П'ятниця, 19 липня 2019

Голова ПМВ Владика Йосиф Мілян очолив недільну Літургію у реколекційно-просвітницькому центрі "Еммануїл" для семінаристів-учасників спецкурсу з місійного служіння, що ПМВ цього року проводить у Дрогобичі.

Під час проповіді на 18 неділю по Зісланню Святого Духа владика Йосиф зазначив, що в Євангелії ми чуємо, як Христос кличе перших своїх учнів, перших своїх апостолів: «Ми – ті, котрим Господь в особливий спосіб сказав: «Ідіть за мною і я зроблю вас рибалками людей». Бог покладає на нас відповідальність проповідувати Добру новину і загоювати людські рани. Ми мусимо усвідомлювати, що маємо величне грандіозне відповідальне покликання - проповідувати Добру новину», - звернувся єпископ до присутніх семінаристів.

Голова ПМВ підкреслив, що священник насамперед мусить бути добрим.

«Блаженніший Любомир на конференції студитів якось казав: не може бути добрим монахом той, хто не є доброю людиною, - наголосив владика Йосиф. – А щоби бути добрим, треба мати тісний діалог з джерелом добра – Господом Богом. Єдиний і основний закон доброго священника - це любов. До Бога і людей. До себе як творіння Божого. Бо хто не вміє любити себе, ніколи не полюбить іншого. Хто не вміє шанувати своє, не пошанує наше».

«Брати, ви стоїте на порозі відповіді Богові. На вас - комусь скорше, комусь пізніше,- архієрей покладе руку на голову, молячись до Святого Духа, аби зійшов і перебував у храмі вашої душі, щоби ви з новою силою відчули: «Ідіть за мною і я зроблю вас рибалками людей», - зазначив єпископ.

Після Літургії Голова ПМВ виступив перед семінаристами і вручив їм сертифікати.

Цього року в спецкурсі, який тривав з 24 по 30 червня, взяли участь майже 70 вихованців усіх семінарій УГКЦ в Україні. На останні три дні традиційно були запрошені дівчата семінаристів-кандидатки на їмостей, щоби ознайомити їх з особливостями служіння поза межами України.

«Дякую, що відгукнулися на заклик Церкви. Наш Пасторально-міграційний відділ старається зробити все, щоби цей курс щороку ставав кращим. Ми справді хочемо, щоби це було корисно, вам сподобалося і щоби ваші друзі-семінаристи, які матимуть нагоду приїхати наступного року, від вас почули добрі відгуки, - звернувся до учасників спецкурсу ПМВ владика Йосиф. - Гуртуйтеся, творіть священничі родинні спільноти, творіть своє середовище. Бо в ньому будуть виховуватися ваші діти. І інші, споглядаючи на вас, також будуть виховуватися, будуть доростати.  Хай вам Бог помагає, тримає у своїй опіці. Дбайте про слух на Слово Боже і старайтесь адекватно на нього відповідати».

О. Омелян Ковч, окрім душпастирської праці, дуже багато уваги приділяв українській справі. Він вмів добре доносити до парафіян правильні речі і прищеплювати справжні цінності. Про це заявив історик Володимир Бірчак під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, презентуючи життя і діяльність Блаженного священномученика.

Він відзначив, що о. Омелян походив зі священничої родини. Навчання майбутній отець Омелян здобував у гімназіях Космача, Кіцмані, Львова. У Римі закінчив теологічні студії у колегії Свв Сергія і Вакха, захистив ліцензіат. Здобути освіту у Римі йому фінансово допоміг митрополит Андрей Шептицький. Після свячень отримав парафію у м. Підволочиськ на Тернопільщині.  А згодом переїхав у Боснію.

«Душпастирська праця в Козараці була тяжкою в матеріальному плані. Парафія була дуже бідна, родина недоїдала. Пошук кращого життя у Боснії виявилися неуспішним для українців – і о. Омелян Ковч терпів разом з громадою», - зазначив історик.

Володимир Бірчак зауважив, що з початком Першої Світової війни о. Омелян Ковч разом з батьком і братом долучились до національно-визвольного руху - о. Омелян пішов служити капеланом. І завжди перебував на передку.

«Ковч потрапив у більшовицький полон з вояками. Це було літо, спека. Їх везли у теплушці і на одній зі станцій він попросився вийти випити води у наглядача і принести води пораненим, щоб їх напоїти і промити рани. Вояк, на диво, послухав його і випустив. А коли отець вертався до вагону, той зачинив перед ним двері і сказав: «Отче, йди своєю дорогою і пам’ятай молитися про Луку», - розповів Володимир Бірчак. – О. Омелян проїде багато випробувань з УГА: і перемоги, і поразки, і навіть полон, і тріумфальне взяття Києва і, на жаль, сумний відступ з нього. Згодом священник, який безперестанку був біля хворих вояків, сам захворів на тиф. Йому вдалося побороти хворобу, але вони він повернеться додому, його навіть не впізнає дружина».

У 1922 році о. Омелян отримав парафію у містечку Перемишляни, з яким він поріднився на все життя. Історик розповів, як отець вміло працював з громадою і наставляв її.

«Тоді був закон про заборону вирубки лісу. І отець на проповіді у церкві якось сказав: «Дорогі у Христі! Не приходьте до мене на сповідь і не кажіть, що ви пішли до лісу і врубали якусь невеличку ломаку. Я бачив, як вас двоє ту ломаку з лісу ледве несли», - зазначив Володимир Бірчак.

Він зауважив, що о. Омелян, окрім душпастирської праці, дуже багато уваги приділяв українській справі. Вмів добре доносити правильні речі і прищеплювати справжні цінності.

«У ті часи Галичина входила в склад Польші і з території Галичини обиралися посли до Польського Сейму. У нашому розумінні -  мажоритарники до Верховної Ради. І українців, які голосували за польських кандидатів, називали хрунями (лайливе прізвисько, запроданець). Що ж голосувати за поляка, якщо йде українець. І в одній з проповідей перед черговими виборами отець Омелян переживав, як звернутися до пастви з цього приводу, і сказав наступним чином: «Скоро вибори. Багато людей підуть і проголосують за поляків, а інші потім почнуть їх обзивати хрунями. Дорогі у Христі! То не гарно так обзиватися, але й не гарно так голосувати…» Як саме в тому році проголосувала перемишлянська парафія - питання для майбутніх досліджень», - зазначив історик.

Активна діяльність о. Омеляна спричинила переслідування як з боку польської, так згодом і радянської влади. В його оселі було проведено близько 40 обшуків, половина з яких закінчувались арештами. Під час відбуття одного з таких покарань він написав свою книгу «Чому наші від нас втікають?»

Володимир Бірчак також розповів про діяльність отця Омеляна Ковча щодо порятунку євреїв і допомоги їм. «Коли ССівці зігнали людей у синагогу і підпалили її, він прибіг і почав виносити людей із палаючої будівлі. Одним з тих, кого йому вдалося врятувати, був рабин м. Белз, один з найбільших натхненників хасидизму - Аарон Рокеах. Він ходив до євреїв у гетто – хрестив їх, приносив медикаменти і їжу, видавав їм так звані «арійські документи» (метричні виписки із церковних книг про хрещення), які могли врятувати від знищення. За таку діяльність отця у січні 1943 року арештували представники СД та поліції безпеки і ув’язнили у Львівській тюрмі на Лонцького», - зазначив історик.

Його відправили у концтабір Майданек, де він помер у 1944 році.

Соціальні мережі дають можливості знайомитися та взаємодіяти з цікавими людьми, допомагати іншим, просувати власну експертність і будувати мережу корисних контактів. Про це заявила журналіст, менеджер магістерської програми з маркетингу в УКУ Олена Кулигіна під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, що триває у Дрогобичі.

Доповідач розповіла про тенденції у користуванні соціальними медіа в Україні. «Понад 70% українців старші за 15 років користуються інтернетом. І більшість з них є у соцмережах. 18 млн українців - користувачі Фейсбуку, 11 млн -  Інстаграм. У Фейсбуці старша аудиторія – переважно віком 25-45 років. Молодь 17-25 років - здебільшого в Інстаграм. Цільова аудиторія і контент в цих соціальних мережах різні. Це важливо знати, щоб їх по-різному використовувати», - зазначила Олена Кулигіна.

Вона зауважила, що 80% українців користуються інтернетом через телефон або планшет. І це також важливо враховувати. «Якщо постимо відео чи зображення, ми маємо розуміти, що на великому екрані по-одному відображається, а на смартфоні – по-іншому», - наголосила промовець.

Українці активно користуються YouTube - в середньому 80 хвилин на день, - додала журналіст. «Хто з вас робить продукти з відеоконтентом - розвивайте в YouTube», - порадила доповідачка майбутнім душпастирям.

Розповідаючи про економіку уваги і боротьбу контену, Олена Кулигіна відзначила, що сьогодні найбільшу увагу користувачів соцмереж в Україні захоплює відео. «Те, що швидко і яскраво, що привертає увагу. Рекламодавці, які хочуть отримати від нас гроші, знають людську психологію і цим користуються», - зазначила менеджер магістерської програми з маркетингу.

Вона розповіла про алгоритми Фейсбука, які влаштовані таким чином, щоби людей гуртувати за цінностями і інтересами. Як наслідок - створюється спільнота однодумців і перебування у соцмережах стає більш приємним.

Розповідаючи про виклики, які несуть соціальні мережі, Олена Кулигіна назвала в першу чергу інформаційне перенавантаження. «Люди поверхово переглядають інформацію. Коли пишете важливий богословський текст, то є небезпека, що цієї глибини можуть не досягнути. Потрібно працювати глибоко з вузькою аудиторією і з широкою – говорити її мовою. Це потребує різних стратегій і підходів. Але робити потрібно і те, і те», - наголосила вона.

Серед інших викликів доповідачка назвала кризу довіри і брак лідерів та цифрову деформацію (людина в інтернеті поводиться не так, як в реальному житті: легше образити, легше нахамити без жодних наслідків).

Водночас, підкреслила журналіст, соціальні мережі відкривають багато можливостей, зокрема і для душпастирів.

«Це знайомство та взаємодія з цікавими людьми (інтернет стирає відстані і кордони), можливість допомагати іншим, це персональний бренд, просування власної експертності. Якщо ви не просуваєте свої компетенції, як люди можуть знати, що саме ви - та особа, яка може їм допомоги? Також завдяки соціальним медіа ви можете побудувати мережу корисних контактів», - зауважила доповідач.

Вона також наголосила на важливості побудови стратегії, яка залежить від мети. «У кого завдання євангелізація – це один шлях. У кого просування благодійного фонду чи спільноти – інший. Перше питання, на яке потрібно дати собі відповідь: що я хочу робити через соцмережі? Також важливо знання технологій і розуміння, як працює механізм соціальних мереж і дослідження аудиторії - ви маєте розуміти, з ким ви працюєте, для кого створюєте свої соцмережі», - підкреслила Олена Кулигіна.

Вона також закликала семінаристів разом зі створенням соцмереж будувати комунікаційну стратегію і контент-план.

Ми кажемо керівникам громад: якщо ви хочете, щоби у вашої громади було майбутнє, вам потрібно сьогодні думати, що ви зробите для молоді, які можливості створите. Про це заявив заступник міністра молоді та спорту Олександр Ярема під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, що триває в Дрогобичі.

Він відзначив, що будь-яка держава повинна думати про створення можливостей для самореалізації і самоствердження молодих людей. І відзначив, що з реформою децентралізації саме громади почали вирішувати, що є важливим для них і куди краще спрямувати ресурс. «Для нас важливо створювати нові можливості і щоби молоді українці бачили, як можна ці можливості використовувати для себе. Ми намагаємось переконати керівників громад вкладати в молодих людей, у навчання, у створення нових робочих місць. І дуже часто це вдається. Бо сьогодні часто лідерами громад стають молоді люди, які мають хороші здорові амбіції щось змінити. Ми кажемо: якщо ви хочете, щоби у вашої громади було майбутнє, вам потрібно сьогодні думати, що ви зробите для молоді зараз, які можливості створите», - зазначив Олександр Ярема.

Він також відзначив, що в українському суспільстві часто говорять про молодь як про майбутнє України. «Ми кажемо – ні! Діти - це майбутнє. А молодь - це сьогодні. Якщо ми говоримо про молодь як майбутнє, ми забираємо у неї сьогодні», - підкреслив заступник міністра молоді.

Олександр Ярема зауважив, міністерство активно працює з громадським сектором, з громадськими організаціями. «Маємо конкурс про підтримку проектів молодіжних і дитячих організацій. Цього року виділили 12 млн грн. І для нас важливо, що це не тільки для всеукраїнських організацій, а й місцевих. Головне – щоби проект (чи то табір, чи якесь навчання, чи екологічна акція) відповідав цілям молодіжної політики», - зазначив доповідач.

Він також відзначив, що для Міністерства важлива робота з розвитку інфраструктури, зокрема молодіжних просторів і центрів.

«І тут, як не дивно, чемпіоном в цьому питанні є Донеччина. За останні три роки в області відкрили понад 100 молодіжних центрів і просторів», - зазначив заступник міністра.

Олександр Ярема розповів про свій нещодавній візит до міста Лиман на Донеччині, де молодь ініціювала створення молодіжного центру «Альтанка». «Молоді люди говорили, для нас «Альтанка» - це місце, де ми можемо зустрітися, навчатися чомусь новому, спілкуватись. Але що мене здивувало - вони згадали про урбаністику. Я запитав – чому? І їх відповідь була проста: «Ми живемо у цьому місті. Таким, як воно виглядає сьогодні, воно нам не дуже подобається, але ми хочемо жити тут надалі і розуміємо, що тільки ми можемо його змінити на краще». Це шлях, як можемо змінювати наші громади на краще, об’єднуючись, отримуючи нові інструменти».

Також заступник міністра закликав майбутніх священників постійно дбати про свою формацію і розвиток. «Ми живемо в такий час, коли освіта триває протягом всього життя. Якщо не навчаєшся постійно, ти програєш і відстаєш», - підкреслив Олександр Ярема.

Місія священничої сім’ї - своїм життям, своїм прикладом підтягувати інших людей, щоби вони могли своє покликання найкраще сповнити. Про це заявив викладач морального богослов'я УКУ о. Орест Демко під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння, що триває у Дрогобичі. На спецкурс отець Орест завітав з родиною – дружиною Галиною і трьома дітьми.

«На сім’ю священника особливий погляд. Хтось дивиться, щоби чогось навчитися і спробувати наслідувати. Хтось – з інших причин. Але хочу одразу застерегти вас від думки про свою унікальність, особливість, зразковість. Священнича сім’я стартує з того самого ядра, що і будь-яка інша християнська родина, - приймає Таїнство шлюбу», - підкреслив о. Орест, звертаючись до семінаристів.

Він відзначив, що священнича родина повинна нести в світ подружні цінності, поширювати їх.

«Вимога духовної досконалості стоїть перед кожним подружжям, але ми маємо бути зразковими не тільки для себе і своїх дітей, але розуміти, що наше покликання - своїм життям, своєю духовністю, своїм прикладом підтягувати інших людей, щоби вони могли своє покликання найкраще сповнити», - підкреслив священник.

Він розповів, що у себе на парафії створив спільноту подружніх пар. Вже другий рік проводяться тематичні зустрічі. «Я слухаю мирян і розумію, що мені є чому в них повчитися. Я за ними занотовую моменти, в яких я просідаю і які треба підтягнути. Будьте готові сприйняти, що ви не є ідеальні у вашому подружньому житті і є що удосконалювати», - зазначив отець Орест.

Священник також закликав майбутніх душпастирів опанувати таймменеджмент і вміти добре сплановувати свій день і свої обов’язки. А також порадив задіювати у життя парафії дітей і дружину. І поділився своїм досвідом спілкування вдома з парафіянами та зустрічами з молоддю – «чай у пані їмості».

«Постарайтесь перейматись тим, чим живе парафія. Цікавтесь людьми. Будьте щирими. Коли ви закликаєте людей бути відкритими і жертвенними щодо дарування свого часу, то будьте готові подарувати і свій час їм», - зазначив священник.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: