Середа, 13 листопада 2019

О. Юстин Бойко: Митрополит Андрей Шептицький все життя дбав про єдність Церкви

Опубліковано в Семінари для місіонерів Середа, 17 липня 2019 12:37

Ціллю життя Митрополита Андрея Шептицького була справа про єдність Церкви. Про це заявив синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ, експерт ПМВ ієромонах Юстин Бойко під час семінару ПМВ для священників-місіонерів, що проходить у боснійському місті Баня-Лука.

Виступ о. Юстина був присвячений питанню історії УГКЦ.

«Ідентичність є дуже важлива і для УГКЦ, і для усіх християн. Ми маємо свою історію, яка нас сформувала і об’єднала. Ми є спадкоємцями Церкви Київської традиції. Митрополит Київський Іларіон - це перший митрополит, який був не з греків, а був русином. Він залишив у нашій традиції посвячення пасок і залишив нам твір «Про закон і благодать». Чим жила тоді Церква? Перша місія була євангелізаційна. І ту місію допомагала робити світська влада, яку уособлював на той час Володимир», - зазначив отець Юстин.

Він також розповів про розкол християн у 1054 р. і передумови для підписання Берестейської унії 1596 році про об’єднання з Апостольською столицею.
Ієромонах зауважив, що деякі Папи Римські не дуже прихильно ставилися свого часу до Східних греко-католицьких церков. Водночас Папа Лев XIII змінив ситуацію. О. Юстин зачитав витяг з Апостольського послання «Orientalium dignitas Ecclesiarum» (30 листопада 1894 року). «Достоїнство Східних Церков, яке може похвалитися древніми і славними спогадами, користується великою пошаною і славою в усьому християнському світі. …ми вважаємо за необхідне присвятити нашу увагу і турботу захисту дисципліни Східних, яку ми завжди дуже цінуємо», - йдеться у посланні Папи Льва XIII.

Ієромонах підкреслив, що велику увагу питанню єдності Церкви приділяв Митрополит Андрей Шептицький.

«Без нього Церква була б іншою. В історії УГКЦ він відіграв величезну фундаментальну роль. Це буда людина з широким баченням. Він розумів, що без єдності християнської Церкви свідчити Христа буде важко. І ціллю його життя була справа єдності Церкви. У зверненні до Папи він писав, що готовий постраждати заради єдності Церкви. Він бачив її у такий спосіб, що є один вселенський архієрей, який є намісником Петра на Апостольському престолі. Митрополит бачив, що найбільшою перешкодою для єдності у його час була Російська православна церква. І він працював над питанням єдності на Сході і в Росії зокрема. Неодноразово підпільно туди їздив. У 1914 році його заарештували», - зазначив священник.

Отець Юстин зауважив, що перше місце у справі єдності Церкви Митрополит Андрей відводив монашеству, тому він так спричинився до відновлення чернецтва.
«Він відновив студитів, спричинився до реформи сестер-василіянок і служебниць, покликав в Україну редемптористів, салезіан, бенедиктинців, єзуїтів і навіть капуцинів. Він вважав, що осередками єдності Церкви мусять стати монастирі. Така концепція мала бути реалізована тут, у боснійській Камениці, коли Митрополит Андрей тут у 1908 році засновував Лавру», - зазначив о. Юстин Бойко.

Експерт ПМВ також презентував «Пастирське послання про єдність Церкви» Митрополита Андрея Шептицького від 15 січня 1938 року: «Христова Церква, зібрання чи злучення в одне всіх Божих дітей, є, як каже Символ віри, передовсім одна, єдина. Немає двох Божих родин, собі чужих; є одна, до якої всі належать або покликані належати. Є тільки одна Церква, яку Христос оснував, за Його ж словами, на тому камені, яким є Петро. І не міг Спаситель оснувати двох або більше Церков, коли та Церква Живого Бога є стовпом і утвердженням правди; коли її Апостол називає тілом Христовим і повнотою Його; коли вона є Божою будовою, в якій угольним каменем сам Ісус Христос; коли вона ціла на Христі побудована та на Ньому вся будівля виведена росте у святу Церкву. Але ця правда віри, що Церква є одна, не є рівнозначна з правдою, що вона є єдиною, себто є тільки одна Церква. Бо єдність – це є прикмета внутрішньої злуки поодиноких частин в одне тіло. Ніхто не скаже, що, наприклад, корець пшениці є тим способом чимось одним, так само не є одною родина, в якій поодинокі члени взаємно ненавидяться й поборюються; не є одно згуртована тисяча жовнірів, поміж якими іншої звязі нема, крім тої одної, що вони є жовнірами. Єдність у цьому значенні може мати різні ступені і доходити до такої сильної звязі, злуки, що тіло, яке одним називаємо, можна теж добра назвати суцільною брилою, видлитою з одного і того самого металу».

О. Юстин зауважив, що Митрополит Андрей помер у непростий час – радянські війська були вже у Львові. У 1946 році відбувся Львівський псевдособор з метою ліквідації УГКЦ. І для Церкви розпочалися часи гонінь і переслідувань аж до виходу з підпілля.

Ієромонах також відзначив важливу роль в історії Церкви Блаженнішого Любомира Гузара, який повернув осідок глави УГКЦ зі Львова до Києва.

«Мислити про єдність Київської Церкви означає не відмовлятися від скарбу сопричастя з різними християнськими центрами, а навпаки – збагатити здобутками цього сопричастя сукупні духовні надбання Київської Церкви. Від цього збагатились би не тільки конфесійні гілки Київської Церкви, а й її Сестри, помісні Церкви Сходу і Заходу. Крім того, це дало б можливість позбутися руйнівного для Церкви дроблення і втілити в життя сучасний еклезіальний принцип “єднання в багатоманітності”, - йдеться у Слові Блаженнішого Любомира з нагоди започаткування повернення осідку митрополита до Києва. - Сучасну схильність людей до зневіри ми пропонуємо замінити на відроджену віру в Бога й у святість того вибору, який зробили наші предки далекого 988 року. На нашу думку, шлях до відродження цієї віри лежить, зокрема, через відродження єдиної Київської Церкви у єдиному Патріархаті. Натхненна прикладом святих страстотерпців Бориса і Гліба, вона очистить свою пам'ять від болю історичних кривд і загоїть глибокі рани розколів. Обітницею того, що це високе завдання є можливим і досяжним у краї на Київських горах, є слова Всевишнього, сказані Ним за подібних обставин пророкові Єзекиїлу: “ І зроблю їх за один народ у краї на Ізраїлевих горах…і не будуть уже двома народами, і не будуть уже поділені на двоє царств… І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом! ” (37, 21-23)».

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: