Цьогоріч ми пропонуємо людям пройти прощу мігрантів та їх родин Самбір-Зарваниця онлайн у роздумах про Господа Бога і в настановах над власною душею. Водночас у рамках паломництва передбачено три Літургії – у Самборі, Дрогобичі і Зарваниці. Про це заявив Голова ПМВ владика Степан Сус у програмі “Добра розмова” на Радіо Воскресіння, розповідаючи про цьогорічну ХV Міжнародну прощу мігрантів та їх родин з Самбора до Зарваниці, яка відбудеться з 7 по 16 серпня.

«Це знане популярне серед наших заробітчан паломництво. Це була традиційна піша проща. Люди йшли 10 днів з Самбора до Зарваниці, але цього року через зрозумілі обставини формат прощі поміняється. Ми цей шлях можемо пройти в умовах карантину, самоізоляції, на роботі - в тих умовах, яких ми з вами опинилися. Важливо наше бажання, інтенція. І важливо пам’ятати, що проща - це шлях до власної душі з довір’ям до Бога. І ми пропонуємо людям пройти цей шлях у роздумах про Господа Бога і в настановах над власною душею», - зазначив владика Степан.

Єпископ розповів, що всі охочі можуть долучитися до Літургій як фізично, з дотриманням усіх карантинних норм, так і онлайн.

«7 серпня о 9:00 у перший день прощі будемо молитися Літургію у Самборі у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, 12 серпня - поминальний день у Дрогобичі (початок Богослужіння о 9:00 у церкві Дрогобицьких священномучеників Северіяна, Якима та Віталія) і вже у Зарваниці 16 серпня буде завершальний етап. Крім того, кожного дня будуть онлайн проповіді, церковні настанови, молитви», - розповів Голова ПМВ, закликавши всіх охочих долучатися до прощі.

Українська греко-католицька громада Угорщини відсвяткувала День Рівноапостольного князя Володимира і День Хрещення Київської Русі-України  містечку Тихань на озері Балатон. Цього року на святкування історичної події зібралося понад сто осіб з різних околиць Угорщини.

Святковий день розпочався із покладання вінків перед пам’ятником угорського короля Андраш та його дружини Анастасії (доньки Ярослава Мудрого), який розташований біля бенедиктинського абатства. Після цього гості переглянули фільм в духовно-культурному центрі бенедиктинців про історію монастиря, яка пов'язана з Україною, оскільки монаше життя в Угорщині розпочалося від моменту, коли королева Анастасія запросила монахів із Києва до Угорщини.

А відтак українська громада взяла участь у молитві за Україну в монастирській церкві, яку очолив душпастир для українців греко-католиків в Угорщині о. Дам’ян Габорій. Після Богослужіння відбувся чин відновлення хресних обітів. У своєму зверненні проповідник наголосив, що князь Володимир хотів об’єднати слов’янські племена в Україні в один народ. Зрозумівши, що тільки Божа сила може це зробити, він найперше охрестився сам, а потім увесь народ. Священник зазначив, що українська громада в Угорщині зараз переживає різні труднощі і також, потребує єдності,  мудрих керівників та зможе об’єднатися між собою тільки завдяки Божій силі.

Святковий день завершився монастирською трапезою та відвідуванням місцевих музеїв.

Наступного дня відзначення річниці Хрещення Русі-України відбулося на парафії Покрови Богородиці УГКЦ в Будапешті. Під час недільної божественної літургії молилися за мир в Україні та за єдність між християнами.

За матеріалами прес-служби УГКЦ в Угорщині

Під час цьогорічної ХV Міжнародної десятиденної прощі мігрантів та їх родин з Самбора до Зарваниці, яка відбудеться з 7 по 16 серпня онлайн, всі охочі матимуть змогу подивитися прямі трансляції Літургій і взяти участь в богослужіннях.

Так онлайн-трансляція відбуватиметься:

П’ятниця, 7 серпня о 9:00 – Свята Літургія у Церкві Рідзва Пресвятої Богородиці (Самбір);

Середа, 12 серпня о 9:00 – Свята Літургія у церкві Дрогобицьких священномучеників Северіяна, Якима та Віталія (Дрогобич);

Неділя, 16 серпня о 9:00 – Свята Літургія біля Собору на молитовному полі у Зарваниці.

Крім того, у суботу, 15 серпня, о 17:30, відбудеться Панахида за о. Василя Поточняка, який започаткував прощу мігрантів Самбір-Зарваниця і був її багаторічним організатором та ідейним натхненником.

«Задум прощі з’явився ще в Італії, де ми з українцями роздумували над тим, як допомогти мігрантам, коли вони вже повертаються на Батьківщину, особливо їх родинам і дітям, - ділився в одному з інтерв’ю о. Василь Поточняк. - Одного разу, у 2004 році, ми організували в Дрогобичі зустріч із членами сімей мігрантів, помолилися і зрозуміли, що цього мало. Необхідно здружити дітей мігрантів між собою, адже вони мають однакові проблеми і потреби. Тому вирішили організувати піше паломництво. Болонська громада Італії, де я на той час душпастирював, підтримала мене у цьому намірі, в Україні таку підтримку я отримав від о. Ігора Казанкевича і разом ми організували цю прощу. Тепер люди йдуть на прощу, щораз в більшій кількості, щоб глибше розуміти себе і того, хто поруч, свідчити іншим Божу правду».

Щодо цілей прощі, то о. Василь окреслив декілька: «Перша мета — щоб і похід, і молитва, і праця в групах, і катехиза, і вільний час, і різного роду служіння, одним словом, кожен день, кожна година і кожна хвилина на цій прощі, були жертовництвом на Божу славу. Друга мета — молитися за мігрантів і їхні родини, які, виїхали за кордон. Щоб християни про них пам'ятали, щоб ми їх не засуджували, а намагалися зрозуміти й допомогти. Щоб кожен із нас щось зробив для того, щоб об'єднати ті сім'ї, щоб допомогти дітям, які ростуть без батьків, і допомогти адаптуватися тим людям, які хочуть повертатися в Україну».

Щоденні катехези у текстовому форматі будуть доступні у відкритому доступі.

Інформація про підготовку та перебіг прощі висвітлюватиметься на сайті ПМВ та сторінці ПМВ у мережі Фейсбук, на паломницькому сайті  і офіційній сторінці спільноти "Самбір-Зарваниця" у Фейсбуці.

Після Недільної Літургії для української громади міста Атени відбулася перша катехитична зустріч, яку провів апостольський екзарх для католиків Східного обряду в Греції Мануїл Нін. Такі катехитичні зустрічі заплановані з єпископом раз на місяць. Під час них владика Мануїл розповідатиме про великі церковні свята. Перша зустріч була присвячена темі церковного календаря, його історії та формуванню.

«Що ми маємо на увазі, коли кажемо “літургійний рік” або ж “літургійний цикл”? Усі християнські богослужіння, як на Сході так і на Заході, укладені послідовно у літургійний рік, що в основних своїх частинах  збігаються, і водночас мають певні відмінності під час вшанування тих чи інших свят. Усі християнські традиції мають в своїй основі такі дві події протягом літургійного року: Воплочення вічного Божого Слова від Святого Духа та Діви Марії (різдвяний цикл) та Його страсті, смерть і воскресіння (пасхальний цикл), - зазначив владика Мануїл. - Якими є відмінності в різних християнських традиціях? Наприклад, початок літургійного року у візантійській традиції є 1 вересня за новим стилем (14 вересня за старим стилем). В латинській традиції початок літургійного року припадає чотири тижні перед Різдвом. У сирійській традиції - шість тижнів перед Різдвом».

«Пропонуючи вам протягом цих катехитичних зустрічей переходити від свята до свята через увесь літургійний рік, хочу допомогти вам пережити великі свята нашого календаря як роздуми над нашим християнським життям. Відкрити заново ці великі свята у літургійний текстах, що є сповнені богословського та духовного змісту, що підтримують та живлять наше християнське життя», - наголосив єпископ.

Він відзначив, що життя Ісуса Христа є таким початком і основою літургійного року у всіх християнських традиціях. Уже в другій половині IV століття паломники до Єрусалиму описували про те, що там був сформований своєрідний літургійний рік, який кожного року повторювався святкуванням таких подій: Різдво, Богоявлення, Великий піст, Паска, Вознесіння, П'ятидесятниця.

Розповідаючи про візантійський літургійний рік, владика зауважив, що всі свята поділяються на нерухомі - ті, які мають фіксовану дату, наприклад Різдво; і рухомі- ті, які кожного року мають іншу дату святкування, наприклад Пасха. Усі свята, рухомі чи нерухомі, мають свою ікону в храмі. Великі нерухомі свята (за новим стилем та старим стилем): Різдво Богородиці (08/21.09); Воздвиження Хреста Господнього (14/27.09); Введення в храм Богородиці (21.11/04.12); Різдво Ісуса (25.12/07.01); Богоявлення (06/19.01); Стрітення (02/14.02); Благовіщення (25.03/07.04); Переображення (06/19.08); Успіння (15/28.08).

«Літургійний рік у візантійській традиції розпочинається та завершується Богородичними святами: Різдво Богородиці (08/21.09) та її Успіння (15/28.08). Святкування різних подій із життя Ісуса, Його спасительної місії для кожного із нас, вставлена та тісно переплетена із життям Марії.

Також хочу звернути вашу увагу на те, що наступного дня після деяких великих свят ми спогадуємо ту постать, через яку Господь діяв в той спосіб, щоб відбулася подія, яку ми святкуємо. Наприклад, після Різдва Богородиці згадуємо пам'ять святих Йоакима та Анни; після Різдва Ісуса - пам'ять Матері Божої; після Богоявлення - Івана Хрестителя; після Стрітення - Симеона та Анни. Це для того, щоб підкреслити таїнство Воплочення Слова Божого в нашу людську природу», - підкреслив владика Мануїл.

Великі рухомі свята: Великдень, Вознесіння, П'ятидесятниця.

Щоразу, коли чую в євангельських історіях звернення до Ісуса: «Помилуй нас, Сину Давидів», переконуюся у великій силі, на перший погляд, звичної нам молитви, можливо, найкоротшої, яку ми повторюємо безліч разів під час різних богослужінь: Господи, помилуй! Про це сказав владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

Єпископ наголосив, як для людини важливо в житті не втратити свого шансу, своєї можливості. Кожен день, кожен ранок, кожен вечір подарований нам Богом як нова можливість, як новий шанс зробити щось добре. Цим даром не можна знехтувати, його не можна закопати чи перенести на завтра. Ми повинні його використати вже і тепер, скористатися ним правильно.

«Господь дарує нам кожен день, – вважає проповідник, – як нову можливість щось осягнути, змінити, навіть перекреслити чи виправити, як можливість комусь подати руку. А до когось навіть просто усміхнутися. Це також можливість і шанс почати новий етап життя, спробувати молитися, брати активну участь у богослужіннях, допомагати ближнім, підтримувати різні соціальні проєкти».

Він зауважив, що багато з нас, прокидаючись вранці, розпочинаючи свій день, не знають, що робити: «Переконаний, що навіть сьогодні багато розпочали недільний ранок як будень, без конкретного змісту. Дозвольмо собі розпочинати день з Богом. Це також для нас нагода наповнити своє життя правильним змістом. Це подібне до того, як ми розгортаємо книжку, читаємо її зміст, і нам стає цікаво, хочемо далі читати... Як важливо наповнювати кожен день правильним змістом, правильно переживати».

У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо про двох сліпців… «Ці двоє сліпців навіть не просять зцілювати їхній зір, відкрити їхні очі. Вони не звертають уваги конкретно на свою проблему. Говорять до Ісуса просто: помилуй нас, Сину Давидів! Вони добре розуміли, та ще більше бачили своїм духовним зором, очима віри, що Господь і так знає їхню ситуацію. Знає, що вони сліпі. Тому Христос, торкаючись їх, каже: "Нехай станеться вам за вашою вірою". Іншими словами Він каже: дивіться на світ настільки ясно і чітко, наскільки вистачить вам вашої віри. І відкрилися їхні очі», – зазначив єпископ.

«Якщо нам важко або якщо ми не знаємо, чого в Бога просити, повторюймо: Господи, помилуй! Якщо ви успішні, вам радісно на душі і видається, що ні в чому немає потреби, повторюймо: Господи, помилуй! Можливо, сьогодні є той день, коли ми маємо скористатися своїм шансом, піти за Ісусом і кричати в глибині свого серця: Господи, помилуй! Можливо, ми прикуті до лікарняного ліжка, нам важко дихати, нам є непросто, нам встановили діагноз і повідомили про це… Молімося подумки з усіх сил: Господи, помилуй!» – радить владика Степан.

Або якщо у нас немає часу на ранкову молитву, продовжує він, нарікаємо на те, що немає часу на молитву, ми не вміємо молитися, скажімо, виходячи з дому: Господи, помилуй!

«Як важливо нам не втратити шансу бути з Богом, не упустити можливості правильно бачити світ, поєднуючи свій духовний та фізичний зір. Адже бути віруючою людиною означає вміти правильно дивитися на світ. У сьогоднішніх обставинах життя нам потрібно дедалі більше тих, які будуть правильно дивитися на світ і своїми вчинками робити його добрішим», – переконує проповідник.

Владика Степан закликає просити в Бога в цій короткій молитві «Господи, помилуй», щоб ми цінували кожен день життя, людей, які нас оточують, можливості, які дарує нам Бог. «Не втрачаймо шансу і можливості прожити кожен день свого життя як великий подарунок від Господа, – прожити його правильно, наповнюючи його правильним змістом, і прожити його з Богом», – додав він на завершення.

Департамент інформації УГКЦ