Середа, 22 листопада 2017

Послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня Мігранта та Біженця 2017 року

Опубліковано в Публікації П'ятниця, 13 січня 2017 15:48

Дорогі брати і сестри!

«Хто прийме одне з таких дитят в моє ім’я, – мене приймає; а хто мене прий¬має, – не мене приймає, а того, хто послав мене» (Мк 9,37; Мт 18,5; Лк 9,48; Йо 13,20). Цими словами Євангелісти нагадують християнській спільноті повчання Ісуса, яке є надихаючим, а одночасно зобов̕язуючим.

Цей вираз у своїй суті встановлює певний шлях, який веде аж до самого Бога, вирушуючи від самих найменших і проходячи через Спасителя, в динаміці прийняття. Отже, власне прийняття є необхідною умовою конкретизації цього шляху: Бог стався одним з нас, в Ісусі стався дитиною, і відкритість у відношенні до Бога через віру, яка живиться надією, виражається люблячою близькістю до найменших і слабких. Як ми пригадали собі в часі Надзвичайного Ювілею - Любов, Віра і Надія – всі вони є задіяні в ділах милосердя як до тіла, так і до душі.

Проте Євангелісти також підкреслюють відповідальність тих, хто є противником милосердя: «А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря» (Мт 18,6; Мк 9,42; Лк 17,2).

Як ми можемо не думати про це суворе попередження, усвідомлюючи використання практиковане людьми без скрупулів, на шкоду багатьох хлопчиків і дівчаток, що впроваджені в проституцію або вкинені у вир порнографії, поневолені в праці неплвнолітні або призвані до війська, замішані в незаконному обороті наркотиків або в інших формах злочинів, змушені втікати від конфліктів і переслідувань, ризикуючи усвідомити себе самотніми і залишеними?

Через це з нагоди щорічного Всесвітнього дня Мігранта та Біженця, бажанням мого серця є привернути увагу щодо дійсності неповнолітніх мігрантів, особливо самотніх, запрошуючи всіх заопікуватися малолітніми, які є трикратно незахищеними, тому що вони є неповнолітніми, тому що вони є іноземцями і тому, що вони безпорадні, коли з різних причин змушені жити далеко від їхньої землі з якої походять, та відокремлені від любові їхніх рідних.

Сьогодні міграція не є явищем, яке розповсюджене тільки на певних частинах нашої планети, воно зачіпає усі континенти і всі частіше набирає вимірів драматичної проблеми глобального масштабу. Не йдеться тільки про людей, які шукають гідної праці і покращення умов життя, але й про чоловіків і жінок, старих і дітей, які змушені покинути власні домівки в надії врятуватися і десь в іншому місці знайти мир і безпеку.

Та в першу чергу це неповнолітні є тими, хто важкою ціною оплачує еміграцією, спровоковану майже завжди насиллям, зубожінням або умовами навколишнього середовища - чинниками, які майже завжди пов'язані з глобалізацією у її негативних аспектах. Неприборкана гонка до швидкого і легкого збагачення водночас розвиває огидні рани, такі як торгівля дітьми, експлуатація та зловживання неповнолітніми і, загалом, позбавлення права на дитинство, закріплене в Міжнародній Конвенції з Прав Дитини.

Період дітинства, через свою особливу делікатність, має унікальні і незамінимі вимоги. Перш за все, право на здорове та безпечне родинне середовище, де могтиме рости під супроводом і прикладом батька і матері; наступним є право-обов'язок отримати належну освіту, переважно в сім'ї і в школі, де діти можуть рости як люди і головні герої свого власного майбутнього і власної нації.

Фактично, у багатьох частинах світу читати, писати і робити елементарні обчислення залишається і надалі привілеєм небагатьох. Крім того, всі неповнолітні мають право гратися і займатися рекреативною діяльністю, тобто, в цілому мають право бути дітьми.

Та між мігрантами діти створюють найбільш вразливу групу, тому що тільки вступаючи в життя, вони ще є невидимими і безголосими: нестабільність позбавляє їх документів, приховуючи їх від очей світу; відсутність дорослих, які їх супроводжують, унеможливлює піднесення і рознесення їхнього голосу. Таким чином, неповнолітні мігранти легко сходять на найнижчі рівні людської деградації, де свавілля і насильство одним спалахом спопелять майбутнє багатьох невинних, тоді коли мережу експлуатації неповнолітніх важко розірвати.

Як відреагувати на цю дійсність?

В першу чергу, усвідомлюючи, що явище міграції не відділяється від історії спасіння, ба більше, воно є її частиною. З ним пов'язана одна Божа заповідь: «Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чу-жинцями в Єгипетській землі» (Вих 22,20); «Любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі» (Втор 10,19). Це явище являє собою знамення часу, знак, який розповідає про діло Божого провидіння в історії та людській спільноті в очікуванні загального сопричастя. Не забуваючи про проблеми і часто драми та трагедії міграцій, а також труднощі, пов̕язані з гідним прийняттям тих осіб, Церква заохочує розпізнати Божий план також і в цьому явищі, переконанні, що ніхто не є чужим в християнській спільноті, яка обіймає всі «народи, і племена, і людності, і язики» (пор. Одкр 7,9). Кожен є цінним, особи є важливішими від речей, а вартість кожної установи вимірюється в залежності від того, як вона трактує життя і гідність людської особистості, особливо в ситуаціях незахищеності, як є і у випадку неповнолітніх мігрантів.

Крім того, слід прагнути до захисту, до інтеграції і до довготривалих рішень.

Перш за все, йдеться про прийняття всіх можливих заходів для гарантування забезпечення та захисту неповнолітнім мігрантам, тому що «ці хлопчики й дівчата часто опиняються на вулиці покинуті на самих себе і стають жертвами безсовісних експлуататорів, які неодноразово перетворюють їх на предмет фізичного, морального і сексуального насилля» (Венедикт XVI, Послання з нагоди Всесвітнього дня Мігранта та Біженця 2008).

Крім того, лінія розмежування між міграцією і торгівлею людьми іноді може бути дуже тонкою. Є багато факторів, які сприяють створенню стану вразливості у мігрантів, особливо внеповнолітніх: бідність і відсутність засобів для існування – з нереалістичних очікувань, викликаних засобами масової інформації, - низький рівень грамотності; незнання прав, культури і часто мови країни, яка прийняла. Все це робить їх залежними фізично і психологічно. Але найсильніший стимулом для зловживання та експлуатації дітей є сам попит. Якщо не знайдеться більш суворішого та ефективнішого способу проти тих, хто використовує, не можливо буде зупинити безліч форм рабства, жертвами яких є неповнолітні.

Власне для цього є необхідним іммігрантам, заради блага їхніх дітей, більш тісно співпрацювати з громадами, які їх приймають. З великою вдячністю дивимося на інститути, церковні і цивільні, які з великою запопадливістю жертвують час і засоби для захисту неповнолітніх від різних форм експлуатації. Є вкрай важливою і активізація більш ефективної і розширеної співпраці, базована не тільки на обміні інформацією, але на інтенсифікації мереж, здатних забезпечити швидке і широке втручання. Це зовсім не означає недооцінювання факту, що надзвичайна сила церковної спільноти проявляється особливо тоді, коли вона єднається в молитві і братерському сопричасті.

По-друге, слід працювати для інтеграції дітей та підлітків мігрантів. Вони в усьому залежать від спільноти дорослих і часто недолік фінансових ресурсів є перешкодою для адаптації правильної політики прийняття, товаришування і залучення. І як наслідок, замість того, щоб сприяти соціальній інтеграції неповнолітніх мігрантів або програмі безпечної і супроводжуючої репатріації, усі зусилля спрямовуються тільки на те, щоб запобігти їхньому прибуттю, а таким чином працюють на користь їх звертання до незаконних мереж; або вони відправляються назад до країни їхнього походження без пересвідчення, що воно відповідає їх афективному «вищому інтересові».

Стан неповнолітніх мігрантів є ще більш серйозним, коли вони перебувають в нелегальному становищі або коли використовуються організованою злочинністю. Тоді вони призначені до центрів затримання. Не рідко їх заарештовують, а оскільки у них немає грошей, щоб заплатити заставу або на зворотню подорож, залишаються ув̕язненими протягом тривалого часу, піддані різного роду використанню і насиллю. У таких випадках право держав управляти міграційними потоками, а також захисту спільного національного блага має поєднуватися з обов̕язком вирішувати і впорядковувати положення неповнолітніх мігрантів, при повній повазі до їхньої гідності, намагаючись іти на зустріч їхнім потребам, коли вони є самими, але також і потребами їхніх батьків, заради блага всього сімейного кола.

Залишається ключовим питання прийняття відповідних національних процедур і планів співпраці, узгоджених між Країнами походження і тими хто приймає, з метою усунення причин вимушеної міграції неповнолітніх.

По-третє, звертаюся до всіх із гарячим закликом до шукання і прийняття довгострокових рішень. І оскільки йдеться про складне явище, питання щодо неповнолітніх мігрантів повинно бути вирішене в корені. Війни, порушення прав людини, корупція, бідність, дисбаланс і катаклізми навколишнього середовища є частиною причин цієї проблеми. Діти є тими, хто в першу чергу страждають, часом приймючи тортури і тілесне насилля.

Тому абсолютно необхідно, щоб країни походження проаналізували причини, які провокують міграцію. Це вимагає, в якості першого кроку, відповідального зобов̕язання усього міжнародного співтовариства для того, щоб погасити конфлікт і насильство, які примушують людей до втечі. Крім того, потрібно далекоглядне бачення, здатне забезпечити відповідні програми для тих зон, які зазнають найбільшої несправедливості та нестабільності, щоб кожному було гарантовано доступ до автентичного розвитку, що сприяє благополуччю хлопчиків та дівчат, які є надією людства.

На завершення, бажаю звернутися словом і до вас, що крокуєте поруч з дітьми і підлітками на дорогах еміграції: вони потребують вашої безцінної допомоги, і також Церква потребує вас і підтримує вас у вашому великодушному служінні, яке виявляєте. Не втовмлюйтеся відважно свідчити Євангеліє, яке закликає вас розпізнати і прийняти Господа Ісуса, присутнього в найменших та слабких.

Ввіряю усіх неповнолітніх мігрантів, їхні сім̕ї, їхні спільноти і вас, що сталися близькими до них, заступництву Пресвятої Родини з Назарету, щоб чували над кожним і супроводжували їх в дорозі; з моєю молитвою єднаю Апостольське Благословення.

З Ватикану, 8 вересня 2016 року, в Свято Різдва Пресвятої Діви Марії

Франциск

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: