Неділя, 07 березня 2021

Основна мета виїзду українських трудових мігрантів спрямована на сім’ю. Та парадокс полягає в тому, що сім’я стає першою жертвою цієї міграції. Про це заявив керівник департаменту адвокації та лобіювання інновацій Карітас України Григорій Селещук, представляючи вихованцям Львівської духовної семінарії ситуацію з українськими мігрантами, переселенцями і біженцями у рамках “експрес” спецкурсу ПМВ.

«Міграція має як позитивні, так і негативні наслідки. Коли проводять опитування серед мігрантів, чому вони виїхали, то серед головних причин називають: покращити матеріальний стан, підлікувати рідних або дати освіту дітям. Тобто здебільшого мета виїзду спрямована на сім’ю. Водночас, як це не парадоксально звучить, сім’я стає першою жертвою тієї міграції. Діти залишаються без батьківської опіки, переважно в підлітковому віці, коли присутність батьків дуже важлива. Трудова міграція також спричиняє розлучення. Сім’ї розбиваються. Водночас існують і позитивні моменти. Люди, які виїжджають, здобувають нові навички, новий досвід, знання, відбувається зміна їх ментальності», - зазначив Григорій Селещук.

Експерт підкреслив, що існують і економічні вигоди від міграції. Так, українська трудова міграція є основним інвестором в економіку нашої держави. «Минулого року говорили про 9-12 млрд доларів переказів від трудових мігрантів в Україну. Розмір прямих іноземних інвестицій в українську економіку в рази менше», - зазначив доповідач.

Він також зауважив, що сьогодні досить часто можна почути, як про міграцію, мігрантів і переселенців говорять з осудом, навіть християни. «Хочу наголосити, міграція існувала завжди.  Ми знаємо про Велике переселення народів у II ст до н.е. Самі українці часто були задіяні у різних міграційних процесах. У XVIII столітті - переселення на Кубань після руйнування Січі, у XIXстолітті -  перша хвиля трудової міграції. Щодо внутрішньої міграції, то тільки після Чорнобиля виселили понад 100 тисяч осіб з Прип’яті, Чорнобиля і всіх навколишніх сіл. Остання хвиля внутрішньою міграції викликана війною на Сході», - зазначив доповідач.

Григорій Селещук також презентував семінаристам три групи концепцій сприйняття мігрантів.

Перша – мультикультуралізму. «Ця концепція поширена у Європі. Її суть така: кожен, хто приїжджає з іншого культурного середовища з іншими менталітетом, мовою, досвідом, привозить з собою частинку іншої культури і робить свій внесок у велику мультикультурну мозаїку цього суспільства», - зазначив експерт.

Друга група концепцій – «плавильний котел». «Ця концепція поширена в країнах Північної Америки – США, Канада. Суть - кожен з чужинців привозить у нову культуру свої традиції, національні звичаї і ніби вкидає у загальний котел. І це суспільство переплавлює все і видає щось нове. Найяскравіший приклад: піца - італійська страва, але в Америці мало не національна.  Це внесок італійців», - розповів Григорій Селещук.

Він також відзначив, що третя концепція спрямована на асиміляцію людей. «Це ніби розчинення новоприбулих. Ви приїхали до нас, тож будьте такими, як ми», - пояснив експерт.  

«У ваших рідних містах є або хтось з переселенців, або хтось виїхав за кордон працювати або приїхав до нас. До України, до речі, все більше приїжджає іноземців, зокрема китайців, арабів. Порозмисліть над тим: як ви ставитеся до них, до всіх цих мігрантів? Яка з концепцій вам підходить? І як це відіб’ється на вашому служінні? Це допоможе вам будувати ставлення до мігрантів, переселенців і іммігрантів на ваших парафіях чи в Україні, чи за кордоном. І пам’ятаймо, що одне з діл милосердя - прийняти подорожнього», - резюмував Григорій Селещук.

Зазвичай Спецкурс місійного служіння, який ПМВ проводить уже 10 років для семінаристів передостаннього року навчання, триває влітку цілий тиждень. На жаль, ситуація з поширенням коронавірусу не дозволила цього року провести цей курс і зібрати спільно вихованців усіх семінарій УГКЦ.  Тому вПМВ вирішили провести одноденний «експрес» курс окремо для кожної семінарії для ознайомлення з важливими аспектами служіння українцям греко-католикам поза межами України.

Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Про це заявив експерт ПМВ, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко вихованцям Івано-Франківської духовної семінарії у рамках “експрес” спецкурсу ПМВ. Доповідь о. Юстина була присвячена місійному аспекту УГКЦ.

«Ми живемо у глобалізованому світі і маємо унікальну можливість реалізувати одну з місій Церкви – бути місійною, - звернувся о. Юстин до семінаристів. - Священство – це в першу чергу покликання. Господь вибрав саме нас, може, не найбільш здібних і талановитих, але тих, хто відгукнулися на Його поклик. Ми належимо не до якоїсь професії  чи клубу, ми покликані самим Богом, щоби самим спастися і провадити до спасіння інших людей. І основа цього спасіння - це місії”.

Ієромонах зауважив, що місії переважно спрямовані до інших народів, там де Католицька Церква найбільше потребує.

«УГКЦ сьогодні робить чергові кроки на шляху, щоби бути місійною Церквою. І найбільше її спонукають до цього наші люди, мігранти, які виїхали у силу різних обставин у різні країни світу. І разом з нашим народом їдуть священники. Адже дуже важливо, щоби наші вірні мали доступ до Святих Таїн, до катехитичного і душпастирського служіння в рідній мові», - підкреслив священник.

Експерт ПМВ зауважив, що для майбутнього душпастиря важливо визначитися, в яку країну їхати на служіння і відповідно готуватися. «Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Не кажучи вже про налагодження зв'язків з духовенством місцевої Церкви», - наголосив священник.

О. Юстин Бойко поділився своїм досвідом душпастирської праці в Італії і Португалії. Він зауважив, що з України в Італію мігрували у 90-х переважно жінки, які їхали доглядати старших італійців. Тож служіння було спрямовано на жінок. Водночас міграція у Португалію була переважно чоловіча. Українські чоловіки їхали на працю будівельниками. А вже згодом до них переїхали жінки. І поки дружини опікувалися домашніми клопотами, чоловіки брали активну участь у громадському житті.

«Священник-місіонер повинен тримати руку на пульсі. Чувати над тим, що він може зробити, щоби полегшити кожній людини зустріч з Богом, допомогти знайти своє місце у Церкві»,- резюмував експерт ПМВ.

 

В Угорщині для юних українців та їх батьків відбулися осінні канікули з Богом. Сімейний християнський табір, в якому взяли 40 осіб (батьки з дітьми із парафії Покрови Богородиці в Будапешті та Рідної школи в Будапешті), тривав з 26 по 29 жовтня на озері Валенце. 
 
Таборовий день розпочинався із вранішньої молитви та Гімну України. Кожного дня для дітей були організовані спортивні та інтелектуальні змагання, квести, танці, катехизації, походи. Натомість, батьки брали участь в біблійних зустрічах та катехезах. Найважливішим моментом табору була щоденна Божественна Літургія, під час якої о. Дам'ян Габорій, священник для українців в Угорщині, застановлявся над різними темами: віра, любов до ближнього та молитва.
 
«У ці дні Бог нас поблагословив чудовою осінньою погодою, яка сприяла прекрасному проведенню таборової програми» - розповіла керівник табору Олена Бескоровайна.
 
«У рамках відпочинку діти в особливий спосіб сприймають катехези, до того ж, коли науки підкріпленні щоденною Літургією» - зауважила Марія Втерковська, вчителька християнської етики в Рідній школі.
 
Табір був організований Українським центром кардинала Гузара в Угорщині за підтримки фундації УГКЦ в Угорщині.
 
За інформацією пресслужби УГКЦ в Угорщині

Заступник Голови Канонічного відділу Патріаршої Курії УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук представив випускникам-семінаристам Дрогобицької семінарії канонічний вимір служіння українського священника за кордоном у рамках “експрес” спецкурсу ПМВ.

«Маєте пам’ятати, що ви не є самі за кордоном. Не будете знати, як поступити у питаннях хрещення, сповіді чи вінчання – звертайтеся! Канонічний відділ спеціалізується і на перебуванні наших священників поза Україною, там, де немає ієрархічних структур УГКЦ.  Це багато країн Європи і не тільки. У Португалії чи Іспанії маємо багато священників, а не маємо єпископа. Тож коли наш священник перебуває на таких теренах для нього важливі три базові документи Вселенської Церкви: Кодекс канонів Східних Церков, Інструкція Erga migrantes caritas christi і кодекс канонічного права Латинської Церкви», - звернувся до семінаристів о. Андрій.

Він також зауважив, що служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи УГКЦ, які підготував ПМВ спільно з Канонічним відділом: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ та Духовно-пасторальний праведник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ.

Заступник Голови Канонічного відділу розповів, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія. «Місія – ми не самостійні. Ми підключені до Латинської парафії. Всі хрещення, одруження та інші Святі Таїнства заносяться в реєстр латинської парафії. Згодом єпископ, через рік-два, може надати священнику статус "місії з опікою над душами". Тоді священник має право мати власні парафіяльні книги. Наступний етап - персональна парафія», - зазначив доповідач.

Крім того,  додав о. Андрій Танасійчук, кожен священник УГКЦ, який їде на служіння у країну, де немає єпархіального єпископа, повинен мати договір про співпрацю між дієцезіальним єпископом, який приймає, і єпископом, який відсилає. Такий догорів напрацьований ПМВ.

«Поза Україною ви стикатиметесь з різними питаннями, як то вінчання чи хрещення у змішаних шлюбах, до вас звертатимуться православні. Головне пам’ятати: ми не маємо робити, щоби було добре, ми маємо робити, щоби було правильно!» - підкреслив о. Андрій Танасійчук.

Зазвичай Спецкурс місійного служіння, який ПМВ проводить уже 10 років для семінаристів передостаннього року навчання, триває влітку цілий тиждень. На жаль, ситуація з поширенням коронавірусу не дозволила цього року провести цей курс і зібрати спільно вихованців усіх семінарій УГКЦ.  Тому в ПМВ вирішили провести одноденний «експрес» курс окремо для кожної семінарії для ознайомлення з важливими аспектами служіння українцям греко-католикам поза межами України.

Делегація Пасторально-міграційного відділу зустрілася із семінаристами-випускниками Дрогобицької Духовної семінарії Блаженних Свящмч. Северина, Віталія та Якима.

Заступник Голови ПМВ о. Андрій Гах презентував діяльність ПМВ, розповів про напрями і особливості праці відділу. Зокрема про проведення спецкурсу для семінаристів передостаннього року навчання, який ПМВ щорічно організовує, щоби ознайомити майбутніх душпастирів з можливостями і особливостями служіння для вірних УГКЦ за межами України. А також про духовно-формаційні семінари для священників-місіонерів та Форуми мігрантів УГКЦ, покликані зберегти духовну і національну ідентичність українців за кордоном.

«Ми проводимо спецкурс для семінаристів-старшокурсників, щоби поінформувати вас про можливості і потреби нашої Церкви поза межами України. Цю місію нам доручив Синод УГКЦ. Зазвичай, Спецкурс місійного служіння, який проводить ПМВ уже 10 років, триває цілий тиждень. На жаль, ситуація з поширенням коронавірусу не дозволила цього року провести цей курс і зібрати спільно вихованців усіх семінарій УГКЦ.  Тому ми вирішили провести «експрес» курс для ознайомлення з важливими аспектами служіння нашим вірним греко-католикам, розсіяним по світу, - зазначив о. Андрій Гах. - Вивчаємо потреби Церкви, де є наші вірні і де треба наших священників. Є країни, де є ієрархічні структури УГКЦ, наприклад, Франція, Австралія, Польща. У цих країнах є наш єпископ, є парафії. Водночас в Іспанії, Італії, Португалії, Греції є українці греко-католики, а немає наших структур. І людям треба надати духовний супровід, бо вони є дітьми нашої Церкви. І наше завдання – розповісти вам про ці потреби, щоби ви по закінченню семінарії знали, що є можливість послужити Церкві і нашим людям за межами України».

Своєю чергою секретар ПМВ о. Роман Ільницький представив географію і статистику української міграції.

«Війна на Сході і анексія Криму спричинили нову хвилю міграції.  З 2010 року виїхали і не повернулися близько 4 млн українців, що складає 10% населення. Це дані 2019 року. І ця 5-та хвиля міграції триває. Вона відрізняється від попередніх і кількісно, і якісно, і цілями людей, які полишають нашу державу. Декілька цікавих фактів. Лише 1% українців готові віддати свій паспорт роботодавцю за кордоном. Лише 2% українців можуть погодитися на нелегальний перетин кордону. Тільки 3% людей можуть погодитися на працю на нелегальному виробництві. Це свідчить про те, що наші люди почали знати собі ціну, цінувати свою працю. Це зовсім інша міграція. Якщо у 90-тих роках до Італії, Іспанії та Португалії їхало переважно українське жіноцтво, то сьогодні українські мігранти - це переважно люди, які легально перетнули кордон і у більшості випадків мають офіційне працевлаштування та мають намір залишитися», - зазначив о. Роман.

Він зауважив, що найбільше українці у 5-ту хвилю міграції виїжджають до Польщі, Італії, Німеччини, Чехії та Іспанії.

Священник також підкреслив, що 3 млн українців греко-католиків мешкають поза межами України, це близько 40% усіх вірних УГКЦ. «Наша Церква поширена на усіх континентах. Про це постійно говорить Блаженніший Святослав», - зазначив о. Роман.

Секретар ПМВ також зауважив, що ПМВ вже відправив на стале служіння 15 священників, а близько 20 осіб – у той чи інший спосіб задіяні у душпастирстві у країнах, де немає ієрархічних структур УГКЦ. «Душпастирство у Туреччині, Лівані, Словаччині, на Кіпрі - перебуває на стадії розвитку.  Також очікують на нашого священника у ПАР і Таїланді», - додав о. Роман.

Доповідь референта ПМВ о. Віталія Храбатина була присвячена питанню мігрантських реалій у світлі повчань Церкви. Священник підкреслив, що мігранти для папи Франциска - це знак часу. «Мігрант – це приклад для нас. Мігрант нагадує Церкві, що ми є в постійному русі. Духовність християнина - це є рух. Коли християнство було в дорозі, воно розвивалося», - зазначив о. Віталій.

Священник також поінформував семінаристів, як Папа Франциск закликає ставитися до мігрантів, спираючись на чотири дієслова: приймати, захищати, підтримувати та інтегрувати. Вперше ці слова з’явилися в Посланні Святішого Отця з нагоди Всесвітнього дня мігрантів і біженців у 2018 році.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: