Субота, 19 січня 2019

Священики мають шукати різні способи, щоби уможливити зустріч з Живим Богом для молоді. Про це заявив священик з Тернопільської архиєпархії о. Роман Демуш під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Говорячи про те, якою є сучасна молодь, о. Роман відзначив, що їй притаманна «іншість», яка полягає в іншому способі думання, в іншому сприйнятті, навіть сприйнятті Бога. І цю іншість, відзначив священик, потрібно врахувати і прийняти.

«Попри всю іншість, є Той, Хто є незмінний. Хто вчора, сьогодні і навіки той самий. Отож, якщо ми говоримо про душпастирство молоді в період глобальної міграції, мусимо збагнути, що молодь шукає Бога. Пошук Бога - це природнє прагнення кожної людини», - підкреслив отець Роман.

Він наголосив, що церковна спільнота як така мусить бути простором і нагодою зустріти Живого Бога. «Це ідентичність і автентичність Церкви», - додав душпастир.

Розповідаючи про метод пасторальної діяльності у душпастирстві молоді, отець Роман підкреслив, що тут немає шаблонів і універсальних рецептів. «Шукайте способи, щоби уможливити зустріч з Живим Богом для молоді. Казав святий Іван Боско: «Любіть те, що любить молодь. І молодь полюбить те, що ви хочете їй сказати». Спорт, театр, музика  - це інструменти комунікації, виховання, через які мусимо донести правдиві цінності і привести до зустрічі з Живим Богом, Живим Христом», - наголосив душпастир.

Священик зазначив, що молодь має стати пріоритетом служіння Церкви. Адже це не майбутнє, а сучасне. І їй потрібно дати простір для реалізації її завдань у Церкві.

«Ми сьогодні говоримо про проблему віри в молодих людей. Можливо, їм бракує живих старших свідків, свідчень своїх батьків. Тож найважливіше - це бути з ними, бути поруч. І свідчити», - зазначив о. Роман.

Більшість вчителів, які працюють за кордоном в українських школах, потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Про це заявила Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Говорячи про виклик міграції, Ірина Ключковська відзначила, що сьогодні у світі 244 мільйони мігрантів. З них 31 мільйон – діти, 11 мільйонів – біженці, які шукають притулку. І кількість трудових мігрантів буде збільшуватися. «З трудовими мігрантами до Європи приходять діти. Це означає, що основне питання, яке стосується нас, українців, це – діти. Ті, що залишилися без опіки батьків. Ті, що емігрували. Ті, що народилися в еміграції. Діти, які приїхали внаслідок возз’єднання родини. Ті, що мігрують на навчання. Ті, що повертаються», - зазначила науковець.

Вона зауважила, що від початку створення Всесвітнього конгресу українців були розроблені основні концепції, скеровані на збереження української ідентичності. «Їх не треба вигадувати наново. Це готові документи. Там представлена роль Церкви, школи, держави. Ця система вже була задокументована понад 50 років тому, і вона показує правильність обраного шляху. Зокрема, у частині школи. В основу були покладені суботні та недільні школи, школи вихідного дня. В їх основу було покладено викладання українознавчого циклу. Це досвід школи, родженої за океаном, нині вона поширюється Європою. Завдяки таким школам, які пройшли випробування часом, з нами сидять зараз сестра Луїза Цюпа, владика Борис, владика Діонізій. Вони формувалися в родині та у школі з викладанням українознавчого циклу», - зазначила Ірина Ключковська.

Науковець також розповіла про Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, який відбувся у серпні цього року у Львові. У заході взяли участь 250 вчителів із 36 країн світу. «Ми хотіли почути потреби вчителів українознавчих шкіл за кордоном,  щоби ми могли покращити нашу і їхню роботу. Майже всі вчителі із вищою освітою. Майже всі вони десь працюють поза школою. Вони просто герої-ентузіасти, - відзначила Ірина Ключковська. - Більшість вчителів потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Частина вчителів працює за індивідуальною програмою, частина – за програмою Міносвіти. Однак майже всі потребують документу державного зразка. Подумаймо, який документ можемо запропонувати тим дітям!»

Мені би дуже хотілося, щоби про УГКЦ всі говорили, що ми є активна Церква глобального масштабу, яка працює на виховання молодого покоління, яка несе діло милосердя і яка мігрує по світу разом зі своїми вірними. Таку думку висловив душпастир для українців греко-католиків у Польщі о. Григорій Назар під час ІІ Форуму мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

«Кожна міграція починається з першого кроку. І цей перший крок ми зробили з рідної хати. І якими ми є мігрантами залежить від того, якими ми були вдома. Ми по дорозі сильно не змінилися. Ті, хто жили у свідомих родинах - і національно, і релігійно, добре сформованих, - мали можливість перенести це. Ті, хто має коріння, - зберегли і зерно», - зазначив о. Григорій.

Священик зауважив, що в умовах міграції людям важливо не загубити свого «зерна». «Ми досвідчили того дуже сильно в Польщі. У 1947 році була акція «Вісла», внаслідок якої, за різними даними, було переселено до 150 тис наших людей. Збереглися близько 30 тис українців. Лише 1/5», - додав душпастир.

Отець Григорій Назар закликав всіх присутніх священиків звернути особливу увагу на працю з молоддю. «Молодь - це ті виняткові люди, які насамперед є дуже делікатними, і вони є в процесі і в часі, коли вони вибирають. Як з деревами: зламаєш гілку - і воно почне рости в інший бік. Так само буде з молодою людиною. Як в тому чи іншому місці, у суспільстві, Церкві чимось ту молоду людину зраниш – вона почне рости в інший бік, відходити від першого напрямку», - зауважив священик.

Він також відзначив, що душпастирям треба передбачити, як працювати з людьми, щоби приготовити їх до життя в еміграції. Адже ніколи не можна знати, хто з парафіян емігрує.

Крім того, священик наголосив на важливості позиціонування своєї Церкви, щоби греко-католики, де б вони не були, могли себе презентувати і про себе розказати.

«Нам треба вчитися того, щоби ми мовою країни, до якої ми поїдемо, говорили про свою Церкву, про свою тотожність. Мені би хотілося, щоби наша Церква мала якийсь бренд, загальнозрозумілу цінність і вартість. Мені би дуже хотілося, щоби про нас всі говорили, що ми є активна Церква. Щоби про нас говорили, що ми є Церква, яка працює на виховання молодого покоління, яка працює по вивченню своєї духовності, яка несе діло милосердя всім потребуючим, яка опікується воїнами на Сході України і їй небайдужа ця кривда і несправедливість, що діється у Криму. Мені б хотілося, щоби про нас говорили, що ми є Церква, яка мігрує по світу разом зі своїми вірними. І щоби всі знали, що ми активна Церква глобального масштабу. Але за нас того ніхто не напрацює. Ми мусимо зробити те самі!» - підкреслив о. Григорій.

Говорячи про глобалізацію, священик також відзначив, що УГКЦ не варто боятися цього процесу, бо «ми є глобальна Церква і ми маємо глобального Патріарха».

«Глобалізація – це така світова мозаїка, і нам треба всім старатися, щоби ми мали свідомість того, якого кольору ми є камінчиками. Нам треба дбати про те, що як мій камінчик впаде десь на картині Європи чи світу – щоб він яскраво впав кольором догори. І щоби кожен, хто на нього подивиться, сказав: це українець греко-католик. Тоді ми зможемо створити найгарнішу мозаїку», - резюмував о. Григорій Назар.

Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість. Молоді люди залишені без взірцевих  дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Тому маємо бути для них свідками справжнього життя.  Про це заявив куратор Католицьких шкіл УГКЦ о. Петро Майба, СДБ, під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, присвяченому молоді, який ПМВ проводить у Римі.

Виступ отця Петра був присвячений капеланському служінню у школах та принципам взаємовідносин між Церквою і школою в умовах новітньої діаспори.

Він відзначив, що Церква має покликання і обов’язок разом із батьками дбати про християнське виховання дітей. Про це стверджує Кодекс Канонів Східних Церков (кан. 628). І зауважив, що представники духовенства – диякони, священики, єпископи – виконують різні місії у шкільних спільнотах. Вони можуть бути педагогами, духівниками, батьками чи хресними учнів, відповідальними за школу особами (перед Церквою і суспільством).

«Духовний супровід спільноти школи є своєрідним «покликанням в покликанні», а не якимось певним «додатком» до звичайних душпастирських обов’язків. Мистецтво духовного супроводу в освіті кожен душпастир пізнає, практикує, досвідчує та щоразу по-новому відкриває впродовж цілого служіння у школі. Часто власне школа стає для духівника своєрідною парафією і особливим місцем пізнання і зрозуміння місії Церкви у суспільстві», - зазначив отець Петро.

Куратор Католицьких шкіл УГКЦ відзначив, що до класичних обов’язків духівника належать:

- служіння Божественної Літургії та провадження молитов;

- духовні бесіди з учнями, підтримка контакту з випускниками школи;

- духовний супровід та сприяння у духовному зростанні батьків учнів;

- духовний супровід вчителів, допомога їм у формації, особистому і професійному зростанні;

- організація та проведення різдвяних та великопісних реколекцій, днів молитви для учнів, вчителів, батьків;

- участь у прощах до святих місць;

- різноманітна участь у житті спільноти школи тощо.

Для когось, зазначив священик, духівник проводить молитву, когось катехизує, з кимось має особисті розмови, комусь служить у Таїнстві покаяння і примирення, для всіх – служить Святу Літургію та звертається у проповіді.

Він також відзначив, що капелану в школі можуть знадобитися знання з психології сім’ї та психології кризових станів, конфліктології, а також лідерства і методики мотивування. Є ще одна умова, додав о. Петро, - школа має всіляко сприяти духівнику в реалізації його покликання, завдань, місії.

«Виховувати – означає передавати цінності, не вчити робити певні речі, а допомагати їх любити. Потрібно не нав’язувати власну думку чи власний спосіб дії, але допомагати вибрати добро та співпрацювати з любов’ю та терпеливістю, щоб дитина могла дозрівати в своєму особистому покликанні. Наше святе призначення – бути Людиною, щоб любити», - підкреслив священик.

Він також відзначив, що сьогодні виклик для виховання -  зневіра в надії на життя, а значить –  в Бога. «Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість, яка її оточує. Залишені без взірцевих  дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Маємо бути для них свідками справжнього життя», - наголосив о. Петро Майба.

Питання опіки над молоддю має бути в центрі особливої уваги усіх інституцій: Церкви, наших громад і також Української Держави, з якою в той чи інший спосіб ми повинні разом опікуватися дітьми України, які знаходяться поза межами Батьківщини. Бо якщо ми не зможемо створити материнські спільноти для нашої молоді – ми не виконаємо до кінця наш обов’язок. Таку думку висловив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час виступу на ІІ Форумі мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи, який проводить ПМВ. Форум цьгоріч триває у Римі і присвячений молоді.

«Мені приємно вітати вас тут, у Патріаршому домі, у Римі. Це особливе місце для нашої Церкви. Мені спадають на згадку слова Патріарха Йосифа Сліпого, ісповідника віри: «Буде хата – прийдуть люди». Патріарх збудував цю хату для українців тут, у Римі і він, мабуть, дивиться на вас з небес і тішиться, що ця хата наповнена», - зазначив Глава УГКЦ.

Він відзначив, що наступного року сюди приїде увесь Синод єпископів на святкування 50-ї річниці освячення Собору Святої Софії. «Цей форум є добрим стартом золотого ювілею і того собору, і того дому», - додав Блаженніший.

Отець і Глава УГКЦ розповів, що прибув на Форум з Папського Синоду, який цими днями проходить у Римі і також присвячений молоді. «На Папському Синоді Святіший Отець кілька разів наголошував, що це зібрання – це момент слухання. І я би дуже хотів, щоби цей Форум став простором взаємного слухання і спілкування, щоби кожен з вас, делегатів цього Форуму, міг висловитися від імені громади, яку ви представляєте, а всі решта мали час, покору і відвагу вислухати. Лише тоді, коли ми будемо вміти слухати один одного, ми будемо мати можливість разом знайти відповіді на питання, які турбують наші спільноти, наших людей», - звернувся до присутніх Блаженніший Святослав.

Патріарх підкреслив, що одним з центральних завдань діяльності громад УГКЦ, зокрема на європейському континенті, має бути особлива увага до молоді.

«Молодь є центральною темою Папського Синоду. Я себе до старих дуже не зараховую, але коли я слухав молодь, слухав результати опитування щодо молодіжного душпастирства з різних куточків світу, я щораз глибше почав розуміти, як непросто сьогодні бути молодим, перед якими колосальними викликами сьогодні стоїть молодь. Ким бути, яку професію обрати, як жити у світі, який, виглядає, не дуже мене потребує та очікує, як будувати стосунки з іншим людьми? На ці питання сьогодні молодим людям важко відповісти», - зазначив Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав розповів, що кожен делегат перед Папським Синодом запитував свою молодь: що варто сказати про вас на Синоді? І у більшості випадків молоді люди просили сказати, що вони потребують спільноти. «Спочатку – спільноти родини, присутності тата і мами, чого не завжди мають. Вони потребують Церкви, яка би була материнською спільнотою, а не холодною інституцією, яка бореться за своє виживання чи вирішує свої проблеми. І це - завдання нашої Церкви, зокрема тут, на європейському континенті, де є наша нова діаспора. Якщо молоді люди не знайдуть спільноти, яка взяла б за них відповідальність, дала б руку допомоги, ними заопікувалися б, - будьте певні, вони покинуть і ту Церкву, і ту громаду, - наголосив Глава УГКЦ. – І я би дуже просив, щоби питання опіки над молоддю було в центрі особливої уваги усіх інституцій: Церкви, наших громад і також Української Держави, з якою в той чи інший спосіб ми повинні разом опікуватися нашими дітьми, дітьми України, які знаходяться поза межами Батьківщини. Бо якщо ми не зможемо створити материнські спільноти для нашої молоді – ми не виконаємо до кінця наш обов’язок».

Він відзначив, що молоді люди хочуть бачити Церкву як спільноту, яка їх приймає, не засуджує, яка готова їм допомогти, їх вислухати.

Отець і Глава УГКЦ також зауважив, що сьогодні дуже часто емігранти, і молодь зокрема, почуваються відкинутими у суспільствах, куди вони приїжджають. «Може так статися, що наші молоді люди і діти емігрантів - це ті каміння, яке відкидають будівничі, а Господь Бог їх зробить наріжними каменями», - додав він.

Глава УГКЦ також запевнив учасників Форуму, що УГКЦ «завжди була, є і буде вашою матір’ю, яка будуватиме свої спільноти, які хочуть послужити. І це служіння, зокрема для українських мігрантів, представників нової діаспори, - ми вважаємо одним зі своїх душпастирських пріоритетів».

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: