Вівторок, 19 жовтня 2021

О. Андрій Танасійчук семінаристам: Коли приїдете на служіння за кордон, пам’ятайте не про множення, а про ділення

Опубліковано в Курси для семінаристів П'ятниця, 29 червня 2018 13:48

Відповіді на всі канонічні питання по відношенню до наших вірних Латинський єпископ має шукати у Кодексі Канонів Східних ЦерковПро це заявив заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ о. Андрій Танасійчук під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

УГКЦ, яка є найбільшою Східною Католицькою Церквою, має свої ієрархічні структури в межах території Україні і поза межами - це архієпархії, митрополії, екзархати. Але є міста, місця і держави, де наша Церква добре зорганізована, - там немає нашого єпархіального єпископа як ієрарха, але є наші вірні і наші священики, які підпорядковуються Латинському єпископу, який є у тих місцях”, - зазначив священик.

Як приклад, він навів Італію, Іспанію, Португалію, Грецію, Прибалтійські країни та ін.

“Я довший час викладав у Венеції. Латинські єпископи і парохи на початку 90-х не знали, яке право застосовувати до наших мирян, і допускалися багато помилок.  А всі канонічні питання по відношенню до наших вірних і священиків Латинський єпископ має робити не у відповідності до свого Латинського кодексу, а має шукати відповіді у Кодексі Канонів Східних Церков”, - зазначив о. Андрій Танасійчук.

Розповідаючи про документи, які регулюють канонічне служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур – він відзначив що це, насамперед, документи Вселенської церкви - Кодекс канонів Східних Церков та Інструкція Erga migrantes caritas christi.

Наводячи приклади застосування Східного права, заступник голови Канонічного відділу розповів про ситуації, які виникають щодо уділення Святих Таїнств. Так, наприклад, латинські священики можуть охрестити вірних УГКЦ. Але, незалежно від літургійного обряду, який уділяється новохрещеному, церковна приналежність визначається за Церквою його батьків, згідно з 29-м каноном Кодексу канонів Східних Церков. “Наприклад, у подружжя наших вірних в Італії народилася дитина. Латинський парох має право охрестити її, але у парафіяльних книгах повинен записати, що це вірні УГКЦ. Або якщо дитина має належати до УГКЦ і ви – майбутні священики - приїдете її охрестити, то латинський священик не може вам відмовити чи заборонити. Або якщо йдеться про Святе Таїнство Подружжя: одружуються наша дівчина і хлопець римо-католик, питання - яке право треба застосовувати? Якщо є хоч один наш вірний – застосовується Східне законодавство”, - наголосив о. Андрій.

Також, підкреслив священик, служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи УГКЦ, зокрема: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ та Духовно-пасторальний праведник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ.

Розповідаючи про особливості служіння на міграційних теренах, заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ порадив майбутнім душпастирям враховувати потреби вірних. Ми повинні знати, як має бути, але маємо пристосовуватися до потреб людей. Наприклад, в одному італійському місті ми служили Літургіюо 14:00, бо на парафії переважно були наші жінки-заробітчанки, які зранку мусили зробити хатню роботу, нагодувати родини, в яких працювали. Але з часом громади переформатувалися. Є нове покоління, яке має свої потреби. І молоді родини кажуть, щоо 14:00 годині діти хочуть спати. Якщо ми не хочемо втратитинаших дітей, які народилися в Італії, - ми маємо пристосовуватися до них. А дітей втрачати не можна, бо це майбутнє парафії”, - підкреслив отець Андрій.

Він відзначив, що на міграційних теренах священик повинен йти до людей. Запрошують вас на день народження – йдіть на день народження. Туди прийдуть гості. Ви познайомитесь з новими людьми. За кордоном ми маємо вийти до людей – інакше ми їх не знайдемо”, - наголосив священик.

Він також закликав майбутніх душпастирів у спілкуванні з мирянами не вести мову про політику і нікого не обговорювати.

Говорячи про вимоги для священиків, які збираються послужити для вірних УГКЦ за кордоном, о. Андрій відзначив, що це насамперед знання мови, історії і культури країни, духовна формація, душпастирська второпність, комунікаційні навички, які, зокрема, будуть корисні у спілкуванні з Латинськими ієрархами.

Крім того, зауважив о. Андрій Танасійчук, кожен священик УГКЦ, який їде на служіння у країну, де немає єпархіального єпископа, повинен мати договір про співпрацю між дієцезіальним єпископом, який приймає, і Церквою, яка посилає. Від УГКЦ такий договір підписує Голова ПМВ владика Йосиф Мілян.

Коли приїдете за кордон, пам’ятайте не про множення, а про ділення. І якщо буде змога - допомагайте своїм братам в Україні, які потребують, вмійте поділитися”, - закликав майбутніх душпастирів отець Андрій.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: