Неділя, 07 березня 2021

Місіонерська харизма душпастиря

Опубліковано в Курси для семінаристів Четвер, 10 жовтня 2013 20:38

Місіонерська харизма душпастиря і мирянина, психологія мігруючого священика і священичої сім’ї – ці теми обговорювали семінаристи під час 6-го дня роботи практичного курсу з місійного служіння в Тернопільській вищій духовній семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого, що при Марійському духовному центрі в Зарваниці.

О. Володимир Дарморіс з Тернопільської духовної семінарії розповів, що для священика на місійних теренах дуже важливо мати харизму і володіти мистецтвом єднати людей з Богом. Як приклад він навів діяльність митрополитів УГКЦ Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого, які їздили і згуртовували та об’єднували українців за кордоном. Також о. Володимир відзначив, що священикам на місійних теренах варто приділяти більшу увагу українцям, які менше знають Бога. “Коли вони повернуться до себе у Харків чи Донецьк, вони там будуватимуть нашу Церкву”, - пояснив отець.

Настоятель обителі св. Антонія Печерського в Обухові о. Никанор Лоїк поділився з семінаристами своїм досвідом служіння і розповів про місіонерську харизму богопосвяченої особи. “Щоби здійснити покликання, треба дуже полюбити Бога, Христа. Полюбити понад усе.Прагнення любові Христа є найкращим свідченням. Тому що цієї любові прагне кожна без винятку людина”, - зазначив о. Никанор.

Директор християнського колегіуму “Знамення” Ганна Зварич розповіла семінаристам про місіонерську харизму мирянина. Вона відзначила, що служіння мирян у Церкві не є новим, адже Церква від початку була діяльна завдяки охрещеним, які ставали свідками Ісуса Христа своїм життям і смертю. Ганна Зварич також процитувала Блаженнішого Любомира (Гузара), який сказав, що “мирянин став довгою рукою єпископа: куди єпископ, священик сам не міг піти, посилав мирянина”. “Найважливішою формою апостоляту є наше щоденне життя, люди менше будуть слухати, але бачити ким ми є. Про Бога не потрібно лише говорити, Богом потрібно жити”, - підкреслила пані Ганна.

Оскільки до семінаристів на курсах доєдналися їхні дівчата, які планують послужити Церкві в одруженому стані, дружина священика Марія Січкарик поділилася своїм досвідом служіння їмостю. Її виступ був присвячений психології священичої сім’ї. Вона наголосила, що сім’я священика має бути взірцем Церкви. А їмость повинна бути доброю, молитовною, роботящою, милосердною жінкою і не привертати надмірну увагу оточуючих. “Я горда бути їмостю. Але це і велика відповідальність. У селі на вас дивляться, як на зразок сім’ї. Щаслива сім’я – щаслива парафія. Якщо ваш чоловік дає раду у вашій сім’ї - значить він дасть раду на парафії. Але головне – треба постійно молитися, без молитви нічого не можна досягти. Особливо важлива спільна молитва”, - поділилася пані Марія.

Секретар ПМВ о. Андрій Гах представив семінаристам психологічні аспекти мігруючого священика. Він розповів свою життєву історію, як став священиком, як життєві труднощі йому вдалося подолати, а також окреслив роль мотивації в житті душпастиря. “Психологи гуманістичного напрямку наголошують, що мотивація є запорукою психологічного добробуту. Мотивацією для священиків є віра, яка живиться у молитві, у розмові з Богом. А системою захисту – відкритість. Чим більше ми є відриті до людей, тим більше ми себе захищаємо як священики. Наша громада буде складатися з людей, яким ми довіряємо і вони у відповідь довірятимуть нам. А ця взаємодовіра сприятиме зміцненню і збільшенню нашої громади”, - відзначив о. Андрій.

 

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: