіряти людям, не будьте відразу надто критичними до їхніх помилок. Вчіть людей і будете мати з них велику користь”, - закликав семінаристів єпископ.

Водночас, він відзначив, коли священик тривалий час працює на парафії, але над собою не працює, не дбає про свій духовний, інтелектуальний, культурний розвиток – то деградує. “А якщо деградує сам - то й людей за собою тягне. А якщо росте священик – то ростуть у побожності, святості і знанні і люди”, - підкреслив владика Григорій.

Він зауважив, що секрет доброї проповіді - щоби Божі глибокі істини пояснити простою зрозумілою мовою. Також важливим етапом є і підготовка проповіді.

“Добра є та парафія, де, як казав Блаженніший Любомир, грішні люди стараються жити по-Божому, під проводом свого пастиря. Тоді там доцінений священик, його слово, його порада. Він сам тоді відчуває свою потрібність посеред тих людей. Добра парафіяльна спільнота завжди підтримає свого священика, коли буде скрутний момент”, - зазначив єпископ і додав. - Своїх овець треба любити. Коли будете їх любити – вони любитимуть вас, коли будете їх поважати - вони поважатимуть вас”.

Владика Григорій також поділився з учасниками спецкурсу своїм досвідом місійного служіння в Італії.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: