П'ятниця, 20 липня 2018

Мета соціального служіння - обявляти світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей. Про це заявив директор Карітас в Тернопільсько-Зборівській Архиєпархії о. Андрій Марчук під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

Мета соціального служіння - обявляти світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей. Дияконія виявляє внутрішню природу Церкви і показує, наскільки живою є парафія. Це також випливає зі Стратегії УГКЦ-2020 “Жива програма місце зустрічі з живим Христом, - підкреслив отець Андрій.

Він відзначив, що переважно соціальні програми і проекти УГКЦ реалізуються через мережу Міжнародного благодійного фонду Карітас України, який є офіційною благодійною організацією Церкви.

Розповідаючи про напрямки служіння, священик відзначив, що це праця з дітьми та молоддю, сиротами, мігрантами, особами з інвалідністю, літніми людьми, допомога сімям, які опинилися в тяжких життєвих обставинах, самотнім людям, ув’язненим, людям без постійного місця проживання, людям, які постраждали від стихійних катастроф, та українцям, які сьогодні потерпаютьвід війни на Сході.

Отець Андрій відзначив, що не кожна парафія може реалізувати великий соціальний проект, але турбуватися про двох-трьох потребуючих осіб здатна кожна церковна спільнота. “Мабуть, у кожного з вас на парафії будуть багатодітні сім’ї, сироти, тож потрібно спонукати парафіян турбуватися один про одного і нагадувати, що парафія - це спільнота, повязана з духом любові, в який бідні, самотні люди повинні завжди бути під опікою, - підкреслив директор Карітас в Тернопільсько-Зборівській Архиєпархії.

Він нагадав, як Мати Тереза казала: “Ми не можемо нагодувати всіх голодних, але можемо дати їсти хоча б одному. "А Христос казав, що, допомагаючи бідним, хворим, увязненим, - тим самим ми служимо для нього”, -  зазначив отець Андрій.

Перший крок для успішного служіння в парафії, підкреслив священик, - це виявлення ініціативних, соціально активних людей, які готові присвятити час на соціальне служіння в рамках парафії. Другий - виявлення соціально незахищених категорій людей, які потребують допомоги. “І третій – підтримка і сприяння парафіянам від відповідального за соціальне служіння у єпархії, архиєпархії чи екзархаті, - додав о. Андрій.

Він зазначив, що часто люди ходять до храму і не знають один одного, особливо у великих містах. А ділами милосердя парох може об’єднати паству.

Коли ми молимося за бідного - і Господь нам його дає, - то одночасно Господь у своїй любові, милосерді і доброті посилає добру людину, яка має нагоди допомогти бідній особі. Іпам’ятайте, що ви просите не для себе, а для потребуючого, - звернувся до майбутніх душпастирів директор Карітас.

Розвиток морського капеланства - це великий шанс для громад УГКЦ за кордоном. Про це заявив Директор Морського Апостолятуо. Олександр Cмеречинський під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

Українці перша морська нація у Європі. І в Україні, крім нашої Церкви, українськими моряками ніхто системно не опікується. Тож морське капеланське служіння - це величезний виклик і водночас величезний шанс. І хоча це середовище переважно не християнське,  це наш обовязок -  у будь-яке середовище приносити Христа. Інколи набагато легше бути священиком-місіонером (а покликання кожногоз вас бути місіонером!) - саме не у християнському середовищі. За моїм досвідом, коли ти приходиш у нехристиянське середовище з щирим бажанням принести туди Христа - тоді відбуваються неймовірні речі”, - наголосив о. Олександр.

Він відзначив, що сьогодні контракт моряка переважно триває близько 9 місяців. “Тобто на 9 місяців моряки йдуть з дому. Існує багато небезпек фізичних, моральних і навіть фізіологічних. Заходячи у порт чужої країни, вони нічого не знають, на що їм чекати. Переважно їх зустрічають прикордонники, митники, різні служби, які всі чогось хочуть, і тут з’являється той, до кого вони мають довіру. Морський капелан це для них віддушина. Це той, до кого вони можуть звернутися у будь-якій потребі, - підкреслив директор Морського Апостоляту.

Він розповів про історію виникнення і структуру Морського Апостоляту. Так, морське капеланство у Католицькій Церкві має близько 100 років. Це загальнокатолицька структура, яка на сьогодні охоплює 420 портів. А місія українського Морського Апостоляту розпочалася у 1994 р. Хоча офіційно морський Апостолят УГКЦ зареєстрований у 2000 році. “Для УГКЦ море - це щось невідоме. Але після виходу з підпілля наша наша Церква долучилися до цієї праці. Перша Літургія на борту була відслужена для команди філіппінців в Одесі. Намагаємося щось робити для моряків всюди, де присутня наша Церква. Зараз УГКЦ працює над створенням української мережі для опіки над українськими моряками, які є по всьому світу, - додав отець Олександр.

Священик відзначив, що в служінні морського капелана є два основні напрямки: це праця з іноземними моряками в наших портах і опіка українських моряків в іноземних портах, плюс допомога українським морякам в інших потребах. Ще один напрямок - опіка українськими військовими моряками та їхніми родинами.

Зараз головню Церквою, яка займається капеланським служіння у ВМС України, є УГКЦ. Перед нами стоїть серйозний виклик - маємо потребу у 7-х військово-морських капеланах, і не маємо ким заповнити ці місця. Дивлячись в ваші очі, я думаю, а може ви? звернувся отець Олександр до семінаристів і додав. - Якщо ви будете служити за кордоном - я на вас розраховую. Хтось обовязково служитиме у портових містах. І розвиток морського капеланства - це великий шанс для наших громад за кордоном”.

Отець Олександр також розповів, що Морський Апостолят опікуєтьсяі морськими навчальними закладами. “Вже потрібно двох священиків, хто б викладав християнську етику, - зазначив отець Олександр.

Говорячи про те, які вимоги для морського капелана, директор Морського Апостоляту підкреслив, що must – це знання англійської мови.

Відповіді на всі канонічні питання по відношенню до наших вірних Латинський єпископ має шукати у Кодексі Канонів Східних ЦерковПро це заявив заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ о. Андрій Танасійчук під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

УГКЦ, яка є найбільшою Східною Католицькою Церквою, має свої ієрархічні структури в межах території Україні і поза межами - це архієпархії, митрополії, екзархати. Але є міста, місця і держави, де наша Церква добре зорганізована, - там немає нашого єпархіального єпископа як ієрарха, але є наші вірні і наші священики, які підпорядковуються Латинському єпископу, який є у тих місцях”, - зазначив священик.

Як приклад, він навів Італію, Іспанію, Португалію, Грецію, Прибалтійські країни та ін.

“Я довший час викладав у Венеції. Латинські єпископи і парохи на початку 90-х не знали, яке право застосовувати до наших мирян, і допускалися багато помилок.  А всі канонічні питання по відношенню до наших вірних і священиків Латинський єпископ має робити не у відповідності до свого Латинського кодексу, а має шукати відповіді у Кодексі Канонів Східних Церков”, - зазначив о. Андрій Танасійчук.

Розповідаючи про документи, які регулюють канонічне служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур – він відзначив що це, насамперед, документи Вселенської церкви - Кодекс канонів Східних Церков та Інструкція Erga migrantes caritas christi.

Наводячи приклади застосування Східного права, заступник голови Канонічного відділу розповів про ситуації, які виникають щодо уділення Святих Таїнств. Так, наприклад, латинські священики можуть охрестити вірних УГКЦ. Але, незалежно від літургійного обряду, який уділяється новохрещеному, церковна приналежність визначається за Церквою його батьків, згідно з 29-м каноном Кодексу канонів Східних Церков. “Наприклад, у подружжя наших вірних в Італії народилася дитина. Латинський парох має право охрестити її, але у парафіяльних книгах повинен записати, що це вірні УГКЦ. Або якщо дитина має належати до УГКЦ і ви – майбутні священики - приїдете її охрестити, то латинський священик не може вам відмовити чи заборонити. Або якщо йдеться про Святе Таїнство Подружжя: одружуються наша дівчина і хлопець римо-католик, питання - яке право треба застосовувати? Якщо є хоч один наш вірний – застосовується Східне законодавство”, - наголосив о. Андрій.

Також, підкреслив священик, служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи УГКЦ, зокрема: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ та Духовно-пасторальний праведник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ.

Розповідаючи про особливості служіння на міграційних теренах, заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ порадив майбутнім душпастирям враховувати потреби вірних. Ми повинні знати, як має бути, але маємо пристосовуватися до потреб людей. Наприклад, в одному італійському місті ми служили Літургіюо 14:00, бо на парафії переважно були наші жінки-заробітчанки, які зранку мусили зробити хатню роботу, нагодувати родини, в яких працювали. Але з часом громади переформатувалися. Є нове покоління, яке має свої потреби. І молоді родини кажуть, щоо 14:00 годині діти хочуть спати. Якщо ми не хочемо втратитинаших дітей, які народилися в Італії, - ми маємо пристосовуватися до них. А дітей втрачати не можна, бо це майбутнє парафії”, - підкреслив отець Андрій.

Він відзначив, що на міграційних теренах священик повинен йти до людей. Запрошують вас на день народження – йдіть на день народження. Туди прийдуть гості. Ви познайомитесь з новими людьми. За кордоном ми маємо вийти до людей – інакше ми їх не знайдемо”, - наголосив священик.

Він також закликав майбутніх душпастирів у спілкуванні з мирянами не вести мову про політику і нікого не обговорювати.

Говорячи про вимоги для священиків, які збираються послужити для вірних УГКЦ за кордоном, о. Андрій відзначив, що це насамперед знання мови, історії і культури країни, духовна формація, душпастирська второпність, комунікаційні навички, які, зокрема, будуть корисні у спілкуванні з Латинськими ієрархами.

Крім того, зауважив о. Андрій Танасійчук, кожен священик УГКЦ, який їде на служіння у країну, де немає єпархіального єпископа, повинен мати договір про співпрацю між дієцезіальним єпископом, який приймає, і Церквою, яка посилає. Від УГКЦ такий договір підписує Голова ПМВ владика Йосиф Мілян.

Коли приїдете за кордон, пам’ятайте не про множення, а про ділення. І якщо буде змога - допомагайте своїм братам в Україні, які потребують, вмійте поділитися”, - закликав майбутніх душпастирів отець Андрій.

Світовий Конгрес Українців працює, щоби відстоювати інтереси українців у світі. Про це заявив Директор представництва СКУ в Україні о. д-н Сергій Касянчук під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

Диякон Сергій відзначив, що українська діаспора по світу налічує близько 20 млн осіб і є однією з найбільших. “І це неоціненний ресурс, який на сьогодні дуже слабо використовується”, - додав експерт.

Розповідаючи про роль громадських організацій на міграції, він відзначив, що українці, які виїжджали за кордон, не знаючи чужої мови, законів і намагаючись зберегти власні традиції та ідентичність, об’єднувалися у товариства і створювали різні організації. І переважно найкращим консолідуючим чинником виступала Церква.

“Я приїхав з Торонто і буду базуватися на досвіді Канади. Українська діаспора в Канаді має найдовшу історію і найкращу організаційну структуру. Те, що пройшла Канада 125 років тому, Європа проходить зараз, тож важливо застосовувати канадський досвід у новітніх діаспорах”, - зазначив о. д-н Сергій.

Директор представництва СКУ в Україні відзначив, що на початках в Канаді було дуже багато різних громадських українських організацій, які стали конкурувати між собою. І згодом мусили об’єднатися, щоби говорити перед урядом одним голосом. “Так 75 років тому виник Конгрес Українців Канади, коли всі громадські організації між собою об’єдналися, і тоді ця організація говорила до уряду і могла на національному рівні відстоювати свої інтереси. А 50 років тому утворився Світовий Конгрес Українців. Адже на світовому рівні ми, українці, маємо свої інтереси і мусимо їх відстоювати”, - наголосив о. д-н Сергій Касянчук.

Він презентував семінаристам відеоролик про діяльність СКУ. І розповів, що головні завдання конгресу можна поділити на чотири напрямки: оборона і безпека; фінансова допомога і економічні зв’язки; інформаційна підтримка – донесення правдивих меседжів до спільноти; і гуманітарний блок. “Ми працюємо, щоби відстоювати інтереси українців у світі”, - наголосив директор представництва СКУ в Україні.

О. д-н Сергій також відзначив: якщо до 1991 року діаспора протиставлялася Україні, то після здобуття незалежності діаспора почала сприяти розбудові економічних, політичних, дипломатичних та культурних зв’язків. “А вже з 2014 року, коли почалася війна на Сході, діаспора дуже тісно об’єдналася з Україною і почала працювати в реверсному режимі - замість того, щоби країна допомагала своїй діаспорі (як зазвичай це є у світі), діаспора створила своє представництво у Києві, щоби допомагати відповідати на щоденні виклики. Пішов важливий процес об’єднання діаспори і України”, - підкреслив о. д-н Сергій.

Він також відзначив, що Церква відіграє ключову роль в діаспорі. “Засідання СКУ ми відкриваємо і закриваємо молитвою. Багато священослужителів беруть активну участь у діяльності Світового Конгресу. Збереження національної ідентичності – це основа творення діаспори. І головне гасло – інтеграція, а не асиміляція”, - зазначив диякон.

Також Директор представництва Світового Конгресу Українців в Україні презентував семінаристам відеоролик про парафію Святого Димитрія у Торонто. “Це приклад того, як священик приїхав і на полі з нуля вибудував церкву і комплекс поруч. Це унікальний приклад соціального служіння - там є і школа, і старечий будинок. Такого комплексу у Північній Америці немає”, - зазначив Директор представництва СКУ в Україні.

Кожен священик у душі має бути місіонером, мати відкрите серце, бути готовим йти туди, де його потребує Господь, вірні і куди його посилає Церква. Про це заявив Екзарх Одеський та Адміністратор Кримський владика Михаїл Бубній під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

“Потреби нашої Церкви дуже великі. Де не торкнувся сильно комунізм і радянська влада, - там ми маємо процвітання. Я кажу, що Галичина збирає плоди, а Південь, Центр і Схід – засіває. Митрополит Андрей Шептицький дуже прагнув розвинути нашу Церкву на тих теренах. Йому не вистачило часу, йому не дали певні політичні сили. Він в Одесі вже купив навіть земельну ділянку, але через війну не встиг розвинути і покликати до життя нашу Церкву на тих теренах”, - зазначив владика Михаїл.

Він відзначив, що спецкурс ПМВ саме для того, щоби сказати правду про місійну ситуацію, яка є в Церкві. “А правда така, що крім Галичини наша Церква є по цілому світу. І в яку б країну ви не поїхали  - наші вірні там є!” – підкреслив Екзарх Одеський.

Владика Михаїл закликав семінаристів почуватися місіонерами. “Не тільки якесь згромадження чи чин має бути місіонерським. Кожен священик у душі має бути місіонером, мати відкрите серце, бути готовий йти туди, де його потребує Господь, вірні і куди його посилає Церква. Це є правдивий священик! – наголосив єпископ і додав. - Ісус мав 12 апостолів на початку. А вас тут сьогодні 88. Уявіть, яка це сила!”

Владика розповів семінаристам про Одеський екзархат і особливості служіння на Півдні України. “Хто любить море  - у вас є шанс бути близько моря, на постійному курорті”, - пожартував владика, запрошуючи майбутніх священиків душпастирювати на Південних теренах України.

Він відзначив, що населення Одеського екзархату - 5,5 млн осіб. Він охоплює 4 області: Одеську, Миколаївську, Херсонську і Кіровоградську. Найменше розвинена Кіровоградська, найбільше – Херсонська, в якій створено навіть два деканати - Херсонський і Скадовський. Одеський екзархат налічує 54 діючих парафії, 44 священика і 2 диякона. 8 храмів будуються. 14 заплановано спорудити.

“Я як єпископ дбаю, щоби кожен священик екзархату був забезпечений житлом, місцем служіння і автомобілями”, - зауважив владика Михаїл.

Говорячи про труднощі в Екзархаті, єпископ відзначив, що це насамперед брак кадрів.

Крім того, владика Михаїл наголосив на важливій ролі дружини священика на місійних теренах.

“Я завжди кажу, що добра дружина священика - це 70% його пасторального успіху. Маю священика, який зізнався: “Владико, я хотів давно піти з цих теренів на Галичину, але дружина не дала”. А дружина співає, катехизує, все впорядковує і завдяки такій дружині отець себе гарно віднайшов. Вже побудував дві церкви. А рушієм є дружина! Я більше скажу: коли приїжджаю на його парафії, то люди більше горнуться до їмості, ніж до священика - вона там і керівник і провідник. Люди нею тішаться. Тож, браття, від майбутньої дружини дуже залежить ваше пасторальне служіння”, - наголосив Екзарх Одеський, звертаючись до учасників спецкурсу.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: