Середа, 13 листопада 2019

С. Ореста Боршовська: Блаженна Йосафата виховала перших сестер Служебниць, які не боялися нікуди йти

Опубліковано в Курси для семінаристів Неділя, 30 червня 2019 10:05

Сестра-служебниця, відповідальна за архів у Патріаршій Курії УГКЦ, Ореста Боршовська розповіла про життєвий і духовний шлях блаженної Йосафати Гордашевської учасникам спецкурсу ПМВ з місійного служіння, що триває у Дрогобичі.

Сестра Йосафа – співзасновниця і перша монахиня Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Цього року відзначається 100-ліття її упокоєння й 150-річчя з дня її народження.

«Сестри Служебниці до Другої Світової війни були найбільшим жіночим згромадженням УГКЦ. У 1946 році чин налічував більше 600 сестер і 102 доми, які були майже у кожному місті і містечку Галичини. І саме сестра Йосафата дуже багато для цього зробила. Справа, яку вона розпочала, була Богом благословенна», - зазначила сестра Ореста.
Вона відзначила що Михайлина Гордашевська народилася у Львові і була 5-ю дитиною в родині. Вона добре вчилася у школі, але через брак коштів продовжити навчання не змогла і пішла працювати в магазин скла, а вже у 19 років склала обіт чистоти. І 1891 року звернулась до її духівника о. Єремії Ломницького за допомогою у вступі до чину Сестер Василіянок — єдиного на той час у Галичині українського жіночого монашого чину. «Натомість він її попросив, щоб вона стала сестрою нового згромадження, яке визріває. Він їй казав, що легко не буде, що то будуть сільські дівчата, яких треба всьому навчити. Отець дав їй кілька днів на роздуми, вона вагалася, але дала позитивну відповідь», - розповіла монахиня.

Сестра Ореста підкреслила, що о. Єремія завбачував у сестрі-монахині Гордашевській моральну силу й потрібні чесноти, щоб очолити нове чернече згромадження

«У 1892 році Михайлину відправили жити до монастиря польських сестер Філіціянок вчитися богопосвяченого життя. Але згодом вони почали тиснути, щоби одяг українських сестер Служебниць нічим не відрізнявся від польських. Вона розуміла, що тоді українці не розрізнятимуть українських сестер. І повідомила про цей тиск о. Єремії. Він порадив їй сказати сестрам, що вона їде додому до батьків. І більше вона до монастиря не повернулася. Разом з сестрою Анною спроектувала монаший одяг і згодом прийняла облечини, взявши ім'я Йосафата», - зауважила монахиня.

Розповідаючи про харизми згромадження, с. Ореста відзначила, що сестри Служебниці мали насамперед працювати з дітьми. «Сестри мали засновувати і провадити дитсадки. Також запрошувати жінок, молодь, читати їм, катехизувати. Другою харизмою згромадження було дбати про лікарську справу, адже на той час по селах не було лікарів. Сестри, хто міг, отримували медсестринську освіту, - зазначила монахиня. - Сама Йосафата брала книгу, сестер і вела їх з собою у ліса та поля шукати трави, квіти, потім їх висушували і робили ліки для людей. На той час на у селах Галичини був спалах тифу. Хворими опікувалися сестри – і жодна з них не захворіла».

Ще однією харизмою Сестер Служебниць була прикраса Божих храмів.

«Сестра Йосафата була рушієм. Вона виховала перших сестер Cлужебниць, які не боялися нікуди йти. Вона давала їм добрий приклад, заохочувала до молитви і корисної праці, вчила катехизувати, прибирати в церкві, лікувати. Її гаслом було - йти туди, де є найбільша потреба. І сестри завжди бачили свою місію дуже широко. У 1902 році, коли сестра Йосафата була настоятелькою, сестри служебниці виїхали на місії до Канади, а згодом Бразилії, бо там існували потреби. Вона вчила сестер завжди давати біднякам милостиню. Вміла відчувати людей. І казала, що молитва завжди має бути на першому місці», - зазначила сестра Ореста Боршовська.

У час Першої Світової війни с. Йосафата захворіла на рак костей і померла у тяжких муках у день свого улюбленого свята - в ніч на Благовіщення 1919 року, передбачивши свою смерть.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: