Середа, 13 листопада 2019

Учасникам спецкурсу ПМВ презентували життя і духовний шлях о. Климентія Шептицького

Опубліковано в Курси для семінаристів Субота, 29 червня 2019 10:26

Найбільше у листах о. Климентія Шептицького вражає його спокій, велика любов і прагнення віддати себе Господу Богу. Про це заявив дослідник біографії отця Климентія, доктор Іван Матковський під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, що відбувся у Дрогобичі.

Він відзначив, що життя Климентія Шептицького поділяється на два періоди – світський і монаший.

“Всі греко-католики знають, що у 70-х роках XIX століття у родині Шептицьких один з синів, а саме Роман, прийняв рішення вступити до монастиря. Пізніше цей Роман очолив УГКЦ і став духовним провідником та своєрідним Мойсеєм українців у XX столітті. Насправді, не один син прийняв рішення піти у монастир Східного обряду, а два – таке ж рішення ухвалив і його молодший брат Казимир. Але мама Софія порадила Казимирові, щоби він спочатку пізнав світське життя, здобув освіту, зробив кар’єру ”, - зазначив доповідач.

Вищу освіту Казимир Шептицький здобував в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа. Після навчання повернувся в Галичину і був дуже популярний – його запрошували на різноманітні заходи, але сам він не полишав думки вступити до монастиря.

«Мама у листі до колежанки писала про нього, що він щораз більше влаштовує своє життя по-монастирському, їздить на реколекції. І всі знають, що наступним кроком буде його перехід у лоно УГКЦ, щоби підтримати дії ієромонаха Андрея», - зауважив Іван Матковський.

Він розповів, що на початку XX століття галицькі аристократи запросили Казимира на зустріч у Перемишль і запропонували йому балотуватися від польської частини суспільства до австрійського парламенту. І Казимир Шептицький 7 років був депутатом і секретарем парламенту та брав активну участь у вирішенні питань Галицького краю.
«У 1907 році Казимир полишає політику. А в 1911 році зрікається світської надзвичайно успішної кар’єри, знімає свій графський костюм і пише листа до друзів поляків і до Галицького лісового товариства, в якому пояснює, що надалі не може здійснювати своїх функцій. Цей успішний політик і громадський діяч вирішує пов’язати життя з монастирем», - підкреслив доповідач. 

Спочатку Казимир вступив до бенедиктинського монастиря у Бойроні. А вже наступного року перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу у Кам'янці в Боснії, де приніс монаші обіти і прийняв ім’я Климентій на честь Папи Римського Климентія, який загинув мученицькою смертю у Криму.

Іван Матковський наголосив, що о. Климентій завжди шанував і любив свого брата Митрополита Андрея і намагався всіляко його підтримувати і допомагати.
Так, повернувшись в Галичину після свячень, він отримав завдання від брата – розвинути монастир Студійського уставу, який заснував митрополит Андрей. Коли у 1926 році у Львові була створена Свято-Успенська Унівська Лавра студитів, отець Климентій став першим ігуменом.

Другим завданням було створення сиротинців у Галичині, оскільки після Першої Світової війни багато дітей залишились сиротами. «У цих сиротинцях потім в часи Другої Світової війни переховувалися понад 200 євреїв, яких вдалося врятувати. Вони стали своєрідним «ноєвим ковчегом» для цього народу», - відзначив доповідач.
Науковець підкреслив, що о. Климентій відіграв важливу роль у житті свого брата Митрополита Андрея Шептицького. «Коли Митрополиту стає важко ходити і писати, о. Климентій поселяється з ним на Святоюрківській горі і бере активну участь у всіх процесах, у всіх справах УГКЦ. Стає духівником і найближчим дорадником для брата», - зазначив доповідач.

У 1939 році Митрополит Андрей призначив свого брата екзархом для Росії. А у 1944 році його наступник Патріарх Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу. «Його арештували у келії Свято-Успенської Унівської Лаври. Рік тривало слідство, оскільки його вину не могли довести. Йому закинули зраду Батьківщині і етапували до Володимирської тюрми, де він помер у травні 1958 року і був похований у спільній могилі», - зазначив дослідник.

Відповідаючи на запитання про те, що його найбільше вразило в листах о. Климентія Шептицького, він відзначив: «Це спокій цих листів. Велика любов і велике прагнення віддати себе Господу Богу. Ці листи також показують взаємини між братами, як вони з любов’ю ставилися один до одного, підтримували один одного. Феномен Шептицьких - це і діяння Господа, але їй виховання їхньої мами Софії, яка дуже багато вклала в дітей», - підкреслив Іван Матковський.

Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Іваном Павлом II під час візиту до України у 2001 році. За порятунок євреїв він був проголошений Праведником народів світу.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: