У неділю, 4 квітня, українська греко-католицька громада в Естонії святкувала світлий празник Воскресіння Христового. Другий рік поспіль святкування Пасхи проходило в умовах пандемії та значних обмежень.

Через погіршення епідеміологічної ситуації ще на початку березня уряд Естонії заборонив проводити богослужіння в церквах за участю вірних. Тому більша частина великопісних та пасхальних богослужінь в храмі Богородиці Троєручиці м. Таллінн проходила за закритими дверима.

Незважаючи на значні обмеження, активне життя церковної громади в Естонії продовжується. Більшість богослужінь транслюються в групі у фейсбук «Українська Церква в Естонії». Також церква була і є відкрита для приватної молитви у визначений час. Всі охочі мають можливість приступити до Сповіді та Причастя.

Новинкою для парафії цього року стали великопісні онлайн реколекції, темою яких була постать святого Йосифа Обручника. Реколекції були організовані таким чином, що протягом п’яти тижнів, щочетверга ввечері, відбувалась одна духовна наука, яку провадив кожного разу новий реколектант. Такий формат мав багато позитивних моментів. Зокрема, в реколекціях змогли взяти участь усі охочі, незалежно від місця перебування.

Реколектантами були референт ПМВ УГКЦ о. Віталій Храбатин, настоятель парафії Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську о. Йосафат Бойко, ВС, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ о. д-р Ігор Бойко, монах-редемпторист о. Сергій Гончаров та Апостольський Адміністратор Естонії владика Філіпп Журдан.

Як зазначили в своїх науках більшість реколектантів, про святого Йосифа у Святому Письмі ми знаходимо не так багато згадок. Головно в тих частинах Євангелія, де розповідається про народження та дитячі роки Ісуса Христа. Тому, до певної міри, постать Йосифа залишається нам невідомою. Але, незважаючи на це, святий Йосиф є дуже важливим для нас, християн. Саме 2021 рік є проголошений Папою Франциском «Роком святого Йосифа».

Святий Йосиф – учитель молитви; святий Йосиф – приклад чесноти послуху; подружжя у Божому задумі; бути сміливим, як св. Йосиф; Йосиф, як приклад батьківства – цими та іншими темами були наповнені реколекційні вечори. Всі, хто не зміг долучитись в режимі онлайн, мають змогу подивитись реколекційні науки на сторінці УГКЦ в Естонії у соціальній мережі Фейсбук.

Також під час підготовки до Великодня для учнів суботньої катехитичної школи, яка діє при парафії Богородиці Троєручиці в м. Таллінн, був організований майстерклас з розпису писанок, який відбувся в режимі онлайн. З допомогою батьків та під проводом мисткині Дзвінки Загайської діти власними руками, за допомогою писачка і воску, написали свої перші писанки.

У суботу, в переддень Пасхи, в Таллінні, на подвір’ї храму Богородиці Троєручиці, відбулося освячення пасок та інших великодніх страв. В той же день о. Роман Кіх відвідав також вірних в м. Тарту.

Під час святкового богослужіння в неділю Пасхи о. Роман Кіх окремо звернувся і до вірних у Фінляндії, душпастирем яких він є, і привітав їх зі світлим святом Воскресіння Христового.

Як зазначив під час реколекцій владика Філіпп Журдан: “Навіть якщо ми не можемо бути присутніми на Літургії в церкві, радість воскресіння Ісуса Христа завжди повинна бути в нас і також бути видимою в нашому житті, в наших словах, тому що ми християни. І як християни ми повинні передати іншим радість, яку отримали і отримуємо постійно від Ісуса”.

За матеріалами УГКЦ в Естонії 

Вийшов друком 10-й ювілейний номер Обіжника Пасторально-міграційного відділу. Також на сайті ПМВ у вільному доступі розміщена онлайн версія журналу.

На сторінках Обіжника можна дізнатися, як проходили душпастирські візити Голови ПМВ до українців Словаччини, Австрії та Литви, і про що розмовляють під час онлайн-зустрічей Блаженніший Святослав і владика Степана Сус зі священниками, які служать за кордоном.

До першої річниці на посаді Голови Пасторально-міграційного відділу - велике інтерв’ю владики Степана Суса про особливості єпископського служіння, адаптацію до  нових форм душпастирювання, стосунки з  Главою УГКЦ, вакцинацію і багато іншого.

Також в X номері Обіжника – дописи про особливості XV прощі мігрантів до Зарваниці в умовах карантину і X спецкурс з місійного служіння для семінаристів.

Окремий розділ журналу присвячений душпастирству мігрантів. Тут містяться авторські статті о. Ростислава Пендюка про молодь в контексті міграції, Григорія Селещука про внесок Карітас у допомогу внутрішньо переміщеним особам, о. Андрія Гаха про особливості служіння мігрантам та іммігрантам в Києво-Галицькому Верховному Архиєпископстві, о. Івана Гудзя про душпастирство в Португалії, а також інтерв’ю з доктором соціологічних наук Оксаною Іванковою-Стецюк про актуальні тренди інтеграції мігрантів і  ВПО та проєкти, покликані сприяти інтеграції українців, постраждалих від військового конфлікту.

Крім того, в журналі є анонси і посилання на два видання, переклад яких здійснив ПМВ. Перше – це книга Папи Франциска “Без Нього не можемо зробити нічого. Бути місіонером сьогодні у світі ”. Це книга-інтерв’ю італійського журналіста інформагентства «Fides» Джанні Валенте з Папою Франциском про місійність Церкви і сучасного місіонера. Друге – документ Католицької Церкви «Орієнтири душпастирської співпраці з внутрішньо переміщеними особами». К’юар коди у журналі дозволяють перейти і ознайомитися з повною версією обох видань.

Команда ПМВ на чолі з владикою Степаном Сусом бажають всім приємного і корисного читання!

У неділю, 28 березня, у Братиславі (район Ламач) у Храмі Святої Розалії відбулась Літургія в онлайн форматі, під час якої єпископ Братиславської єпархії Словацької Греко-Католицької Церкви владика Петер Руснак зачитав декрет про призначення о. Ігоря Марусина настоятелем парафії греко-католиків української національності, що проживають на території Братиславської єпархії.

Згідно з декретом, о. Ігор Марусин приступає до виконання своїх душпастирських обов’язків на території Братиславської єпархії Словацької Греко-Католицької Церкви з 1 квітня 2021 року.

Храм Святої Розалії, де збираються на молитву українці греко-католики, розатшований за адресою: Kaplnka Svätej Rozálie, ul. Rozálska, 841 03 Lamač, Bratislava.

«Від імені Пасторально-міграційного відділу Патріаршої Курії хочу висловити слова вдячності преосвященнішому владиці Петеру Руснаку та Курії Братиславської єпархії Словацької Греко-Католицької Церкви за турботу про належну душпастирську опіку для українців греко-католиків. Щире спасибі Надзвичайному та Повноважному Послу України в Словацькій республіці Юрію Мушці та усьому дипломатичному корпусу, старості району Братислави Ламач Лукашу Баняцькому, секретарю Апостольської нунціатури в Словаччині о. Андрію Євчуку,  вікарію для східних католиків в Австрії о. Юрію Колясі та чисельним доброчинцям за допомогу та підтримку», - зазначив Голова Пасторально-міграційного відділу владика Степан Сус.

Днями з’явився український переклад книги Папи Франциска “Без Нього не можемо зробити нічого. Бути місіонером сьогодні у світі”. Це книга-інтерв’ю італійського журналіста інформагентства «Fides» Джанні Валенте з Папою Франциском про місійність Церкви і сучасного місіонера. Переклад здійснив Пасторально-міграційний відділ Патріаршої Курії УГКЦ.

На початку Святіший Отець говорить, що проголошування Ісуса та Його Євангелія повсякчас включає вихід, вимагає вирушити в дорогу. “Я вступив до Товариства Ісуса через те, що на мене вплинуло їх місіонерське покликання, їх вийти поза кордони. Тоді я не міг поїхати в Японію, але я завжди відчував, що проголошення Ісуса і Його Євангелія завжди передбачає у собі певний вихід, щоб розпочати мандрівку. Коли я ще був провінційним настоятелем єзуїтів у Аргентині, я підтримав поширення малих «місійних станиць» по цілій країні”, - зазначив Папа.

У книзі наголошується, що «Церква, що виходить назовні» не є якимось модерним висловом. Це заповідь Ісуса, який у Євангелії від Марка закликає своїх учнів йти по всьому світу і проповідувати Добру Новину. “Церква або виходить поза свої межі, або такою не є. Або є в проповідуванні, або не є Церквою. Коли Церква не виходить поза свої межі, вона псується і спотворюється, стає вже іншою”, - підкреслює Отець.

Він розповів, що священники в Аргентині йшли туди, де була потреба, де не було душпастирів. “Коли я вже став єпископом, я бачив священників, які перебували у кризі. І вони бачили як можливість зберегти власне священство в тому випадку, коли йшли далеко, у місійні станиці, і реалізовували його. Інші йшли туди, тому що відчували поклик Господа. Вони, можливо, думали, що йдуть туди, щоби принести Христа, але натомість, вони були тими, яких у тих місцях Христос знову полонив і оздоровлював”, - зазначив Папа.

Коментуючи зв'язок місіонерського і соціального служіння, Папа Франциск зауважив, що справи милосердя вже є проголошенням і місією. «Все залежить від любові, що рухає серцем тих, хто робить справи. Коли місіонер допомагає викопати колодязь десь у Мозамбіку, тому що зрозумів, що це послужить тим, кого він христить і кому проповідує Євангеліє, тоді чи є доцільно казати, що ця справа є відділена від проголошення Євангелія? Місія можлива, згідно з вченням Христа, також і в тих справах, коли будуються футбольні поля для дітей на околицях Буенос-Айреса. Одна сестра, що працює у лікарні, можливо навіть серед не християн, проголошує Євангелія через милосердя, з яким опікується хворими, і в такий спосіб виражає свою любов до Ісуса і любов Ісуса до хворих», - поділився Святіший Отець.

Ознайомитися з повним текстом книги Папи можна за посиланням. 

Про презентацію українського перекладу буде повідомлено додатково.