П'ятниця, 22 жовтня 2021

Ієр. Володимир Волошин: В Інсбруці зберіглася традиція українського студентства, започаткована Андреєм Шептицьким

Опубліковано в Публікації Понеділок, 10 серпня 2015 13:49

Про історію української громади в Австрії, про сприяння Праведного Митрополита Андрея Шептицького щодо навчання наших студентів-богословів у відомому університеті Інсбрука, про співпрацю Церкви і влади в Австрії розповів греко-католицький священик громади каплиці св. Володимира та Ольги в Інсбруці ієр. Володимир Волошин.

Отче Володимире, розкажіть, які особливості Вашого служіння, які позитиви і труднощі для Вас як священика виникають в Австрії?

Служу в Західній Австрії упродовж двадцяти років для українців греко-католиків. З українською греко-католицькою громадою працюю в Інсбруці близько десяти років.

Особливістю є те, що тут зберіглася традиція нашого українства, зокрема УГКЦ, яка починається з українського студентства, а саме - митрополитом Андреєм Шептицьким. Він започаткував навчання наших українських студентів в Інсбруці. Свого часу, 1899 року, Праведний Андрей часто їздив за кордон і старався, щоби наші студенти-богослови формувалися за кордоном, зокрема також і в Інсбруці. Тут є відомий теологічний факультет під проводом отців-єзуїтів. Тоді, у жовтні 1899 року, Митрополит домовився, щоби двоє священиків-студентів прибули на навчання. Відтоді започаткувалася традиція навчання наших українських богословів в Інсбруці. У 1999 році ми святкували століття їхнього навчання там.

Знаменно і те, що в Інсбруці навчалися наші владики. Завдяки нашим богословам, нашим студентам - громада зберіглася. В Інсбруці свого часу навчався наш дрогобицький мученик Яким Сеньківський. Там також навчалися і інші богослови – це наші блаженні мученики, наші апостоли: Климентій Шептицький; Іван Ліщак – Львівський професор теології, був убитий 1941 році радянськими солдатами; Микита Будка - єпископ і генеральний вікарій м. Львова 1945 року, помер у в’язниці; Яким-Іван Сеньківський, ЧСВВ - був арештований 1941р., його смерть була мученицькою. Тим чотирьом мученикам можна завдячувати, що наша теперішня українська громада зберіглася.

Коли декілька років тому постало питання, де наша громада буде молитися (отці-єзуїти переходили з одного будинку і його віддавали під гуртожиток), виникло питання і збереження нашої громади. Будівля – це дуже важливо. Я уповав на молитви тих наших чотирьох мучеників, які там навчалися. Переговори пройшли дуже успішно і нам дозволили залишитися в нашій греко-католицькій каплиці св. Володимира та Ольги. З 1969 року це вже була облаштована каплиця. Завдяки отцям-єзуїтам ми її врятували. Завжди нагадую нашим вірним, що мусимо завдячувати тим студентам, тим знаменитим нашим богословам, священикам, єпископам, отцям, що вони допомогли зберегти нашу каплицю там, в Інсбруці.

Попри навчання наших богословів також формувалася і українська громада. Ми не мали своєї Церкви, але студенти завжди молилися і люди приходили на богослужіння. Так сформувалася громада. Перед І світовою війною це була студентська громада. Після війни, у двадцятих роках, була велика хвиля біженців. У той час було дуже багато українців. ІІ світова війна принесла із собою також велику хвилю біженців. Сформувалося дуже багато громад на теренах Австрії, зокрема Західної Австрії. Було багато таборів біженців, як і багато наших священиків. Так рік за роком формувалися початки нашої громади - аж до сьогодні. Як я вже говорив на недільному богослужінні тут, у Дрогобичі, третьою хвилею є біженці зі Східної України.

Якою є співпраця влади і Церкви в Австрії?

На загал в Австрії влада досить позитивно ставиться до Церкви. Ця співпраця налагоджена вже історично, ще з часів монархії. Коли Церква чогось потребує для розвитку громади, то влада зазвичай відгукується. Сам особисто позитивно запізнав цю працю з владою.

В Україні зараз війна. Наскільки це зачіпає Австрію?

З осені минулого року, коли почалася хвиля волонтерства, ми дали такий легенький клич про збирання речей, особливо допомагали на Сході України дітям. За декілька днів ми назбирали так багато речей, що не знали, як передати в Україну.

Це була взаємна співпраця з австрійцями. Вони приносили речі на парохію, а наші українці перебирали ці речі, складали і відправляли. Австрійці відгукувались, бо знали, що приносять це конкретним людям, а не якимось структурам. На жаль, дещо негативне забарвлення має «Карітас». Це велика структура і люди, на жаль, мають дещо упереджене до тих структур ставлення. А так австрійці бачать конкретних людей, українців, котрі тим займаються, і передають потребуючим людям. Австрійці, до речі, приносили не тільки вживані речі, а й купували нові: взуття, одяг. Збирали і передавали гроші, тому що їхнє серце дійсно боліло за наших людей. Вони мають розуміння, і це дуже позитивно.

Чи є централізована фінансова підтримка з боку влади?

Є. Приїжджали діти зі Сходу і держава організовувала для них відпочинок. Було десь понад 100 дітей, Церкву до цього не залучали, тому що робили це на рівні влади, міждержавних домовленостей.

Що б Ви могли запропонувати або побажати нашому народові тут, в Україні?

Ми переживаємо дуже важливі важкі часи, але якщо не почнемо переміни свого особистого життя: сімейного, товариського, в школі, чи у навчанні - у нас зрушення не буде. Треба бути чесними із самим собою. Розпочинати з маленьких справ, бути справедливим у всіх відношеннях. Не вимагати справедливості тільки від політиків, від можновладців чи чиновників, як це часто ми зауважуємо, і очікуємо від когось чогось. Але нам треба ставити собі питання щодня: «Що я зробив конкретно для того, щоб щось змінилося?»

Що Вам найбільше подобається у Вашому служінні в Австрії?

Моє служіння в більшості – це душпастирство з людьми. Я радію, коли бачу, що Бог торкається душі людини і людина, наче квітка, відкривається до сонця і показує усю свою красу. Приємно бачити ці людські душі, які через різні обставини відкриваються до Бога. Це дуже позитивно.
Негативним є те, коли людина не використовує тих можливостей, які даровані їй Господом, не послуговується тим багатством, яке в ній закладене.

Розмовляла Іванна Рижан,
Комісія у справах мирян Самбірсько-Дрогобицької єпархії

http://www.spasadrohobych.org.ua/news/detail?id=541
http://www.spasadrohobych.org.ua/news/detail?id=542

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: