Вівторок, 19 жовтня 2021

О. Андрій Танасійчук представив семінаристам канонічний вимір організації церковної громади на місійних теренах

Опубліковано в Курси для семінаристів Четвер, 23 червня 2016 15:01

На місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія. Про це заявив Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук під час VI практичного спецкурсу з місійного служіння для семінаристів, який цього року ПМВ проводить у Брюховичах.

О. Андрій відзначив, що оргнізаційна структура УГКЦ поділяється на патріаршу територію і позапатріаршу. "Поза українською територію наша Церква розвивається в двох напрямках: перший - місця, держави, єпархії або екзарзати, які очолюють єпископи (Польща, Західна Європа), другий напрямок - території, де немає наших ієрархічних структур, але пристуні наші вірні греко-католики, які підпорядковуються ієрарху місця (Італія, Іспанія, Португалія).
Там, де немає нашого екзарха чи єпарха, - наші вірні підпорядковуються латинському єпископу. Але, треба зауважити, життя вірних, які приналежать до Східних Католицьких Церков, має регулюватися згідно з Кодексом Канонів Східних Церков", - підкреслив о. Андрій Танасійчук.

Він розповів, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія.

"Священослужитель, якого відправляють на місії, - це звичайний капелан. Місія завжди є в рамках конкретної латинської парафії. Латинський єпископ каже: у цій парафії утворіть місію. І такий священослужитель УГКЦ для кожної своєї дії - вінчання чи хрещення - повинен просити дозвіл від власного пароха, - зазначив о. Андрій і додав. - Уділення Святих Таїн у тій місії потрібно записувати у парафіяльній книзі латинської парафії. І обов'язково священослужитель повинен записати у книзі хрещень, що цей вірний чи вірна належить до УГКЦ".

Він відзначив, що звичайний капелан може мати свою каплицю чи навіть церкву, але він обмежений у своїй владі.

"Друга форма організації наших громад - капелан-душпастир місії з опікою над душами. Йому безпосередньо надається грамота. Він прирівнюється до пароха і може бути незалежним", - зазначив Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів.

Він також зауважив, що звичайна місія з часом може перерости у місію з опікою над душами. І додав, що капелан-душпастир повинен мати власні парафіяльні книги, куди вносити відомості про уділення Таїнств Хрещенння, Миропомазання, Вінчання та ін. 

О. Андрій порекомендував майбутнім священикам робити такі записи у парафіяльних книгах пером (бажано синім чорнилом) - для належного зберігання. 

Третій варіант громади - персональна парафія. "Це коли місія досягає такого розвитку, що єпископ або на прохання священослужителя, або сам вирішує утворити парафію. І вона стає юридичною одиницею в Церкві", - зауважив священик.

О. Андрій Танасійчук також представив семінаристам канонічні вимоги до священослужителів, які збираються душпастирювати на місійних теренах, серед яких: вік - від 28 до 45 років, служіння рік чи два на парафії в Україні, відсутність у минулому церковних кар, послух церковній владі, формація у духовних семінаріях УГКЦ, старанне виконання священичих обов'язків, наявність інтелектуальних здібностей, розсудливість, відповідальність, ознайомлення з країною служіння, висока моральність, уміння налагоджувати стосунки з новими людьми, відкритість до діалогу, до інтеграційних процесів та відкритість до співпраці зі священослужителями іншої Церкви.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: