Статут Пасторально-міграційного відділу УГКЦ був затверджений у 2009 році на Синоді Єпископів УГКЦ за підписом Блаженнішого Любомира. Нижче публікуємо витяги зі Статуту.
ПРЕАМБУЛА
Божественний Спаситель доручив своїй Церкві проповідувати Євангеліє всякому творінню (пор. Мр. 16, 15). Виконуючи цю Христову заповідь, Церква, ведена благодаттю Святого Духа, з первісної єрусалимської спільноти розвинулася до Вселенської спільноти Церков (LG 23), поширених в цілому світі та об’єднаних між собою духом євангельського вчення і апостольською спадкоємністю. Через євангелізаційну діяльність Церкви, яка випливає з самої її природи, Христос продовжує свою місію спасіння світу.
Церква, проповідуючи Добру Новину, сприяє внутрішньому преображенню, оновленню і духовному зростанню людського суспільства та відображає у ньому Лик Триєдиного Бога (пор. LG 4). Місійна діяльність Церкви спрямована на поширення християнських цінностей у всі сфери людського суспільства, а це тісно пов’язує її з пасторальною працею. Тому ці два види діяльності є завжди актуальними та не мають меж у часі й просторі.
УГКЦ свідома свого покликання діяти та проповідувати Христове Євангеліє у дусі своєї древньої церковної традиції. Метою пасторально-місійної діяльності УГКЦ, як це випливає із накресленої Синодом Єпископів УГКЦ стратегії «Святість об’єднаного Божого люду», є проголошення Божого Слова у всіх контекстах сучасного світу. Вона спрямована на освячення вірних, а також на розбудову церковного тіла УГКЦ.
УГКЦ, як Церква, яка зі своїх матірних теренів поширилася на всі континенти світу, відчуває особливу відповідальність за забезпечення належної душпастирської опіки своїм вірним, котрі з різних причин проживають на територіях, де ще немає структур УГКЦ. Там потреба в пасторально-місійній діяльності є особливо гострою. Усвідомлюючи це і надаючи чинності рішенню Синоду Єпископів УГКЦ, що проходив у Львові – Брюховичах 2–9 вересня 2008 року Божого, Блаженніший Любомир (Гузар), Отець і Глава УГКЦ, своїм декретом від 16 вересня 2008 року Божого, створив Пасторально - Місійний Відділ УГКЦ.Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який відбувся 11-17 серпня 2013 р. Б. в м. Києві, постановою №30 дав згоду на зміну назви на «Пасторально-Міграційний Відділ».
Розділ 1.
ПРАВОВИЙ СТАТУС
Пасторально-Міграційний Відділ (далі ПМВ) є допомiжним органом при Главі та Синоді Єпископів УГКЦ у сфері душпастирської опіки вірних УГКЦ на територіях, де немає утворених ієрархічних структур УГКЦ.
У своїй діяльності ПМВ керується Кодексом Канонів Східних Церков і Партикулярним правом УГКЦ.
ПМВ підзвітний Главі та Синоду Єпископів УГКЦ.
ПМВ є частиною Патріаршої курії щодо його фінансування, яке проводиться із бюджету Патріаршої курії чи/і фонду «Андріїв гріш».
ПМВ має фірмові бланки та печатку із своїм найменуванням.
Розділ 2.
МЕТА, ЗАВДАННЯ І НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ
ПМВ створено з метою забезпеченняналежної пастирської опіки вірним і сприяння розбудові церковних єрархічних структур УГКЦ там, де їх ще немає.
Завданням ПМВ є від імені Глави і Синоду Єпископів УГКЦ оптимізувати душпастирську опіку вірних УГКЦ на територіях, де немає її ієрархічних структур.
Для досягнення поставленої мети і завдання ПМВ звершує свою діяльність на територіях, де ще немає ієрархічних структур УГКЦ, в аналітичному, стратегічно-програмному і практично-прикладному напрямках.
2.3.1. Аналітичний напрямок:
а) пошук вірних УГКЦ;
б) вивчення стану душпастирської опіки вірних УГКЦ;
в)відстеження динаміки розвитку і змін у церковній та суспільно-політичній ситуації та моделювання можливого розвитку подій, співпрацюючи з Апостольським візитатором, Делегатом і Координатором;
г)співпрацюючи з відповідальними за душпастирську опіку над вірними УГКЦ на місцях, а також з іншими Відділами Патріархії, розробка і представлення Главі і Синоду Єпископів УГКЦ етапів втілення євангелізаційних проектів для вдосконалення душпастирської опіки вірних УГКЦ;
ґ) вивчення доцільності створення нових церковних структур, розробляння конкретних шляхів реалізації цих планів та доповідання про це Главі та Синоду Єпископів УГКЦ.
2.3.2.Стратегічно-програмний напрямок:
а) визначення стратегічних напрямків душпастирської опіки вірних;
б) опрацювання програм теоретичної та практичної підготовки для служіння на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ, із врахуванням особливостей різних регіонів;
в) співпраця з Главою і Синодом Єпископів УГКЦ під час опрацювання документів про пасторально-міграційнудіяльність;
г) на науковому та душпастирському рівнях турбота про пошук найбільш оптимальної моделі євангелізаційноїдіяльності УГКЦ та про її постійне вдосконалення.
2.3.3.Практично-прикладний напрямок:
а) інформування вірних УГКЦ в Україні і на поселеннях про євангелізаційні потреби УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ;
б) співпраця з єпископами, монашими спільнотами і семінаріями для пошуку та належної підготовки душпастирів для євангелізаційної діяльності на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ;
в) вiдповiдно до норм «Правильника канонічної процедури посилання та відкликання священнослужителiв на території де немає ієрархічних структур УГКЦ» рекомендування священиків-місіонерів ієрархам після їх повернення до власних єпархій;
г) турбота про духовну формацію тих, хто займається пасторально-євангелізаційною діяльністю на територіях де немає ієрархічних структур УГКЦ;
ґ) організація конференцій для інформування та взаємного обміну досвідом служіння на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ;
д)сприяння у забезпеченні речами церковного вжитку та релігійно-літургійною літературою;
е)допомога у перекладі богослужбової і катехитичної літератури на мови країн перебування;
є) заохочення до різних видів позалітургійної активності у наданні душпастирської опіки вірним УГКЦ та сприяння цьому;
ж) налагодження співпраці з іншими Церквами, церковними спільнотами та органами місцевої державної влади на територіях, де ще немає ієрархічнихструктур УГКЦ;
з)сприяння налагодженню постійного співпраці між єпархіями та громадами УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ;
и) опрацювання та вдосконалення механізму фінансової підтримки пасторально-міграцiйної діяльності на територіях, де немає єрарахічних структур УГКЦ.