Субота, 19 жовтня 2019

Резолюція II Форуму мігрантів УГКЦ Центральної та Західної Європи у Римі

Опубліковано в Публікації Вівторок, 19 березня 2019 22:03

За ініціативи Пасторально-міграційного відділу 5-7 жовтня при Прокатедральному Соборі Святої Софії у Римі відбувся II Форум мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи на тему: «Діти і молодь в умовах творення новітньої української діаспори у Європі. Виклик і можливість для Церкви». У форумі взяли участь понад 130 представників. Це українці (представники духовенства та миряни), які мешкають в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Великій Британії, Польщі, Бельгії, Нідерландах, Австрії, Німеччини, Греції, Естонії, Латвії, Молдові та Україні.

За підсумками Форуму учасники ухвалили Резолюцію, яка охоплює багато питань з різних сфер, що стосуються життя українських мігрантів.

ІІ ФОРУМ МІГРАНТІВ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

«Діти і молодь в умовах творення новітньої української діаспори у Європі. Виклик і можливість для Церкви»

ЗАКЛЮЧНИЙ ДОКУМЕНТ

Ми, учасники II Форуму мігрантів УГКЦ Центральної і Західної Європи, зібралися 5-7 жовтня 2018 року Божого в Римі для того, щоб зрозуміти, належно оцінити та спільно випрацювати напрямні щодо праці з дітьми і молоддю, які є наріжним камінням творення новітньої української діаспори у Європі.

Складаємо вдячність нашій Церкві за організацію цього заходу та за постійну пастирську турботу супроти актуальних потреб та проблем сучасної української діаспори.

Наш захід проходить у той час, коли в Римі відбувається Папський Синод, який присвячений проблемам молоді. Вважаємо, що цей щасливий збіг обставин є особливим Божим благословенням, оскільки ми можемо багато чого перейняти з досвіду Вселенської Церкви, і водночас внести свій внесок у скарбницю Вселенської Церкви щодо власного досвіду праці з дітьми і молоддю.

Усі ми з’їхалися з різних куточків європейського континенту – Італії, Франції, Португалії, Іспанії, Великої Британії, Польщі, Бельгії, Нідерландів, Австрії, Німеччини, Греції, Естонії, Латвії, Молдови, України.

Така різноманітність свідчить про те, що Українська Греко-Католицька Церква є універсальною.

Заслухавши та уважно проаналізувавши виступи, промови, доповіді експертів та доповідачів на тему дітей і молоді в умовах новітньої української діаспори, ми вирішили представити наші напрацювання у формі прикінцевого документу, який представляємо до відома наших ієрархів, священиків, монахів і монахинь, мирян, державних структур, громадських рухів та організацій.

1.«Християнське виховання є більшим добром, ніж усе добро світу (…) Найважливіша справа для Церкви народу й родин, щоб діти були добре виховані (…)» (З пастирського листа до вірних, 1899). Ці слова праведного митрополита Андрея є і будуть актуальними повсякчас, особливо для нас, які живемо сьогодні. Пам’ятаючи про надзвичайну важливу роль християнського і патріотичного виховання у процесі зросту людини, звертаємося до усіх тих, від кого це залежить, звернути увагу на виховання дітей і молоді, які в силу обставин народилися чи опинилися поза межами України.

2.Належно виховані у духовному і патріотичному дусі діти та молодь є запорукою теперішнього і майбутнього Церкви і Українського народу. А тому, за цю так важливу справу є відповідальними усі! Занедбання цієї справи саме в цей переломний час ризикує втратою нашої церковної і національної ідентичності.

3.В першу чергу за виховання дітей і молоді є відповідальними батьки, оскільки людське життя розпочинається і закінчується у сім’ї. Ми хочемо наголосити на тому, що саме сім’я є першою Церквою для дитини, молодої людини, а рідна хата повинна стати немовби першим храмом. З огляду на це, «треба дитині від перших літ, як тільки приходить до розуму, говорити про святість душі і про молитву до Всевишнього. (…) у всіх виховних інституціях треба вчити молодь, щоб до щоденних молитов додавала благання: Зроби нас святими!» (Митрополит Андрей, Про виховання молоді, 1942)

4.Кожна людина, яка приходить на світ, є частиною суспільства. Через те, держава, громадські організації, рухи і товариства, коли хочуть бути відповідальними перед минулим, теперішнім і майбутнім, повинні вкладати свій труд і зусилля у справу виховання дітей і молоді. Їхнім завданням є створення для них таких середовищ, у яких би вони змогли належним чином пізнати високі ідеали, знайти підтримку у життєвих труднощах, навчитися бути відповідальними за своє життя, життя ближнього, життя суспільства.

5.Ісус Христос, закладаючи основи Церкви, доручив їй місії спасіння усіх людей. Невід`ємною частиною цієї місії є виховання людей через навчання. Діти і молодь завжди були і залишаються головними адресатами місії Церкви. З огляду на це, усі члени нашої Церкви, що діє в умовах новітньої української діаспори, починаючи від ієрархів і священиків, закінчуючи вірними, повинні щодня ставити собі питання про те, яким чином залучити дітей і молодь до церковного та громадського життя.

6.Душпастирство мігрантів є невід’ємною частиною покликання Церкви. На сьогодні вірні УГКЦ є практично в кожній країні Центральної та Західної Європи. Одночасно європейські суспільства переживають безпрецедентні виклики, пов’язані з міграцією. Тому закликаємо всі єпархії, екзархати та парафії УГКЦ у Європі систематично досліджувати проблематику міграції – у співпраці з Пасторально-міграційним відділом УГКЦ, іншими церковними структурами (зокрема римо-католицькими), а також публічними інституціями й академічним середовищем. Там, де це можливо, рекомендуємо проводити фахові соціологічні дослідження серед мігрантів, аби пізнавати їх у систематичний і ґрунтовний спосіб.

7.Заслухавши різні думки та пропозиції представників молоді, які прибули на цей Форум, та уважно проаналізувавши їх, а також зважаючи на пропозиції робочого документу Папського Синоду, присвяченого молоді, що в цих днях проходить у Римі, бажаємо і ми запропонувати ієрархам, душпастирям, мирянським організаціям немовби певну схему праці з дітьми і молоддю в умовах новітньої діаспори. Вона містить у собі кілька поєднаних між собою, а водночас послідовних кроків:

  1. віднайти;
  2. почути;
  3. допомогти;
  4. навчити;
  5. супроводжувати.

8.Сьогоднішні діти і молодь проживають у різних закутках Західної та Центральної Європи. Учасники Форуму звернули увагу на необхідності передовсім віднайти дітей і молодь. І щоб це зробити, слід віднайти їхні родини, з якими вони разом переїхали на інше місце проживання, або народилися в діаспорі. Праця ж з родинами розпочинається ще з України, тобто  задалеко до того, як сім’я вирішує переїхати до іншої країни. До сердець дітей і молоді можна дійти в першу чергу через батьків і навпаки - дорога до сердець батьків пролягає через серця дітей і молоді. Для того, щоб віднайти дітей і молодь, слід бути на видноті. Для цього учасники Форуму усильно рекомендують ієрархам, душпастирям, мирянським та громадським організаціям більш активно використовувати сучасні засоби комунікації, особливо соціальні мережі, за допомогою яких можна було б легко віднайти церковну громаду, священика, катехита тощо.

9.Сім’я відіграє надважливу роль у процесі зросту дитини та молодої людини. Саме у ній формується християнська, духовна та національна ідентичність. Через це звертаємо увагу душпастирів, які сповняють свою місію служіння для новітньої української діаспори, на те, щоб приділити особливу увагу питанню належного приготування до подружжя. При цьому хочемо наголосити на тому, що воно повинно відбуватися при церковних громадах УГКЦ, а персональний контакт зі священиком у цей період має вирішальне значення. Саме момент приготування до подружжя для багатьох тих, які сьогодні творять новітню українську діаспору, є моментом воцерковлення не тільки молодого подружжя, але дітей, що їх вони приведуть на світ.  Якщо можливості священика чи громади не є достатніми для цього, заохочуємо опрацьовувати спільні програми і створювати спільні центри приготування до подружжя, оскільки наші вірні мають не тільки обов’язок, але абсолютне право на християнське зростання у власній Церкві та обряді.

10. Проте, не вистачає тільки віднайти дорогу до дітей і молоді. З ними слід розпочати діалог. Цей діалог розпочинається зі знайомства. Особливістю теперішніх часів є прагнення людини бути почутою. Через те, учасники Форуму звертають увагу на необхідності в першу чергу почути молодь, її труднощі і потреби, її бачення теперішнього і майбутнього. Ніколи не слід нехтувати віком, адже сама Божа мудрість промовила через дітей, коли Господь входив до Єрусалиму, щоб в ньому довершити діло спасіння людства. Для цього потрібно присвятити молодій людині стільки часу, скільки вона потребує, оскільки зрозуміння її ситуації є запорукою успіху діалогу. Для дітей і молоді не можна ніколи жаліти часу, адже цей час є найкращою інвестицією у майбутнє Церкви і Народу.

11.Особливою характерною рисою дитячого і молодого віку є пошук ідеалів, а також досвідчених авторитетів, які б допомогли ці ідеали осягнути. Життєвий досвід є неоціненним скарбом для людини. Він може стати унікальною нагодою нав’язати щиру дружбу з молодою людиною чи дитиною. Молоді учасники Форуму в часі пленарних засідань звертали увагу на те, що сучасна молода людина має велику потребу у спільноті і вірних друзях. Христова Церква, яка мала понад 2000-літній досвід спільноти дітей Божих, може якнайкраще допомогти молодій людині. Жива віра полягає в тому, щоб не тільки визнати факт існування Бога, але побачити Його руку у житті. Доброта і милосердя, слово підтримки і розради є найкращими середниками, яких слід вживати особливо душпастирям для того, щоб тримати постійний контакт з молоддю.

12. У Євангелії від Матея знаходимо прекрасний приклад діалогу Христа з молодим юнаком. У діалозі з ним Спаситель не тільки намагається його зрозуміти і підтримати, але й вказати його дорогу, ідучи якою він знайде те, що шукає – досконалість. Цей приклад є прикладом того, як слід розмовляти з молодою людиною сьогодення. Не вистачить слів підтримки, коли не навчити молоду людини самій робити у житті важливі кроки і приймати важливі рішення. Виховання молодої людини повинно полягати в тому, щоб жодним чином не узалежнити її від когось чи від чогось, але навчити. У цій науці не може забракнути повчання про любов до Бога, ближнього, Церкви, Народу тощо. Таким чином, у свідомості молодої людини сформується зріла життєва постава, яку не похитнуть ані часи лихоліття, ані іншого роду випробування.

13. Найкращий образ Христової Церкви, який передали нам Отці і який є так потрібний сьогодні, - це образ турботливої Матері, яка однаково піклується про усіх своїх дітей.  Цей образ нехай спонукає душпастирів і мирян супроводжувати дітей і молодь на життєвій дорозі. Правдивий педагог є тим, який провадить за руку свого учня. Приклад Ісуса Христа показує нам, що Він, який вибрав сам своїх апостолів, які в годину смерті покинули Його, не покинув їх. Він сам йде до них, вияснює їм писання і обіцяє перебувати з ними повсякчас. Цей приклад нехай мають завжди перед очима ті, яким доручено важливу місію виховання дітей і молоді.

14. Міграційні потоки ХХ та ХХІ століть суттєво змінили вигляд Церкви у Європі. Деякі підходи до євангелізації та катехизації, вироблені до середини XX століття, втрачають актуальність у суспільстві, де мобільність є нормою для молодих людей, а населення стає дедалі більш різноманітним і мішаним. Тому єпархії, екзархати та парафії УГКЦ в Центральній і Західній Європі мають шукати нових способів звіщати Євангеліє молодим мігрантам: як давно осілим, так і новоприбулим або тим, що перебувають у транзиті, а також членам їхніх родин (українцям і неукраїнцям).

15. Питання духовного супроводу молодих українських мігрантів стосується церковних структур не тільки країн Центральної та Західної Європи, але й регіонів походження цих осіб в Україні. Через це, закликаємо членів УГКЦ в Україні осмислювати духовні, моральні та психологічні виклики, які стоять перед нашою молоддю на різних етапах міграції, а також перед її родичами, які залишаються в Україні.

16.Закликаємо українське суспільство відмовитися від стигматизації мігрантів та некоректних узагальнень щодо їхніх біографій. Заохочуємо українську державу, неурядові організації та Церкви спільно відстоювати Богом дану гідність кожної особи, яка з різних причин має досвід міграції.

17.Оскільки у країнах Центральної та Західної Європи перебуває величезна кількість молоді, яка здобуває освіту у європейських навчальних закладах, звертаємося з проханням до церковної ієрархії звернути увагу на студентську молодь. Як найкращий спосіб - пропонуємо почати впровадження інституцій академічного капеланства, які б допомагали молодим людям поєднувати духовне життя з інтелектуальними пошуками та початком професійної діяльності.

18.Заслухавши експертів з Конституційного права, ми через наших ієрархів хочемо звернутися до Уряду України з проханням ініціювати створення робочої групи з розробки та подання на затвердження Верховною Радою України "Державної Програми повернення українців в Україну" (підстава п.6 ст.85 та п.4 ст.116 Конституції України ).

19.Щоб відповісти на потреби української молоді та дітей у країнах Центральної та Західної Європи, призначити відповідальних осіб за катехизацію, а також за освітні інституції, за душпастирство молоді. Така координація допоможе надати необхідну підтримку закладам освіти різного типу з боку державних інституцій та структур Патріаршої курії УГКЦ. Координація освітніх процесів забезпечать диверсифікацію освітніх підходів та їхню атестацію. Це також допоможе налагодити співпрацю та взаємообмін підручниками, посібниками та усім іншим допоміжним дидактичним матеріалом.

20.На єпархіальному та парафіяльному рівні пропонуємо запровадити та проводити систематичні формаційні зустрічі для вчителів, батьків, молоді та інших мирян з метою особистісної формації та формації у вірі.

Автор одного з найдавніших старохристиянських творів «Дідахе» (друга половина І ст.) розпочинає його коротким, але дуже змістовним вступом: «Є два шляхи: один — життя, інший— смерті, і між ними — велика різниця. Шлях життя є таким: спочатку возлюби Бога, Який створив тебе, потім — ближнього свого, як себе самого. Чого б ти не бажав собі, того й сам не чини іншому».

На дорозі людського життя дитинство і юність є фундаментальними періодами, у яких формується людська особистість та закладаються основи, на яких людина будуватиме усе своє життя. Головним покликанням Церкви сьогодні у ділянці праці з дітьми і молоддю є допомогти зробити правильний вибір та супроводжувати дорогою життя, яка полягає у тому, щоб полюбити Бога і ближнього і це є шлях до відповідальності громадянина. У цьому, зрештою, міститься і весь зміст християнського, суспільного життя.

Нехай на цій дорозі життя провадить нас Пресвята Богородиця – Мати Христа, Мати Церкви і Мати наша – яка залишається для усіх нас не тільки нашою Небесною Заступницею, але взірцем того, як слід Бога слухати, Богу служити і з Богом жити!

Рим (Собор Св. Софії), 7 жовтня 2018 р.Б.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: