Ми маємо щодня прагнути до того, щоби єднатися євхаристійно з Ісусом. Щоби ми, черпаючи ту Божу благодать, могли її нести всім людям. Про це заявив докторант Папського Східного Інституту (Рим) о. Іван Говера, виступаючи під час VI практичного спецкурсу з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання, який цього року ПМВ проводить у Брюховичах.
Говорячи про євхаристію як джерело місійного життя, він відзначив: “Головне для нас - щоби ми пам’ятали, що ми маємо кожного дня прагнути до того, щоби єднатися євхаристійно з Ісусом, тим більше, що ми духовні особи. Щоби ми, черпаючи ту Божу благодать, могли її нести всім людям”, - сказав о. Іван Говера.
Він відзначив, що Євхаристії без Літургії не існує. І розповів про семінаристам про Літургійне життя в часи підпілля УГКЦ.
“Завдяки чому підпільна церква вижила, перебуваючи в жорстоких умовах переслідування? Завдяки Літургії, завдяки щоденній євхаристії. Це давало силу церкві пережити ті труднощі, - наголосив докторант Папського Східного Інституту. - Святий Іван Кронштадський казав: “Якщо я не причащаюся – я не живу”. Ми як богослови мають цим жити. Якщо не ми, то хто?”
Розповідаючи про підпільне життя УГКЦ, отець Іван зауважив, що священники, щодня ризикуючи, все одно активно практикували Служби Божі. “Літургія – це єднання з Христом. Священики були готові щомиті понести смерть і хотіли це робити в єднанні з Богом. Тому практикували щоденні Літургії і причастя. Відправляли їх різних містах. Часто там, де жили, - на квартирах. Використовували примітивні засоби, адже не було риз, фелонів, дорогих чаш. Як правило, священник вдягав єпитрахиль, замість чаші мав скляний чи металевий стакан. В той час було важко забезпечити всіх просфорою. Хто міг - пік великий хліб, його нарізали і засушували. Зберігався такий хліб до місяця”.
За словами о. Івана Говери, вірні також просили священників про щоденне причастя. У підпіллі навіть визріла така практика - євхаристія поза літургією. Крім того, зазначив докторант Папського Східного Інституту, вірні, які не могли бути присутні на реальній службі Божій, слухали Літургію на Радіо Ватикану.
Священик також розповів про літургійне життя у таборах, куди були заслані багато представників духовенства УГКЦ. “Ув’язненим священикам, монахам заборонялося правити Службу Божу. Але і в Сибіру їм це вдавалося. Наш Патріарх Йосиф Сліпий правив щоденну Службу Божу. Він не мав окремої кімнати чи можливості усамітнитися. І він в цій великій казармі, в тому, чому був, сідав на нари, накривався коцом і правив Службу Божу, - зазначив отець Іван. - Хліб ще можна було найти, а вино - ні. І нашим священникам передавали з дому родзинки. Їх клали в воду на ніч, і цю речовину використовували як вино, - так і відправляли”.
Він зауважив, що досвід організації Літургійного життя Підпільної Церкви може стати у нагоді для душпастирів, які збираються на місії. “Адже у багатьох країнах немає відповідних умов, немає наших церков, є костели без іконостасу або квартири. Тому можна використати деякі елементи на місіях. Чи зараз священикам-капеланам в АТО, де часом правлять службу у землянках з мінімальними умовами і можливостями. Для нас це цінний досвід”, - зазначив о. Іван Говера.