Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Про це заявив експерт ПМВ, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко вихованцям Івано-Франківської духовної семінарії у рамках “експрес” спецкурсу ПМВ. Доповідь о. Юстина була присвячена місійному аспекту УГКЦ.

«Ми живемо у глобалізованому світі і маємо унікальну можливість реалізувати одну з місій Церкви – бути місійною, - звернувся о. Юстин до семінаристів. - Священство – це в першу чергу покликання. Господь вибрав саме нас, може, не найбільш здібних і талановитих, але тих, хто відгукнулися на Його поклик. Ми належимо не до якоїсь професії  чи клубу, ми покликані самим Богом, щоби самим спастися і провадити до спасіння інших людей. І основа цього спасіння - це місії”.

Ієромонах зауважив, що місії переважно спрямовані до інших народів, там де Католицька Церква найбільше потребує.

«УГКЦ сьогодні робить чергові кроки на шляху, щоби бути місійною Церквою. І найбільше її спонукають до цього наші люди, мігранти, які виїхали у силу різних обставин у різні країни світу. І разом з нашим народом їдуть священники. Адже дуже важливо, щоби наші вірні мали доступ до Святих Таїн, до катехитичного і душпастирського служіння в рідній мові», - підкреслив священник.

Експерт ПМВ зауважив, що для майбутнього душпастиря важливо визначитися, в яку країну їхати на служіння і відповідно готуватися. «Ми не зможемо ефективно послужити нашим людям у країнах їхнього поселення, якщо не знатимемо мови, культури та історії того народу, куди ми їдемо. Не кажучи вже про налагодження зв'язків з духовенством місцевої Церкви», - наголосив священник.

О. Юстин Бойко поділився своїм досвідом душпастирської праці в Італії і Португалії. Він зауважив, що з України в Італію мігрували у 90-х переважно жінки, які їхали доглядати старших італійців. Тож служіння було спрямовано на жінок. Водночас міграція у Португалію була переважно чоловіча. Українські чоловіки їхали на працю будівельниками. А вже згодом до них переїхали жінки. І поки дружини опікувалися домашніми клопотами, чоловіки брали активну участь у громадському житті.

«Священник-місіонер повинен тримати руку на пульсі. Чувати над тим, що він може зробити, щоби полегшити кожній людини зустріч з Богом, допомогти знайти своє місце у Церкві»,- резюмував експерт ПМВ.