Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук представив семінаристам канонічний вимір організації церковної громади на місійних теренах під час VII спецкурсу з місійного служіння, який цього року ПМВ проводить в Івано-Франківську.
“Ми будемо служити на парафіях не тільки через Святі Таїнства, а також через управління і адміністрацію, - зазначив о. Андрій Танасійчук. - УГКЦ поділяється на територію, де є ієрархічні структури, і де їх немає. Тобто є території, де немає нашого єпископа як ієрарха місця, як єпархіального єпископа. Це, наприклад, Італія, Іспанія, Португалія, країни Прибалтики, Греція, Ізраїль та інші держави. Але там є наші вірні і наші священики, які автоматично підпорядковуються Латинському єпископу, який є у тих місцях. Але деколи вони не знають, як до нас ставитися, яке право застосовувати”.
Він поінформував семінаристів про документи, які регулюють канонічне служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур. О. Андрій Танасійчук відзначив, що це, насамперед, документи Вселенської церкви - Кодекс канонів Східних Церков (1990) та Інструкція Erga migrantes caritas christi (2004).
“Кодекс Канонів не міг все передбачити. І новий документ - Інструкція Erga migrantes caritas christi - допоміг Латинським єпископам і священикам правильно ставитися до східних християн-католиків, які присутні на їхніх територіях. У цьому документі розписане все, зокрема про функцію капелана”, - зазначив Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ.
Також, підкреслив священик, служіння священнослужителя УГКЦ на територіях, де немає ієрархічних структур, регулюють і документи УГКЦ, зокрема: Положення про служіння візитатора (делегата) на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ; Духовно-пасторальний праведник для священнослужителів, які душпастирюють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ; Статут Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
“Духовно-пасторальний праведник складається з двох частин. Перша присвячена власне духовним моментам. Друга частина – більше стосується канонічного права. У документі розповідається, як можуть бути зорганізовані наші громади в Італії, Іспанії чи в інших державах, де немає ієрархічних структур, а також, які вимоги висуваються до священика, адже не може будь-хто виїхати”, - наголосив о. Андрій.
Говорячи про канонічні вимоги до священнослужителя, він підкреслив, що це має бути священик, який закінчив стаціонарну семінарію, відбув 2 роки душпастирської практики в Україні, віком від 25 до 45 років. “За кордоном священик повинен бути лідером, який шукає, який горить. Щоби він не був конфліктною людиною, мав моральні здібності, хотів служити на місіях, знав історію і культуру держави, в яку він їде. Адже часто він буде зустрічатися з католицькими священиками, і має знати їх Літургію, обряд, бо там ми насправді в гостях”, - зазначив о. Андрій Танасійчук.
Статут Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, додав Протосинкел для Одеського та Кримського екзархатів, регулює відносини між священиком, який бажає поїхати на місії, візитатором і головою ПМВ, яким зараз є владика Йосиф Мілян.
Він розповів, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія.
“Звичайний капелан-священик зорганізовує громаду при Латинській парафії не має обов’язку заводити парафіяльні книги. Всі хрещення, одруження та інші Святі Таїнства заносяться в реєстр латинської парафії. Коли громада розвивається, сам єпископ надає священику статус капелен-душпастир "місії з опікою над душами". Тоді священик вже має обов’язок вести парафіяльну книгу своєї церкви і реєструвати наших вірних”, - зазначив о. Андрій. Персональна парафія, додав він, - це коли місія досягає такого розвитку, що єпископ або на прохання священнослужителя, або сам вирішує утворити парафію. І вона стає юридичною одиницею в Церкві.
Священик також закликав семінаристів на місійних теренах не займатися політикою і громадською діяльністю, а насамперед надавати духовну опіку своїм вірним. “Громадські організації - це добре. Ми можемо прийти до них, з ними помолитися, підтримати, але ми не беремо в них участі - ні в Україні, ні поза Україною. Ми не ходимо з прапорами і плакатами. Ми для того, щоби молитися і служити. Священик має спасати душу, а не розбудовувати державу на тих територіях”, - наголосив о. Андрій.
Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.
Фото надане прес-службою Івано-Франківської Архієпархії