Першочергова причина соціального сирітства – довгострокова трудова міграція. Про це заявила директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою національного університету Львівська політехніка Ірина Ключковська під час круглого столу, організованого ПМВ спільно з УКУ, щодо мігрантів у світлі Ювілейного Року Божого Милосердя.
Як зазначила Ірина Ключковська, категорія дітей емігрантів, яких зараз називають соціальними сиротами, на законодавчому рівні не є закріпленою.
Науковець розповіла, що Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою вивчав питання соціального сирітства в Україні в контексті дослідження трудової міграції впродовж тривалого часу.
“Ми мали проект - діти емігрантів про себе. Це були твори дітей емігрантів, які розповідали про себе, про свої проблеми. І ми несподівано для себе виявили величезний комплекс проблем дітей, якими ніхто у нашому суспільстві не займався. Основі висновки: порушення психо-емоційного стану, погіршення комунікативного спілкування з оточуючими, поява дратівливості, агресивності, недовіри до оточуючих, відчуття самотності та власної неповноцінності, розвиток алкогольної, наркотичної та ігрової залежності, ускладнення процесу соціалізації, порушення шкільної дисципліни”, - розповіла директор інституту.
Ірина Ключковська зауважила, що у дітей емігрантів, які зростають без батьків, відбувається деформація ціннісних орієнтирів щодо сім’ї як такої.
“Першочергова причина соціального сирітства – довгострокова трудова міграція. Переважна більшість батьків, які їхали від безвихідді за кордон, залишали дитину на близьке оточення, в кращому випадку – на бабусь і дідусів. І дитина роками зростала в розірваній сім’ї. У неї не сформувалася модель сім’ї, де є тато, мама, діти. У неї відбулося викривлення уявлення про позитивну модель сім’ї”, - зазначила експерт.
Науковець також відзначила, що у дітей виникають комунікативні проблеми з батьками, коли вони повертаються з-за кордону.
Говорячи про кількість соціальних сиріт в Україні, науковець підкреслила, що їх неможливо облікувати і порахувати, оскільки батьки, виїжджаючи за кордон, дуже часто не інформують про це вчителів або навіть просять останніх не поширювати такі відомості.
Пані Ірина відзначила, що переважно питаннями соціальних сиріт займається виключно Церква, зокрема УГКЦ, а держава дотепер усувається від цих проблем.
“УГКЦ завжди була оберегом наших трудових мігрантів і їх дітей. Але діти, які залишилися, - це і відповідальність держави. Держава мусить реагувати на цей серйозний виклик, який постав, - підкреслила Ключковська. - Що ми пропонуємо: внести зміни до законодавства з метою визнання дітей трудових мігрантів як таких, що опинилися у складних життєвих обставинах, і на законодавчому рівні ввести інститут опікунства”, - зазначила директор.
Пані Ірина підкреслила, що питання соціального сирітства надалі залишається актуальним. Адже наразі спостерігається тенденція збільшення обсягу довгострокової трудової міграції і збільшення участі молодих людей віком 18-29 років у міжнародній міграції.