Середа, 18 вересня 2019

 

У Самборі розпочалася XIV Міжнародна піша проща мігрантів та їх родин Самбір-Зарваниця, яка проходить під патронатом Пасторально-міграційного відділу і триватиме 10 днів.

Із Самбора вирушило 268 паломників із 9 областей України. Наймолодшому паломнику – 7 років, найстаршому – 86. Серед прочан багато українців, які свого часу працювали чи наразі працюють у 16 країнах світу, зокрема в Угорщині, Італії, Чехії, Німеччині, Польщі, Іспанії, Канаді, США, Нідерландах, Швеції, Великій Британії, Мексиці, Румунії, Греції, Словенії, Ізраїлі. Крім того, у молитовну дорогу вирушили паломники, рідні яких працюють у 12-ти країнах.

Протяжність цьогорічної прощі Самбір-Зарваниця сягне 300 км, а пройде духовний похід таким маршрутом: 2 серпня – Самбір-Черхава-Попелі; 3 серпня – Орів-Нижня Стинява (Львівщина); 4 серпня – Тинява-Болехів-Долина; 5 серпня – Брошнів-Осада-Брошнів-Новиця; 6 серпня – Завій-Посіч-Івано-Франківськ; 7 серпня – Клубівці-Нижнів (Прикарпаття); 8 серпня – Монастирська-Бучач; 9 серпня – Білявинці-Зарваниця (Тернопілля).

Духівник прощі - священник Київської архиєпархії о. Антон Борис. Також духовну опіку прочанам надає парох смт. Ружин Житомирської області о. Іван Стефанишин. Тема цьогорічного паломництва – «Коли ви молитесь».

Засновником прощі мігрантів і її багаторічним духовним провідником був світлої пам’яті о. Василь Поточняк.

За інформацією керівника прощі Людмили Пушкар
Фото  Степана Павлішака

Голова ПМВ владика Йосиф Мілян вручив сертифікати учасникам II сесії духовно-формаційного семінару Пасторально-міграційного відділу для підвищення кваліфікації місіонерів-священників, монахів та монахинь із-за кордону, які опікуються вірними Церкви в тих країнах, де немає церковних структур УГКЦ. Захід проходив у м. Баня-Лука (Боснія і Герцеговина).

У семінарі взяли участь близько 30 священиків УГКЦ, які душпастирюють у Боснії і Герцеговині, Хорватії, Естонії, Казахстані, Росії та Україні.

«Дякую сьогодні Богові за помисел бути в Боснії у цей особливий рік пам’яті - 150-річчя від дня народження блаженного Климентія Шептицького. Ми тут згадували і блаженних Леоніда Фьодорова, Никиту Будку, Омеляна Ковча, Йосафату Гордашевську. Ми часто недооцінюємо себе, свій народ, свою Церкву і наш внесок як спільноти в розбудову Божого Царства на землі. Як казав Блаженніший Любомир, ми прийшли сюди, щоби змінити цей світ, - звернувся владика Йосиф до учасників семінару. - Дякую вам за вашу працю, за щоденне служіння Богу і людині, за те, що витримали до кінця в нашому семінарі. Любімся, зустрічаймося, об’єднуймося, збагачуймо одні одних – і наш народ з того скористає».

Також у рамках проведення семінару в м. Баня-Лука урочисто відкрили і освятили пам’ятний знак, який увіковічнить пам'ять двох монахів-студитів - блаженних Климентія Шептицького і Леонтія Фьодорова. Обидва померли мученицькою смертю у Росії.

Нагадаємо, I сесія духовно-формаційного семінару ПМВ відбулася в травні у Мадриді і зібрала майже 50 учасників-священиків УГКЦ з усієї Європи.

Учасникам духовно-формаційного семінару ПМВ для священиків-місіонерів, що проходить у боснійському місіті Баня-Лука, розповіли про світський і монаший періоди життя блаженного Климентія Шептицького.

Так, дослідник біографії о. Климентія Іван Матковський представив його життєвий шлях до вступу в монастир. Він відзначив, що вийшла друком перша наукова біографія отця Климентія Шептицького і книга листування з рідним братом Станіславом. «Ці листи знайшли у Студіоні, монастирі біля Риму. Вони показують відносини в родині Шептицьких між братами, а також між батьками і дітьми. Серед них є листи з тутешніх місць – Камениці, Бані-Луки», - зазначив науковець.

Іван Матковський відзначив, що у 18 років Казимир Шептицький прийняв рішення вступити до монастиря і хотів долучитися до василіян. Водночас мати порадила спочатку здобути світську освіту і побудувати кар’єру.

«З 1887 р. понад 20 років він йде стежиною світського життя. Він закінчив університети Кракова, Парижа, Мюнхена, здобув науковий титул доктора двох прав. У 1900 році його обирають в Австрійський парламент. Він стає надзвичайно відомим, належить до комітету, який займається соціальною політикою в Австро-Угорській імперії. Згодом його назвуть найбільшим лобістом інтересів Галичини», - зазначив доповідач.

Він зауважив, що Казимир Шептицький організував інтронізацію свого брата Митрополита Андрея у Львові і дораджував Митрополиту під час написання його пасторських послань.
Він також зауважив, що коли у боснійській Камениці будувалася церква і монастир, то Казимир давав гроші на цей проект.

У свою чергу ієромонах Юстин Бойко, голова оргкомітету зі вшанування 150-річчя о. Климентія Шептицького, презентував його монаший період життя. «О. Климентій вступив до монастиря, коли йому виповнилося 43 роки, перед тим зробивши успішну світську кар’єру. Новіціят Казимир проходив у Бойроні, а потім тут у Лаврі, в боснійській Камениці. Опісля переїздить до Львова і у монастирі Святого Йосафата формує науковий інститут для студитів. У 1902 році Митрополит Андрей придбав землю, на якій згодом постає перша обитель студитів - Скнилівська Лавра Святого Антонія Печерського, яка починає наповнюватися покликаннями з простих хлопців», - зазначив о. Юстин.

Він зауважив, що хоча о. Климентій був в тіні свого брата Митрополита Андрея, його дуже цінували у Львівській архієпархії.  Ієромонах також розповів про період перебування отця Климентія у Лаврі у боснійській Каменці, де разом з ним проходив новіціят і Леонід Фьодоров.  А також презентував лист-звіт о. Йосифа Жука до Митрополита Андрея про життя в Боснії і студитів: «Я був у Камениці і переконався, що браття працюють з таким успіхом, якого я навіть не надіявся. До них сходяться люди з найдальших колоній, котрі вони адмініструють. Навіть не хочу чути, щоби братів замінили світськими священниками».

У 1910 році починається тиск, щоби з Боснійської території виселяти галичан. Церкву спалили. І у 1923 році державна влада офіційно закрила Лавру студитів у Камениці.

Голова ПМВ Владика Йосиф Мліян разом з Апостольським Адміністратором Крижевецької Єпархії Хорватської греко-католицької Церкви о. Міланом Стіпичем, духовенством Боснії та Герцеговини і учасниками семінару ПМВ для священників-місіонерів освятили пам’ятний хрест біля храму Христа Царя в боснійському місті Баня-Лука. Хрест увіковічує пам'ять двох монахів-студитів - блаженних Климентія Шептицького і Леонтія Фьодорова, які протягом 1912-1914 років перебували у монастирі монахів Студійського Уставу у Камениці біля Баня-Луки і загинули мученицькою смертю у Росії.

«Сьогодні в Європі християнська ідеологія не є найпопулярніша. І стара добра Європа відходить від морально-етичних християнських засад. Але ми маємо слово Боже, мовлене свого часу самим Спасителем Ісусом Христом до Петра: «Ти єси скеля, і я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають». Ми це пам’ятаємо, українське християнство це пам’ятає, тому у 1933 році, коли на великій Україні лютував геноцид проти нашого народу, коли 11 млн українців йшли через голодну смерть в потойбічний світ, монахи-студити на честь ювілею Хрещення Руси-України поставили такий хрест як символ непереможності тих, котрі є з Богом», - зазначив владика Йосиф.

Він зауважив, що у 1990-х роках при відновленні Свято-Успенської Унівської Лаври під проводом ігумена о. Севастіяна Дмитруха був знайдений бетонний закопаний у землю хрест студитів. «Такі хрести як знак непереможності Бога у храмі людини, у храмі народу, у Церкві Божій сьогодні з ініціативи о. Юстина Бойка студити ставлять там, де ми зачинали наше студійське монашество, - зазначив єпископ. - На початку минулого століття з Божого провидіння воно постало тут, у Боснії, у Камениці. І цей пам’ятний знак як своєрідна пуповина, яка зв’язує студитів початку минулого століття, теперішніх і майбутніх поколінь».

Він також висловив сподівання на відновлення в майбутньому монастиря студитів на боснійській землі.

«Хрест - це окраса держави. Це перемога людини. Це стежка до Спасіння, до Вічності. Для нас, віруючих, так багато значить хрест. На початку XX століття тут молилися наші монахи-студити, які сьогодні проголошені Церквою блаженними. Зичу всім, щоби хрест як ідея визволення від гріха і всього темного був для нас світлом», - звернувся до присутніх владика Йосиф.

Голова ПМВ також висловив подяку Апостольському адміністратору за можливість спорудження пам’ятного знаку, а також всім, хто спричинився до його виготовлення і спорудження.

Пам’ятний знак являє собою скелю, з якої виростає хрест. Скеля є символом Церкви, а хрест – символом монашого покликання. Хрест виростає зі скелі на знак того, що чернецтво зроджується у Церкві і для Церкви. На скелі викарбуваний напис українською і боснійською мовами: «Це хресне знамено встановлюється на знак вдячності Богу за дар покликання до лику святих монахів Студитів Климентія Шептицького і Леоніда Фьодорова, які у 1912-1913 роках проходили новіціят у Студитській Лаврі св. Обручника Йосифа у Камениці коло Баня-Луки».

Пам’ятний знак виготовлений з вапнякового каменю майстрами з с. Демня, Миколаївського району, Львівської області.

Для довідки:

Цього року виповнюється 150 років від дня народження блаженного Климентія Шептицького. У біографію блаженного Климентія Шептицького особливою датою вписався його вступ до монастиря, яким він розпочав нову сторінку як у історії його особистого життя так і в історії УГКЦ. Сталося це у 1912 році. Монастир, до якого він вступив, знаходився у Камениці, на території сучасної Боснії.

Сам монастир був заснований у 1908 році митрополитом Андреєм Шептицьким для забезпечення духовних потреб українців, які перебували на заробітках на тих теренах. Згодом він був піднесений до статусу Лаври, яка отримала назву «Лавра св. Обручника Йосифа монахів Студійського Уставу у Камениці».

З огляду на ювілей 150-ліття від дня народження блаженного Климентія Шептицького Координаційна рада святкових заходів разом з Пасторально-міграційним відділом УГКЦ вийшла з ініціативою встановлення пам’ятного знаку у м. Баня-Лука поблизу парафіяльної церкви. Баня-Лука вибрана тому, що у Камениці (яка розташована поруч) на місці, де знаходився монастир, не залишилося жодних знаків його існування. До того ж у Баня-Луці діє активна церковна громада греко-католиків.

Блаженна Йосафата Гордашевська мала широку візію щодо свого Згромадження - іти, де є найбільша потреба, і виховувати серце людей. Про це заявила с. Євсевія Мудранинець під час семінару ПМВ для священників-місіонерів, що проходить у боснійському місті Баня-Лука.

Сестра Євсевія представила учасникам семінару життєвий шлях Блаженної Йосафати Гордашевської, Співзасновниці Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Розповідаючи про передумови виникнення згромадження, с. Євсевія зауважила, що єдина існуюча на той час - наприкінці ХІХ століття - монаша жіноча інституція - це був Чин Сестер Василіянок. В Україні їх було тоді тільки 20 і вони не мали контакту з народом. Тобто сильно відчувався брак жіночого Згромадження апостольського характеру.

«1891 року отці-василіяни давали місії в с. Жужелі на запрошення о. Кирила Селецького, місцевого пароха. Після місій до о. Єремії Ломницького, ЧСВВ, ревного місіонаря,  підійшли три дівчини й просили отця допомогти їм вступити до монастиря. "Це добре,- сказав о. Ломницький, - наші Сестри є тільки одні - Василіянки. До них треба мати великий посаг. Коли вам батьки зможуть дати посаг, то можна буде постаратись про ваше прийняття." Тоді одна з них хоробро зробила наступний крок вперед і сказала: "А коли б яка бідна дівчина хотіла служити Богові, то для неї нема місця?..." Ті прості слова зворушили отця Ломницького, вони були Божим знаком та дали поштовх для о. Єремії розпочати виношуване в серці діло. А саме - започаткування в нашій Церкві нового жіночого монашого інституту апостольського характеру», - зазначила монахиня.

Коли о. Єремія Ломницький у травні 1891 році запропонував Михайлині стати першою Сестрою ще не створеного нового Згромадження, він представив їй потреби відкриття та труднощі такого завдання, дав їй час подумати і піти за голосом Божим. Після роздумів та молитви, Михайлина дала позитивну відповідь, - зауважила с. Євсевія.

Вона відзначила, що 1892 року, в свято Успення Пресвятої Богородиці в Жужелі було відкрито та освячено перший дім для першої спільноти Сестер Служебниць. Перша сестра Служебниця - Йосафата стала настоятелькою першої спільноти в Жужелі.

У травні 1893 року в Жужелі Сестри відкрили першу захоронку, в котрій почала працювати с. Арсенія Гордашевська, рідна сестра с. Йосафати, яка також вступила в Згромадження. Добра слава про захоронку Сестер пронеслася галицькими землями і багато хто також захотів відкрити в своїх парафіях захоронку, яку б провадили Сестри.

Вже з 1983 року Сестри починали набирати відповідних знань обслуги недужих, спершу в сестринних Згромадженнях, а згодом і на відповідних медичних курсах, і працювати в захристіях та пізніше ризницях (фелони крою, який тепер мають священики, розробили Сестри Служебниці)

«Та першим її важливим історичним рішенням було висилання місії Сестер Служебниць до Канади в 1902 році, для праці з українськими мігрантами. І хоч ця місія була вирішена з доручення Митрополита Шептицького, то однак вибір Сестер, виправа і тому подібне належало до її відповідальності», - зауважила монахиня.

На період с. Йосафати у якості Головної Заступниці припадає і приготування та відсилання Сестер на місії до Бразилії. С. Йосафата заохочувала Сестер, які були призначені до цієї місії, не боятися труднощів, коли йдеться про поширення Царства Божого.

«Слугиня Божа Йосафата мала широку візію щодо свого Згромадження - іти, де є найбільша потреба, і виховувати серце людей - це був клич її душі і душевне захоплення. У Бразилії була потреба; там її люди були духовно загублені й голодні. Отож, її Служебниці через різні праці й служіння будуть передавати їм Боже життя любові», - наголосила с Євсевія.

Вона також навела спогади деяких сестер служебниць про с. Йосафату: "Була це людина великого духа... була всім для всіх. Настоятелювала в багатьох домах, де з'єднувала собі домашніх і чужих. Звичайно висилали її до нововідчинених домів, де заводила законний лад і порядок... Зазнала в своєму житті багато терпінь і впокорень... В молодих літах була дуже діяльна... В кількох останніх роках свого життя зачала проводити строго аскетичне життя... Довгі години переводила на молитві, практикувала умертвлення, вживала дисципліни... Хворіла на туберкульоз костей... навіть і найближчі не вірили в її терпіння, та й з цього приводу багато терпіла... Умирала дуже гарно, як добра сестра".

27 червня 2001 року під час візиту до України Святіший Отець, Папа Іван Павло ІІ урочисто проголосив с. Йосафату Гордашевську Блаженною.

Цього року Церква відзначає 100 років від переходу Блаженної с. Йосафати до Небесного Отця і 150 років від її народження.

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: