П'ятниця, 22 жовтня 2021

Послання Папи Франциска з нагоди 107-го Всесвітнього Дня Мігранта і біженця

Опубліковано в Публікації Неділя, 26 вересня 2021 10:13

Послання Святішого Отця

Папи Франциска

з нагоди 107-го Всесвітнього Дня Мігранта і біженця

«На шляху до постійно зростаючого МИ»

Дорогі брати і сестри!

В енцикліці «Fratelli tutti / Усі ми брати» я висловив мою стурбованість та бажання, які дотепер займають особливе місце у моєму серці: «Після кризи в системі охорони здоров’янайгіршою реакцією було би ще більше устремління до споживацтва й нових форм егоїстичного самозахисту. Дай Боже, щоби після цього всього вже не було «їх», тільки «ми» (35)».

Саме через це я вирішив присвятити послання з нагоди 107-го Всесвітнього Дня Мігранта і Біженця цій темі: «На шляху до постійно зростаючого МИ», прагнучи в такий спосіб вказати горизонт нашого спільного шляху в цьому світі.

Історія нашого МИ

Цей горизонт є присутній уже в самому Божому проєкті сотворення: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю…"» (Бт 1,27-28). Бог сотворив їх чоловіком і жінкою, створив їх різними, щоб доповнювались і спільно творили єдине МИ, що призначене ставати щораз більш зростаючим з кожним новим поколінням. Бог створив нас на Свій образ, образ Свого Єства Одного і Триєдиного, сопричастя у різноманітності.

Та коли через непослух людина віддалилась від Бога, Він, у своєму милосерді, забажав дарувати шлях примирення не окремим людям, а народу, тобто МИ, яке має включати всю людство, усі народи: «От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом Його будуть, і сам Бог буде з ними» (Одкр 21,3).

Отже, історія спасіння має МИ на початку і МИ в кінці, а в центрі - таїнство Христа, який помер і воскрес, «щоб усі були одно» (Йо 17,21). Теперішній час демонструє нам, що МИ, якого хоче Бог, є розбите і роздроблене, зранене і спотворене. І це стає очевидним особливо в моменти великих криз, таких, як теперішня пандемія. Замкнені і агресивні націоналізми (пор. Fratelli tutti, 11) і радикальний індивідуалізм (пор. там же, 105) руйнують і розділяють МИ, - як у світі, так і всередині Церкви. Найвищу ж ціну сплачують ті, хто легко може стати ВОНИ: іноземці, мігранти, маргінали, що перебувають на екзистенційних периферіях.

Та в дійсності, усі ми перебуваємо в одному човні, і покликані працювати над тим, щоб більше не створювались стіни, які розділяли б нас, щоб більше не було більше ВОНИ, а лише МИ, яке огортає все людство. Саме тому, я, користуюсь нагодою сьогоднішнього Всесвітнього дня, щоб звернутись із подвійним закликом, насамперед, до вірних католиків, а потім до всіх чоловіків і жінок світу, – долати разом шлях до все більш усвідомленого МИ.

Церква все більш католицькою (вселенською)

Для членів Католицької Церкви це звернення означає бути завжди вірними власному католицтву, реалізовуючи те, що Святий Павло поручав Ефеській спільноті: «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф 4,4-5).

Дійсно, вселенськість (соборність) Церкви, її універсальність - це реальність, яку необхідно прийняти і жити в будь -яку епоху, оскільки вона відповідає волі і благодаті Господа, Який обіцяв бути з нами завжди до кінця віків (пор. Мт 28,20). Святий Дух чинить нас здатними обійняти всіх, щоб творити сопричастя у різноманітті, гармонізувати відмінності не нав’язуючи однорідності, яка знеособлює. У зустрічі з різноманітністю іноземців, мігрантів, біженців та у міжкультурному діалозі, який зможе зародитись, ми отримуємо нагоду зростати як Церква та взаємозбагачуватись. Дійсно, кожен охрещений, де б він не був, є повноправним членом місцевої церковної спільноти, членом єдиної Церкви, мешканцем єдиної домівки, членом однієї родини.

Вірні католики, починаючи від місцевої спільноти, покликані сприяти, щоб Церква ставала все більш інклюзивною, і таким чином виконувала місію, ввірену Ісусом Христом апостолам: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько.  недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 7-8).

Сьогодні Церква покликана вийти на екзистенційні периферії, щоб лікувати поранених та шукати загублених, без упереджень або страхів, без прозелітизму, але з готовністю розширити власний намет, щоб прийняти усіх. Серед мешканців периферій знайдемо численних мігрантів та біженців, переміщених осіб та жертв торгівлі людьми, яким Господь через нас хоче показати Свою любов і проголосити Своє спасіння. «Сучасні міграційні потоки творять новий місійний «горизонт», унікальну можливість проповідувати Ісуса Христа та його Євангеліє, не виходячи з власного оточення, а також конкретно свідчити християнську віру милосердям та глибокою повагою до інших релігійних проявів. Зустріч з мігрантами та біженцями інших конфесій та релігій є сприятливим ґрунтом для розвитку щирого та збагачуючого екуменічного та міжрелігійного діалогу» (Промова до Відповідальних за душпастирство мігрантів, 22 вересня 2017).

Все більше інклюзивний світ

Я закликаю всіх чоловіків і жінок світу разом прямувати у напрямку все більшого МИ, до відбудовування людської родини, щоб спільно будувати наше майбутнє справедливості та миру, дбаючи про те, щоб ніхто не залишиться виключеним.

Майбутнє нашого суспільства - це майбутнє «різнобарвне», збагачене різноманітністю та міжкультурними зв’язками. Саме для цього сьогодні мусимо навчитись жити разом у гармонії та мирі. Для мене особливо цінним є образ дня «хрищення» Церкви в П’ятидесятницю, коли одразу після зіслання Святого Духа мешканці Єрусалиму слухають проголошення спасіння: «Партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі» (Ді 2,9-11). 

Це є ідеал нового Єрусалиму (пор. Іс 60; Одкр 21,3), де всі народи перебувають у єдності, мирі та злагоді, прославляючи доброту Бога та чудеса творіння. Але щоб досягти цього ідеалу, мусимо всі працювати, щоби зруйнувати мури, що нас відділяють, і будувати мости, що сприяють культурі зустрічі, усвідомлюючи тісний взаємозв’язок, що існує між нами. З цієї перспективи сучасні міграційні потоки дають  нам можливість подолати наші страхи, дозволяють нам збагатитися різноманітністю дару, яким є кожна людина. Отже, якщо ми цього захочемо, то можемо перетворити кордони на місця особливих зустрічей, де може розквітнути диво все більшого МИ.

Я прошу усіх чоловіків і жінок світу добре використовувати дари, які Господь нам довірив, щоб зберегти і зробити Його творіння ще кращим. «Один чоловік знатного роду пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: "Промишляйте ними, поки я повернуся"» (Лк.19,12-13). Господь спитає з нас за наші дії! Для того, щоб у нашому спільному Домі був належний догляд, ми повинні побудувати все ширше МИ, дедалі більше і співвідповідальніше МИ, твердо переконані, що кожне добро, вчинене у світі, робиться для теперішнього та майбутніх поколінь. Йдеться про особисте та спільне зобов’язання, що бере на себе відповідальність за усіх братів та сестер, котрі продовжують страждати в той час, коли ми шукаємо, як досягти сталого, збалансованого та інклюзивного розвитку. Таке зобов’язання не виключає нікого - ні корінних народів чи іноземців, ні  місцевих чи гостей, тому що йдеться про спільний скарб, про який всі повинні дбати і з якого всі повинні користати.

Мрія має початок

Пророк Йоіл передвіщав месіанське майбутнє як час мрій та натхнених Святим Духом візій: «Я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння» (3,1). Ми покликані мріяти разом. Ми не повинні боятись мріяти і робити це разом як єдине людство, як товариші в одній мандрівці, як сини і дочки тієї самої землі, що є нашим спільним Домом, усі сестри і брати (пор. Енц. Усі ми брати, 8).

Молитва

Святий і Улюблений Отче,

Твій Син Ісус навчив нас,

Що в Небесах стається велика радість,

Коли хтось, хто був втраченим,

Віднаходиться,

Коли хтось, хто був виключеним, відкиненим, викинутим,

Стає наново прийнятим до нашого МИ,

Котре через це стає все більшим.

Тебе просимо удостоїти усіх учнів Ісуса

І усіх людей доброї волі

Благодаті виконувати Твою волю у світі.

Благослови кожний жест прийняття і супроводу,

Яким повертаємо кожного, хто є вигнанцем,

До МИ спільноти та Церкви,

Щоб наша земля могла стати такою,

Як Ти її створив, -

Спільним Домом усіх братів та сестер.

Амінь.

 

Рим. Базиліка Святого Йоана на Латерані.

3 травня 2021

Свято свв. Апп. Филипа і Якова

Переклад Пасторально-міграційного відділу УГКЦ

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: