Середа, 13 листопада 2019

Прот. д-р Іван Говера: Досвід Літургії підпілля сьогодні актуальний та прикладний, особливо для священників за кордоном

Опубліковано в Курси для семінаристів Четвер, 27 червня 2019 20:36

Досвід Літургії підпілля УГКЦ є сьогодні актуальним та прикладним, особливо для тих священників, хто душпастирює на місійних теренах. Про це заявив Синкел у справі мирян Тернопільсько-Зборівської Архипрот. д-р Іван Говера під час місійного спецкурсу ПМВ для семінаристів, що триває у Дрогобичі.

«Церква живе переданням. Апостоли були свідками життя Ісуса, Його науки, смерті, Воскресіння, переповіли це. І ми отримали дар віри від наших попередників, мучеників, блаженних, які, зокрема у XX столітті, засвідчили свою віру в Бога. Ми маємо це перейняти і далі розвивати», - підкреслив отець Іван.

Ділячись літургійним досвідом підпілля, Синкел у справі мирян відзначив, що ця тема йому знайома не по книжках, а з особистого досвіду. «Я сам був учасником тих подій, бо від самого малку в Івано-Франківську, де я народився, у нашій хаті відправляли Служби Божі, приходили священники - о. Микола Волосянко ЧНІ, о. Андрій Кияк та багато інших. Проводили хрестини. Блаженний владика Іван Слезюк особисто був у нашому домі, хрестив мого брата о. Василя, котрий сьогодні є апостольським адміністратором для Казахстану та Середньої Азії», - зазначив протоієрей.

«Коли мені доводиться доповідати про період переслідуваної УГКЦ, то я завжди ставлю питання, завдяки чому вижила, вистояла Церква, незважаючи на страшні переслідування? Моя відповідь – завдяки Літургії, молитві, Євхаристії», - наголосив о. Іван Говера.

Він зазначив, що сьогодні в умовах глобалізації і розвитку Церкви деякі священики їдуть до своїх вірних в далекі країни як то ПАР чи ОАЕ, де немає традиційних і звичних для українського душпастиря умов для проведення Літургії. Немає Церкви або немає іконостасу. «І священики починають губитися. І тут можна скористатися досвідом підпільної Церкви. Адже в ті часи вміли служити і в хаті, і в лісі, і навіть в тюрмі.  Немає престолу, немає кадження, запаху ладана, відсутній хор, та й не завжди був літургійний посуд. Замість чаші, дискосу вживали все що було під руками: у місцях позбавлення волі – окуляри, консервна банка, яйце, листок паперу; замість вина – родзинка розмочена у каплі води… В таких умовах відправляли Літургії у підпіллі», - зауважив протоієрей.

Він підкреслив, що духовенство та вірні у підпіллі вміли цінити Службу Божу, попри те що це було небезпечно, а часом і не можливо.

О. Іван також розповів, що робить наукове дослідження про період підпільної Церкви впродовж вже декількох років, видав книгу про підпільну духовну семінарію з нагоди 20-ліття виходу УГКЦ з підпілля, а з нагоди 25-ліття – книгу «Літургія підпільної Церкви».

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: