П'ятниця, 29 березня 2024

О. Мартин Хабурський: Зустріч з духівником-місіонером

Опубліковано в Публікації Середа, 16 жовтня 2013 14:55

Кожна людина потребує проводу і підтримки. Не має значення, старший священик чи молодший, досвідчений чи не досвідчений.

Часто ми вдаємося в крайнощі. Одна крайність - мені духівник не треба, я вже сам все знаю. Коли виникають якісь проблеми і ти не знаєш, що з собою робити, тоді шукаєш духівника. А якщо проблем немає, все вдається – то до чого цей духівник?

Інша крайність – ми конче шукаємо духівника. Дуже небезпечно шукати духівника наліво і направо. Не варто всім відкриватися, що є на серці. Є речі, якими можна ділитися з усіма, є речі, якими можна ділитися лише з друзями, а є такі, якими можна ділитися тільки з Господом Богом.

Що значить шукати духівника? Треба знайти собі людину – священика, духовного брата чи сестру, твого духовного товариша, з ким ти можеш поділитися, бути щирим і відвертим до кінця, довірити своє серце.

Коли шукаєш духівника, не варто йти за принципом: хтось казав, що той є гарний духівник, його люблять. Той, що для мене є добрим духовником, деколи може не бути добрим духовником.

Бог провадить нас. Бог завжди нам пошле тих, хто може нам допомогти, хто може нам щось підказати.

Я є духівником, переважно сестер. Я працював у Югославії. З сестрами-служебницями у Сербії ми по сьогодні маємо духовне спілкування.

Якщо ти бачиш, що ти можеш скористатися з духовного проводу того отця – скористайся. Якщо бачиш, що вже не можеш скористати і бачиш когось іншого - ти навіть не мусиш казати, що я більше не прийду, що я не потребую більше твого духовного проводу. Йди собі далі.

На місійних теренах дуже важливо мати когось, кому можна довіритися, поговорити, посповідатися.

Зараз ви в семінарії, ви можете посповідатися, поговорити з духівником. А взяти, наприклад, Естонію. Таллінн. Там є один наш священик. До найближчого греко-католицького священика у Вільнюсі - десь 600 км. Тобі треба посповідатися, а ти не можеш так просто сісти і поїхати 600 км. А дуже часто виникають на місіях різні несподівані ситуації, в яких ти не знаєш, як поступити і з ким порадитися. Тому важливо мати контакт з кимсь.

Можна вести щоденник гріхів. Священик не може зробити так, щоби не грішити. Тоді треба вміти десь встати перед Богом, покаятися в гріхах і чекати нагоди, поки вдасться посповідатися.

Не треба боятися. Треба пам’ятати, що Бог нас провадить. Завжди знайдеться священик чи єпископ, з яким можна порадитися, поспілкуватися, поділитися і посповідатися.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: