Середа, 22 листопада 2017

Друга сесія Форуму українців Східної Європи та Азії, що триває у Караганді, була присвячена обговоренню громадського життя українців та вихованню майбутнього покоління.

На початку сесії перед присутніми виступив владика Йосафат Говера, екзарх Луцький.

Коли ми вшановуємо память тисяч українських родин, які 70 років тому були депортовані в Казахстан, то мусимо знати правдиві причини, чому це сталося.  Адже стільки людей померло в дорозі через неналежні умови і хвороби, стільки людей страждали, мучалися і вмирали. Була тоталітарна система, яка спричинила такі явища і такі наслідки, система, яка відкинула Бога, зневажала людську гідність, і це спричинило величезні жертви. Згадати причини такого явища це запорука того, що воно не повториться у майбутньому, - підкреслив владика Йосафат.

Він відзначив, що уроки історії часто забуваються. Мій батько, який пережив депортацію, розповідав мені про це, але мої племінники майже про це не знають, їх це не цікавить. І цей Форум, який нас тут зібрав, є кроком, який допомагає нам усвідомлювати і памятати те, що було в минулому, щоби передати це майбутнім поколінням і застерегти їх, що може трапитися, якщо до влади приходить тоталітарна влада. Політика мінлива, але якщо люди чувають - тоталітарна система не закоріниться і не спричинить таких жахливих наслідків, - наголосив єпископ.

Голова комісії УГКЦ у справах освіти і виховання с. Христофора Буштин розповіла про освітню і виховну роботу Церкви. Вона підкреслила, що освітні питання є в природі місії Церкви. “Перед сучасними парафіями стоїть освітньо-виховний виклик. Освіта і виховання вписані в природу церкви. Ісус сказав: «Ідіть, навчайте всі народи» (Мт 28,19)”. Діти потребують базової віри, надії, заради чого треба жити, заради чого треба любити, - відзначила с. Христофора.

Вона підкреслила, що діти - дзеркало батьків. А отже треба думати про те, щоби українські діти не були дискриміновані, не були позбавлені права плекати свою національну і духовну ідентичність, незалежно від того, де вони мешкають.

Митрополит Андрей Шептицький казав: найбільше добро, яке батьки можуть передати своїм дітям, – це християнське виховання. Всі батьки мають право виховувати дітей, дбати про плекання ідентичності дітей, а діти мають право знати про своє коріння і віру, яка рухала їх дідусів і бабусь, - наголосила Голова комісії УГКЦ у справах освіти і виховання.

Говорячи про розвиток католицьких шкіл, сестра Христофора відзначила, що вже кілька років існує договір між Ватиканом і Казахстаном. І у цьому документі зазначено, що Республіка Казахстан підтримує створення католицьких освітніх закладів.

Розповідаючи про те, яку співпрацю пропонує комісія УГКЦ у справах освіти і виховання, сестра зауважила, що є основні напрямки: розвиток батьківської християнської організації, духовний супровід вчителів, організація літніх дитячих таборів, створення християнських шкіл і дитсадків.

У свою чергу директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою національного університету Львівська політехніка Ірина Ключковська розповіла про розвиток освіти в українських діаспорах.

Де б ми не перебували - ми мусимо залишатися українцями. Богдан Гаврилишин у своїй книзі Залишаюсь українцем пише, що коли він виїжджав, то взяв з собою дві речі Біблію і Кобзар. Біблію - як символ нашої великої духовності, а Кобзар - як символ нашого українства. Віра і закоріненість у нашу землю, націю тримали тих людей на чужині, - зазначила Ірина Ключковська.

Вона відзначила, що ключову роль в українській виховній системі за кордоном відіграють родина, Церква, школа і молодіжні організації. І зауважила, що на розвиток освіти за кордоном впливають різні фактори, зокрема:політика країни проживання, політика країни походження, міждержавні відносини між країнами, активність громади і роль особистості.

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою наголосила на важливості створення інституцій, які б працювали на підтримку освіти українського зарубіжжя.

Ірина Ключковська також розповіла про роботу свого інституту, який видає підручники і посібники українська мова як іноземна, проводить конференції, літні мовні школи, на яких українці з усього світу вчать рідну мову. Такі школи проходять не тільки в Україні, а також відбулися у Казахстані і Аргентині.

Ми мусимо рухати українську справу вперед. Школа мусить жити! А я вам обіцяю, якщо від вас буде запит, ми зробимо все можливе, щоби допомогти її розвитку, - звернулася Ключковська до присутніх на форумі українців Казахстану.

13-14 жовтня Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Караганді Форум українців Східної Європи та Азії з нагоди відзначення 70-ої річниці депортації українців в Казахстан.Тема Форуму: «Духовна та культурна ідентичність українців східної Європи та Азії. Вчора. Сьогодні. Завтра».

На Свято Покрови Пресвятої Богородиці для українців греко-католиків Караганди відслужили Божественну Літургію у римо-католицькому костелі Святого Йосифа Обручника.

Богослужіння очолив владика Йосафат Говера, екзарх Луцький. Йому співслужили владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, священики з Казахстану, Росії і України, які беруть участь у Форумі мігрантів, що цими днями Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Казахстані.

Перед початком Літургії Апостольский делегат для українців греко-католиків у Казахстані і Середній Азії о. Василь Говера розповів про історію храму, в якому відбувалося Богослужіння. 

Релігійне життя в Караганді розпочалося у 1955 році, коли священики вийшли з ув'язнення.У Караганді була велика німецька спільнота, і в цьому районі вони жили і служили. Радянська влада не хотіла реєструвати католицьку спільноту аж до 1977 року. Але після реєстрації парафіяни дістали дозвіл і на побудову храму. Вже 1980-му році цей храм був освячений єпископом Олександром Хірою.  Втой час, коли в Україні наша Церква була у підпіллі тут, у Казахстані, наші священики відкрито служили. Храм був наповнений людьми. Німці переселялися в Караганду, щоби їхні діти зберігали свою віру, бо тут була парафія, - зазначив о. Василь.

Він розповів, що у храмі проходили богослужіння для німців, українців, поляків. Уцьому храмі служив блаженнийо. Олексій Зарицький, блаженний о. Владислав Буковинський, єпископ Олександр Хіра

Під час проповіді на Літургії владика Теодор відзначив, що сьогодні дуже радісний день свято Покрови Пресвятої Богородиці. Водночас, перебуваючи у Караганді, згадуються сумні події 1947 року, коли Карагандинська земля наповнилася вірними УГКЦ і РКЦ з цілої України, з Польщі. “Ми перебуваємо у храмі, стіни якого промовляють до нас особливим голосом. Ми почуваємось такими, що тільки завдяки тим особам о. Олексію Зарицькому, о. Владиславу Буковинську, владиці Олександру Хірі- ми сьогодні можемо бути і вважати себе християнами. Запитуємо ми у ці дні Господа: як будувати наше майбутнє на цій землі, як нам бути добрими християнами тут, в Казахстані, в Україні і всюди, де ми є? Так багато ми очікуємо, а що очікували наші батьки, дідусі і бабусі, які були депортовані і позбавлені свого рідного дому?” – зазначив єпископ.

Він зауважив, що у Тернополі, де він живе, у домі підпільного єпископа, який у часи переслідування був відважним проповідником Божого Слова, є маленька вишита ікона з підписом: Пресвята Богородице, прийме під свій Покров нас, в'язнів.  Воркута1956 рік. Це ікона Пресвятої Богородиці Неустанної помочі. Що дозволило нашим батькам, дідусям і бабусям витримати, перенести ці страшні переслідування, голод, небезпеку? Покров пресвятої Богородиці, - наголосив владика Теодор

Говорячи про те, що таке покров, єпископ наголосив, що йдеться не про матеріальну річ, Покров Пресвятої Богородиці - це послання надії, оптимізму, “це є та постава Марії, яка незважаючи ні на що, вибрала кращу частку”.

І наші попередники у вірі, які служили і тут, і у підпільних домах України, Польщі, Прибалтики - вибрали ту найкращу частку - те одне, що на ту хвилину було потрібне. Пресвята Богородиця, наша мати, підказує, щоби і сьогодні ми обирали те ,що найбільш потрібне.Її покров - це її материнська опіка над всіма нами, це її гарантія того, коли ми виберемо одне Христа, - то наша мати подбає про все інше, - наголосив владика.

Він звернувся до усіх присутніх з проханням ніколи не забували про Матір Божу, про її Покров. І нагадав, що як в латинській, так і в візантійській традиції є давня молитва Під твою милість”. “Ця молитва дозволяє нам статикожного дня під той покров, підту покрівлю материнського дому, яка не є тимчасова, яка є дуже надійна. Під твою милість сьогодні прибігаємо, Пресвята Богородице!” – зазначив владика Теодор.

Після Літургії також відслужили панахиду на гробі єпископа Олександра Хіри.

13-14 жовтня Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Караганді Форум  українців Східної Європи та Азії з нагоди відзначення 70-ої річниці депортації українців в Казахстан. Тема Форуму: «Духовна та культурна ідентичність українців східної Європи та Азії. Вчора. Сьогодні. Завтра».

Директор представництва Світового конгресу українців в Україні Сергій Касянчук презентував учасникам Форуму українців Східної Європи та Азії, що проходить у Караганді, сьогодення української діаспори у світі.

"Фактично українська діаспора у світі налічує 12-20 млн осіб. У Російській Федерації, згідно з офіційною статистикою, проживають 1 млн 900 тис - станом на 2010 рік. На сьогодні вже мільйон. У Канаді - 1 млн 209 тисяч, у США – 892 тис, хоча за неофіційними даними – півтора мільйона осіб. Також багато українців у Бразилії - 500 тис, Казахстані - 333 тис, Молдові - 477 тисяч, Аргентині - 250-300 тис, Білорусі - 159 тисяч, Німеччині - 123 тис, Узбекистані - 87 тис. Якщо брати східну діаспору, то в Киргизстані - майже 23 тис українців, Туркменістані - 23 тис, Литві - 22 тис, Грузії - 7 тис", - зазначив Сергій Касянчук.

Він відзначив, що цікавою є не просто статистика, а динаміка кількісних змін. Так, наприклад, у Росії у 1989 році було 4 млн 374 тис осіб. У 2002 році – 2 млн 942 тис, в 2010 - 1 млн 900, а зараз – до 1 млн осіб. “Очевидно, вони не виїхали, але дуже багато є політичних факторів. Якщо в Америці і Канаді чисельність українців зростає, то в країнах Східної діаспори - різко зменшується. Це демонструє політику тих країн”, - пояснив очільник представництва СКУ в Україні.

Він розповів про хвилі міграції українців і зауважив, що перша хвиля - від 1870-х років до Першої Світової війни - була економічна, а друга (1917-1939 рр.) і третя (після Другої Світової війни) були економічно-політичні і несли ідею державності, а також долучилися, щоби врешті-решт Україна стала незалежною. Четверта хвиля, яка розпочалася в середині 90-х років, була економічною. “Це була трудова хвиля, яка допомогла у становленні України економічно. Якщо офіційно заробітчани перераховують в Україну 7 млрд дол на рік, то неофіційно щорічно в Україну від них приходить 20-22 млрд дол. Це більше, ніж усі іноземні інвестори разом узяті”, - зазначив Сергій Касянчук.

П’ята хвиля міграції українців, додав промовець, розпочалася з початком війни на Сході України у 2013 році.

Директор представництва СКУ підкреслив, що все більше української молоді їде на навчання за кордон. “У 2014 році у Польщі навчалися 3 тис українських студентів. А в останній навчальний рік було вже 34 тис студентів, - зауважив Касянчук. - Якщо виїхали - то не страшно. Питання в тому, щоби вони зі своїми знаннями і досвідом повернулися назад, і нам для цього треба дуже багато зробити”.

Він також наголосив, що новим діаспорам українців бракує єдності і цілісності, і закликав українців на міграційних теренах скористатися досвідом старих діаспор. Як приклад Сергій Касянчук навів Канаду.

“75 років конгресу українців в Канаді. Він об’єднує величезну кількість різних організацій українців в Канаді. Їхня сила в тому, що коли вони об’єднуються - можуть більше досягти. Таке об’єднання дає більшу результативність перед державними і місцевими органами влади, і це дуже важливо, якщо ми відстоюємо свої інтереси і як нацменшин, і мовні, і міграційні. Ми виробили співпрацю з урядами, суспільством, мас-медіа і можемо скоординовано виконувати потрібну роботу і реалізовувати свою ціль, стратегію”, - підкреслив директор преставництва СКУ в Україні.

Він також відзначив, що майже всюди Церква має найбільший авторитет та довіру і мусить бути стрижнем в громаді, а також - не закриватися конфесійно, а бути відкритою для всіх вірних, навіть якщо вони розмовляють іншими мовами.

Крім того, Сергій Касянчук наголосив, що українцям за кордоном важливо бути активними, щоб запобігти асиміляції: “Канадські громади українців у 4-5-му поколіннях зберегли свою мову, але тільки за рахунок проактивної позиції”.

Голова представництва СКУ в Україні зазначив, що в першу чергу у Канаді сьогодні фокус скерований на молодь, зокрема приділяється належна увага освіті і вихованню національно-свідомих і патріотичних хлопців і дівчат. “Замало знати мову - треба використовувати її на практиці, і молодь мусить бачити в тому зміст. Табори дуже мотивують вчити мову, щоби у дітей було внутрішнє бажання і розуміння, для чого це треба. Також важливо приїжджати в Україну, щоби був живий зв’язок, щоби вони відчували інших дітей”, - пояснив доповідач.

“І надзвичайно важлива роль діаспори сьогодні – доносити правду про Україну, про все, що у нас відбувається”, - підкреслив Сергій Касянчук.

13-14 жовтня Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Караганді Форум українців Східної Європи та Азії з нагоди відзначення 70-ої річниці депортації українців в Казахстан. Тема Форуму: «Духовна та культурна ідентичність українців східної Європи та Азії. Вчора. Сьогодні. Завтра».

У Караганді розпочався Форум  українців Східної Європи та Азії, який проводить Пасторально-міграційний відділ УГКЦ з нагоди відзначення 70-ої річниці депортації українців в Казахстан.

Тема Форуму: «Духовна та культурна ідентичність українців східної Європи та Азії. Вчора. Сьогодні. Завтра».

У Форумі беруть участь близько 60 осіб – представники України, Казахстану, Росії, Киргизької Республіки. Україну на Форумі презентує делегація духовенства УГКЦ -владика Йосафат Говера, Екзарх Луцький, владика Теодор Мартинюк, єпископ помічник Тернопільсько-Зборівський, секретар ПМВ о. Андрій Гах, експерт ПМВ ієромонах Юстин Бойко, голова комісії УГКЦ у справах освіти і виховання с. Христофора Буштин, експерт ПМВ о. Віталій Храбатин, інші священики, семінаристи, а також директор представництва Світового конгресу українців в Україні Сергій Касянчук, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою національного університету Львівська політехніка Ірина Ключковська та інші учасники.

На початку Форуму до його учасників звернувся владика Теодор Мартинюк і відзначив, що немає такої родини у Галичині, Волині, Буковині, яку б не заторкнула депортація, ув’язнення чи терор, які панували на українській землі. “Сьогодні Форум мігрантів присвячений дуже сумній події. Однак ми, роздумуючи і згадуючи наших батьків, їхнє пережиття і труднощі, хочемо в першу чергу їм подякувати. І друге, чого б нам хотілося, -  спільно будувати майбутнє. І хочу побажати всім нам, щоби ми на цьому Форумі у своїх доповідях і розмовах мали єдину мету – будувати наше життя як в діаспорі, так і в Україні, щоби ми чулися однією великою родиною, щоби ми, шануючи і розвиваючи ті землі, ті країни, в яких ми живемо, ніколи не забували свою рідну землю, своє коріння, свою віру, - зазначив єпископ. -  Також ми хочемо послухати про потреби наших братів і сестер та подякувати нашим душпастирям, які невтомно трудяться тут, у Казахстані”.

Після цього о. Віталій Храбатин зачитав послання Блаженнішого Святослава учасникам Форуму українців, в якому відзначається, що у жовтні 1947 року понад 77 тисяч українців під конвоєм вивезли на Схід, і багато з них привезли у Казахстан, до далекої Караганди.

“Для тисяч людей – чоловіків, жінок і дітей – розпочався новий етап життя. У далекій країні, серед чужих людей, під пильним оком енкаведистів вони були змушені щомісяця ходити на комендатуру, відмічатися, що не втекли, і писати розписки, що ніколи не повернуться на Батьківщину. Але навіть і тут, далеко від рідного дому, українці не бажали перетворюватися на “нових совєцьких людей” – людей без своєї мови, історії, культури. Попри заборони і переслідування, у землянках звучала українська мова, святкувалися українські свята, влаштовувалися українські весілля. І тільки-но з ув’язнень вийшли перші греко-католицькі священики, маленькі тісні землянки почали перетворюватися на підпільні храми”, - йдеться у листі Блаженнішого.

У своєму послані Глава УГКЦ також згадав душпастирів, які, незважаючи на дуже складні умови, служили для української громади Караганди, - блаженного священомученика Олексія Зарицького, єпископа Олександра Хіру, брата Миколу Шабана та отця Степана Пришляка.

Блаженніший відзначив, що як тільки УГКЦ вийшла з підпілля, то подбала про своїх вірних у Казахстані і почала скеровувати туди своїх душпастирів.

“Уже понад 20 років несе своє служіння для українців Караганди отець Василь Говера. Цей священослужитель є сином спецпереселенця. Колись, у далекому 1947 році, його батька привезли до Казахстану, а рівно 50 років після цього він прибув, щоби послужити нашим вірним на цій землі”, - сказав Блаженніший.

Глава УГКЦ закликав українців Казахстану пам’ятати про землю своїх предків, зберігати свої традиції, мову та культуру. “Є три речі, які допомагають зберегти на чужині власну національну ідентичність, - українська родина, школа і Церква. Завдяки їм наш народ пережив важкі випробування, яких зазнали наші батьки у XX  столітті, і зберігаємо пам’ять про нашу історію там, де ми живемо, навіть так далеко від історичної Батьківщини. А Церква, запевняю, ніколи вас не покине, а завжди підтримуватиме, допомагатиме вам і житиме разом із вами, де ви живете”, - наголосив Блаженніший Святослав.

Після цього о. Юстин Бойко зачитав привітальне слово від Голови ПМВ владики Йосифа Міляна, який в силу поважних причин не зміг приїхати до Казахстану, але передав учасникам Форуму слова привіту та запевнення у молитві.

“Цими днями ми зібралися тут, на Казахській землі, щоб спільно згадати та ще раз переосмислити жорстоку подію в історії нашого народу, що мала місце 70 років тому - депортацію. Вже не так багато залишилося свідків тих буремних днів, але ми, як їхні нащадки, не можемо пустити цю подію в небуття, адже пам’ять про минуле є запорукою побудови успішного майбутнього, - наголосив владика Йосиф у своєму листі. - Сьогодні як голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ я хочу згадати та подякувати в першу чергу тим, які, незважаючи на примусове переселення на чужі землі, зуміли зберегти любов до Бога і України та передати їх своїм нащадкам. Саме до них сьогодні можна сміливо віднести слова автора Листа до Євреїв, який каже: «Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр. 13,7).

Єпископ підкреслив, що віра є тією чеснотою, яка допомогла українському народові жити на чужині та зберегти свою духовну, національну та культурну ідентичність. «Бог і Україна» - саме це гасло об'єднувало наших людей в Україні і на поселеннях та вказувало правильну дорогу побудови майбутнього. Воістину, святою є земля, на якій стоїмо, адже тут склали до кінця свою цілопальну жертву сотні тисяч тих, які вірили і довіряли Богу! – зазначив Голова ПМВ. - Вірмо в те, що робимо та просім Бога, щоб послав нашому людові на Казахських землях ревних провідників на церковній і народній ниві, як просить про це Господа у молитві праведний митрополит Андрей Шептицький!”

У свою чергу о. Андрій Гах розповів про роботу Пасторально-міграційного відділу і як виникла ідея проведення Форуму українців у Казахстані. Священик відзначив, що минулого року ПМВ проводив Форум мігрантів у Фатімі (Португалія), а цього року вирішили провести такий захід для українців на Сході. “У січні ми вже говорили про це з о. Василем Говерою.  Первісно ідея була дуже широка і Форум мав охопити всі країни колишнього Радянського Союзу. Врешті решт зупинилися на двох країнах – Казахстан і Росія. І ще до нас долучився представник Киргизької Республіки. Це зумовлено великими відстанями і економічними можливостями”, - зауважив о. Андрій.

Він відзначив, що Форум покликаний консолідувати громадське життя українців в країнах Східної Європи та Азії та сприяти оживленню життя Церкви та громадських організацій.

Також до учасників Форуму звернувся представник Посольства України у Казахстані. “Ми свою відповідальність розуміємо. Наше завдання - працювати на захист українців і українства у всьому світі”, - зазначив перший секретар Посольства Леонід Ясинський.

У рамках Форуму  відбудеться дві сесії: “Духовний вимір українців у площині пост-радянського простору” і “Громадське життя українців та виховання майбутнього покоління”.

Сьогодні зранку в Римо-католицькому кафедральному соборі Караганди відслужили Божественну Літургію для учасників Форуму, а після цього відбулася міжнародна науково-практична конференція на тему: “Депортація народів в епоху тоталітаризму: історичні уроки”. Крім того, відбулася презентація книг, документів та спогадів про депортацію українців до Казахстану. Також у рамках Форуму у Караганді відбудеться відкриття та освячення пам’ятника депортованим українцям.

6-8 жовтня відбулася зустріч української молоді Естонії в Кодасема.

Така виїзна зустріч відбувається вдруге. Духовний супровід молоді надавав душпастир для українців греко-католиків Естонії о. Олег Поп'юк.

Ці дні були нагодою для нових знайомств і були наповнені численними подіями. Так, хлопці і дівчата брали участь у Божественній Літургії, дискутували на духовні теми, прослухали лекцію щодо історії УГКЦ, а також співали українських пісень, відвідали музей і провели майстер клас з українських танців.

Фото Александра Базьо

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: