П'ятниця, 16 листопада 2018

На II Форумі мігрантів УГКЦ Центральної та Західної Європи, який ПМВ проводить у Римі, обговорили питання взаємодії Церкви і школи, зокрема в умовах міграції і творення новітньої діаспори. Цьогоріч Форум присвячений молоді.

Так, заступник міністра освіти та науки України Павло Хобзей розповів про особливості Нової української школи, яку запровадили у МОН. «Це дійсно реформа. Ми міняємо підходи до освіти. Ту авторитарну школу, яку ми успадкували з радянських часів, ми зробили демократичною. Ми хочемо, щоби учні не тільки відтворювали знання і давали заучені відповіді на питання, а важливо, щоби учні могли поставити правильні питання, щоби могли самовиражатися і бути собою. І друге, що важливо для НУШ, - питання ставлення і цінностей. Щоби ми виховували вільних гідних громадян, які готові брати на себе відповідальність», - зазначив заступник міністра освіти.

Голова комісії освіти УГКЦ с. Христофора Буштин СНДМ, зазначила, що дітям потрібна підтримка, супровід і скерування. Школа має допомогти продовжити і доповнити батьківське виховання. А Церква має допомогти розвивати духовне та моральне життя дітей. І щоби це відбулося - важлива взаємодія з церковною спільнотою.

«Я рада що в концепції Нової української школи закладені цінності, тому що цінності це не є щось абстрактне, це – виховання. Потрібно прищеплювати дітям цінності і діалогувати з ними, спілкуватися. Дитина має бачити приклади – батьків, однолітків. Зокрема і в Церкві», - зазначила сестра Христофора.

Говорячи про основні виклики у процесі виховання, сестра відзначила, що це криза сім’ї і відсутність позитивного образу обох батьків. «Часто батько відсутній – когнітивно, емоційно, духовно. Дуже часто мама віддалена від дітей, вона працює. Ускладнена передача віри дітям», - зауважила монахиня.

Голова комісії освіти УГКЦ розповіла, що католицький підхід в освіті – це цілісна і гармонійна людина. Тож, християнська школа пропонує поєднання віри та життя, культури та віри. А християнське мислення вчить розрізняти цінності та контрцінності, формувати чесноти.

«Католицька школа - це вихована відкрита християнська спільнота. В Україні існує стереотип, що католицька школа - лише для католиків. Не існує католицької школи в жодній країні світу тільки для католиків, - підкреслила сестра Христофора. - У вихованні ми маємо допомогти дітям адаптуватися до суспільства, яке є багатогранне і швидко змінюється, яке є полікультурним, полірелігійним».

Вона також відзначила, що у католицьких школах значну увагу приділяють формації вчителя. І зауважила, що це має бути людина покликання, а не просто фахівець.

Священики мають шукати різні способи, щоби уможливити зустріч з Живим Богом для молоді. Про це заявив священик з Тернопільської архиєпархії о. Роман Демуш під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Говорячи про те, якою є сучасна молодь, о. Роман відзначив, що їй притаманна «іншість», яка полягає в іншому способі думання, в іншому сприйнятті, навіть сприйнятті Бога. І цю іншість, відзначив священик, потрібно врахувати і прийняти.

«Попри всю іншість, є Той, Хто є незмінний. Хто вчора, сьогодні і навіки той самий. Отож, якщо ми говоримо про душпастирство молоді в період глобальної міграції, мусимо збагнути, що молодь шукає Бога. Пошук Бога - це природнє прагнення кожної людини», - підкреслив отець Роман.

Він наголосив, що церковна спільнота як така мусить бути простором і нагодою зустріти Живого Бога. «Це ідентичність і автентичність Церкви», - додав душпастир.

Розповідаючи про метод пасторальної діяльності у душпастирстві молоді, отець Роман підкреслив, що тут немає шаблонів і універсальних рецептів. «Шукайте способи, щоби уможливити зустріч з Живим Богом для молоді. Казав святий Іван Боско: «Любіть те, що любить молодь. І молодь полюбить те, що ви хочете їй сказати». Спорт, театр, музика  - це інструменти комунікації, виховання, через які мусимо донести правдиві цінності і привести до зустрічі з Живим Богом, Живим Христом», - наголосив душпастир.

Священик зазначив, що молодь має стати пріоритетом служіння Церкви. Адже це не майбутнє, а сучасне. І їй потрібно дати простір для реалізації її завдань у Церкві.

«Ми сьогодні говоримо про проблему віри в молодих людей. Можливо, їм бракує живих старших свідків, свідчень своїх батьків. Тож найважливіше - це бути з ними, бути поруч. І свідчити», - зазначив о. Роман.

Більшість вчителів, які працюють за кордоном в українських школах, потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Про це заявила Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Говорячи про виклик міграції, Ірина Ключковська відзначила, що сьогодні у світі 244 мільйони мігрантів. З них 31 мільйон – діти, 11 мільйонів – біженці, які шукають притулку. І кількість трудових мігрантів буде збільшуватися. «З трудовими мігрантами до Європи приходять діти. Це означає, що основне питання, яке стосується нас, українців, це – діти. Ті, що залишилися без опіки батьків. Ті, що емігрували. Ті, що народилися в еміграції. Діти, які приїхали внаслідок возз’єднання родини. Ті, що мігрують на навчання. Ті, що повертаються», - зазначила науковець.

Вона зауважила, що від початку створення Всесвітнього конгресу українців були розроблені основні концепції, скеровані на збереження української ідентичності. «Їх не треба вигадувати наново. Це готові документи. Там представлена роль Церкви, школи, держави. Ця система вже була задокументована понад 50 років тому, і вона показує правильність обраного шляху. Зокрема, у частині школи. В основу були покладені суботні та недільні школи, школи вихідного дня. В їх основу було покладено викладання українознавчого циклу. Це досвід школи, родженої за океаном, нині вона поширюється Європою. Завдяки таким школам, які пройшли випробування часом, з нами сидять зараз сестра Луїза Цюпа, владика Борис, владика Діонізій. Вони формувалися в родині та у школі з викладанням українознавчого циклу», - зазначила Ірина Ключковська.

Науковець також розповіла про Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, який відбувся у серпні цього року у Львові. У заході взяли участь 250 вчителів із 36 країн світу. «Ми хотіли почути потреби вчителів українознавчих шкіл за кордоном,  щоби ми могли покращити нашу і їхню роботу. Майже всі вчителі із вищою освітою. Майже всі вони десь працюють поза школою. Вони просто герої-ентузіасти, - відзначила Ірина Ключковська. - Більшість вчителів потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Частина вчителів працює за індивідуальною програмою, частина – за програмою Міносвіти. Однак майже всі потребують документу державного зразка. Подумаймо, який документ можемо запропонувати тим дітям!»

Мені би дуже хотілося, щоби про УГКЦ всі говорили, що ми є активна Церква глобального масштабу, яка працює на виховання молодого покоління, яка несе діло милосердя і яка мігрує по світу разом зі своїми вірними. Таку думку висловив душпастир для українців греко-католиків у Польщі о. Григорій Назар під час ІІ Форуму мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

«Кожна міграція починається з першого кроку. І цей перший крок ми зробили з рідної хати. І якими ми є мігрантами залежить від того, якими ми були вдома. Ми по дорозі сильно не змінилися. Ті, хто жили у свідомих родинах - і національно, і релігійно, добре сформованих, - мали можливість перенести це. Ті, хто має коріння, - зберегли і зерно», - зазначив о. Григорій.

Священик зауважив, що в умовах міграції людям важливо не загубити свого «зерна». «Ми досвідчили того дуже сильно в Польщі. У 1947 році була акція «Вісла», внаслідок якої, за різними даними, було переселено до 150 тис наших людей. Збереглися близько 30 тис українців. Лише 1/5», - додав душпастир.

Отець Григорій Назар закликав всіх присутніх священиків звернути особливу увагу на працю з молоддю. «Молодь - це ті виняткові люди, які насамперед є дуже делікатними, і вони є в процесі і в часі, коли вони вибирають. Як з деревами: зламаєш гілку - і воно почне рости в інший бік. Так само буде з молодою людиною. Як в тому чи іншому місці, у суспільстві, Церкві чимось ту молоду людину зраниш – вона почне рости в інший бік, відходити від першого напрямку», - зауважив священик.

Він також відзначив, що душпастирям треба передбачити, як працювати з людьми, щоби приготовити їх до життя в еміграції. Адже ніколи не можна знати, хто з парафіян емігрує.

Крім того, священик наголосив на важливості позиціонування своєї Церкви, щоби греко-католики, де б вони не були, могли себе презентувати і про себе розказати.

«Нам треба вчитися того, щоби ми мовою країни, до якої ми поїдемо, говорили про свою Церкву, про свою тотожність. Мені би хотілося, щоби наша Церква мала якийсь бренд, загальнозрозумілу цінність і вартість. Мені би дуже хотілося, щоби про нас всі говорили, що ми є активна Церква. Щоби про нас говорили, що ми є Церква, яка працює на виховання молодого покоління, яка працює по вивченню своєї духовності, яка несе діло милосердя всім потребуючим, яка опікується воїнами на Сході України і їй небайдужа ця кривда і несправедливість, що діється у Криму. Мені б хотілося, щоби про нас говорили, що ми є Церква, яка мігрує по світу разом зі своїми вірними. І щоби всі знали, що ми активна Церква глобального масштабу. Але за нас того ніхто не напрацює. Ми мусимо зробити те самі!» - підкреслив о. Григорій.

Говорячи про глобалізацію, священик також відзначив, що УГКЦ не варто боятися цього процесу, бо «ми є глобальна Церква і ми маємо глобального Патріарха».

«Глобалізація – це така світова мозаїка, і нам треба всім старатися, щоби ми мали свідомість того, якого кольору ми є камінчиками. Нам треба дбати про те, що як мій камінчик впаде десь на картині Європи чи світу – щоб він яскраво впав кольором догори. І щоби кожен, хто на нього подивиться, сказав: це українець греко-католик. Тоді ми зможемо створити найгарнішу мозаїку», - резюмував о. Григорій Назар.

Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість. Молоді люди залишені без взірцевих  дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Тому маємо бути для них свідками справжнього життя.  Про це заявив куратор Католицьких шкіл УГКЦ о. Петро Майба, СДБ, під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Виступ отця Петра був присвячений капеланському служінню у школах та принципам взаємовідносин між Церквою і школою в умовах новітньої діаспори.

Він відзначив, що Церква має покликання і обов’язок разом із батьками дбати про християнське виховання дітей. Про це стверджує Кодекс Канонів Східних Церков (кан. 628). І зауважив, що представники духовенства – диякони, священики, єпископи – виконують різні місії у шкільних спільнотах. Вони можуть бути педагогами, духівниками, батьками чи хресними учнів, відповідальними за школу особами (перед Церквою і суспільством).

«Духовний супровід спільноти школи є своєрідним «покликанням в покликанні», а не якимось певним «додатком» до звичайних душпастирських обов’язків. Мистецтво духовного супроводу в освіті кожен душпастир пізнає, практикує, досвідчує та щоразу по-новому відкриває впродовж цілого служіння у школі. Часто власне школа стає для духівника своєрідною парафією і особливим місцем пізнання і зрозуміння місії Церкви у суспільстві», - зазначив отець Петро.

Куратор Католицьких шкіл УГКЦ відзначив, що до класичних обов’язків духівника належать:

- служіння Божественної Літургії та провадження молитов;

- духовні бесіди з учнями, підтримка контакту з випускниками школи;

- духовний супровід та сприяння у духовному зростанні батьків учнів;

- духовний супровід вчителів, допомога їм у формації, особистому і професійному зростанні;

- організація та проведення різдвяних та великопісних реколекцій, днів молитви для учнів, вчителів, батьків;

- участь у прощах до святих місць;

- різноманітна участь у житті спільноти школи тощо.

Для когось, зазначив священик, духівник проводить молитву, когось катехизує, з кимось має особисті розмови, комусь служить у Таїнстві покаяння і примирення, для всіх – служить Святу Літургію та звертається у проповіді.

Він також відзначив, що капелану в школі можуть знадобитися знання з психології сім’ї та психології кризових станів, конфліктології, а також лідерства і методики мотивування. Є ще одна умова, додав о. Петро, - школа має всіляко сприяти духівнику в реалізації його покликання, завдань, місії.

«Виховувати – означає передавати цінності, не вчити робити певні речі, а допомагати їх любити. Потрібно не нав’язувати власну думку чи власний спосіб дії, але допомагати вибрати добро та співпрацювати з любов’ю та терпеливістю, щоб дитина могла дозрівати в своєму особистому покликанні. Наше святе призначення – бути Людиною, щоб любити», - підкреслив священик.

Він також відзначив, що сьогодні виклик для виховання -  зневіра в надії на життя, а значить –  в Бога. «Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість, яка її оточує. Залишені без взірцевих  дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Маємо бути для них свідками справжнього життя», - наголосив о. Петро Майба.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: