Четвер, 21 вересня 2017

Промова Папи до учасників Світового конгресу душпастирства серед мігрантів

Опубліковано в Документи Католицької Церкви Понеділок, 06 квітня 2015 12:21

ПРОМОВА СВЯТІШОГО ОТЦЯ ФРАНЦИСКА ДО УЧАСНИКІВ VII СВІТОВОГО КОНГРЕСУ ДУШПАСТИРСТВА СЕРЕД МІГРАНТІВ

Добродії Кардинали, Дорогі брати єпископи і священики, Дорогі браття і сестри,

1. Із задоволенням приймаю вас на завершення цього Конгресу. Вітаю Президента Кардинала Вельо і дякую йому за його люб’язні слова привітання. Скеровую братнє привітання Делегатам інших Церков і Спільнот. Бажаю кожному висловити мої щирі почуття оцінки і вдячності за зусилля і турботу щодо чоловіків і жінок, які і сьогодні розпочинають «подорож надії» на дорогах еміграції. Дякую за те, що робите. Запевняю мою духовну близькість вам і всім тим, кому намагаєтесь допомогти.

2. Кінцевий Документ вашого попереднього Конгресу, п’ять років тому, стверджував, що «еміграція є … запрошенням спланувати інше майбутнє, що прагне до розвитку всього людського роду; таким чином, враховує кожну людську істоту з її духовним та культурним потенціалом та вкладом в побудову справедливішого світу, позначеного глобальною солідарністю і повною повагою до людської гідності та до життя» (п. 3). Сьогодні, незважаючи на зміни, які відбулись, та на ситуації, що спостерігаються, іноді нестерпні та драматичні, еміграція і далі залишається прагненням до надії. Найперше у депресивних зонах планети, де брак праці перешкоджає реалізації гідного існування для окремих осіб та їхніх родин, є сильний поштовх до пошуку кращого майбутнього в іншому місці, незважаючи на ризик розчарувань та невдач, спричинених найбільше економічною кризою, яка в різній мірі зачіпає всі країни світу.

3. Цей ваш Конгрес поставив у центр уваги динамічні процеси співпраці і розвитку у пасторальній праці у сфері міграцій. Передусім ви проаналізували чинники, які спричиняють міграції, зокрема, нерівність, бідність, зростання народжуваності, зростаюча потреба зайнятості в певних ділянках ринку праці, нещастя, спричинені кліматичними змінами, війни та переслідування, прагнення нових генерацій вирушати на пошук нових можливостей. Крім того, зв’язок між співпрацею та розвитком виявляє, з одного боку, відмінні інтереси країн та мігрантів, з іншого боку, можливості, які могли б тут відкриватись для одних та інших.

Справді, держави, які приймають іммігрантів, отримують вигоду від їхньої праці для потреб виробництва і національного добробуту, нерідко також заповнюючи вакуум, створений демографічною кризою. В свою чергу країни, з яких виїжджають мігранти, відчувають певне пом’якшення проблеми дефіциту праці й отримують вигоду від переказів, що задовольняють потреби родин, які залишились на Батьківщині. Емігранти, зрештою, можуть реалізувати прагнення кращого майбутнього для себе самих та для власних родин. До вищезгаданих вигод додаються, як знаємо, також деякі проблеми.

В країнах походження мігрантів зустрічається, між іншим, збідніння, пов’язане з втратою кращих «розумів», слабкість дітей та підлітків, що ростуть без одного або без обох батьків, та ризик руйнування подружжів через тривалі відсутності. В країнах, які їх приймають, у підсумку бачимо труднощі входження у вже проблематичні загальні плани міст, також труднощі інтегрування і поваги до соціальних та культурних правил співжиття, які тут знаходять. З огляду на це пасторальні працівники виконують важливу роль, запрошуючи до діалогу, до прийняття і до законності, роль посередництва з особами з місця прибуття. Натомість, у країнах походження близькість до родин та до молоді, батьки якої мігранти, може зменшити негативні рецидиви їхньої відсутності.

4. Але ваша оцінка бажала пробратися далі, щоб зрозуміти труднощі пасторальної опіки Церкви у світлі співпраці, розвитку та міграцій. Зрештою, саме тут Церква має сказати сильне слово. Справді, християнська спільнота повсякчасно ангажується, щоб прийняти мігрантів і поділитися з ними Божими дарами, зокрема даром віри. Вона сприяє реалізації проектів євангелізації і супроводу мігрантів впродовж цілої їхньої подорожі, починаючи з країни походження через країни транзиту аж до країни прийняття, намагаючись з особливою увагою відповісти на їхні духовні потреби через катехизу, Літургію та участь у Святих Тайнах.

5. На жаль, мігранти часто переживають ситуації розчарування, відчаю та самотності і, додав би, маргіналізації. Дійсно, мігрант-трудівник перебуває в напрузі між втратою коріння та інтеграцією. І тут Церква намагається бути місцем надії: розробляє програми навчання та адаптації; піднімає голос на захист прав мігрантів; надає підтримку, в тім числі матеріальну, без винятків, щоб з кожним поводились як з дитиною Божою. У випадку з мігрантами важливо озброїтись цілісною перспективою, здатною оцінити їхні можливості, замість того, щоб бачити в них тільки проблему, якій треба протистояти і яку треба вирішувати. Справжнє право на розвиток стосується кожної людини і всіх людей, у цілісному баченні. Це вимагає, щоб були закріплені для всіх мінімальні рівні участі у житті людської спільноти. Тим паче необхідно, щоб це справджувалося в християнській спільноті, де ніхто не є чужинцем, і отже, кожен заслуговує на прийняття та підтримку.

6. Церква, крім того, що є спільнотою вірних, яка розпізнає Ісуса Христа в обличчі ближнього, є матір’ю без меж і без границь. Є матір’ю всіх і намагається підтримувати культуру прийняття і солідарності, в якій ніхто не є непотрібним, не на своєму місці, неповноцінним. Я пригадував це в Посланні на Всесвітній День мігранта та біженця на цей рік: «Основу гідності людини формують не так критерії віддачі, продуктивності, соціального стану, етнічної чи релігійної належності, як те, що вона сотворена на образ і подобу Божу (пор. Бут. 1,26–27) і є дитиною Божою; кожна людина є дитиною Божою! У ній витиснений образ Христа!». Він є Христос. Тому мігранти, з їхньою самою людською природою, швидше ніж з їхніми культурними цінностями, розширюють поняття людського братерства. Водночас їхня присутність є виявом необхідності викорінювати нерівності, несправедливості та утиски. Таким чином, мігранти можуть стати партнерами у створенні багатшої ідентичності для спільнот, які дають їм притулок, так само як для осіб, які їх приймають, стимулюючи розвиток зазначених суспільств, творчих та сповнених поваги до гідності всіх.

Дорогі брати і сестри, ще раз висловлюю вам мою вдячність за служіння, яке чините для Церкви, для ваших спільнот і для товариств, до яких належите.

Вимолюю для вас покрову Матері Божої та Святого Йосифа, що досвідчили суворість вигнання у Єгипті. Запевняю вам мою молитву, прошу вас, будь ласка, моліться за мене, і з серця вас благословляю.

Місто Ватикан, 21 листопада 2014 року

Переклад ПМВ

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: