Папа Франциск • БЕЗ НЬОГО НЕ МОЖЕМО ЗРОБИТИ НІЧОГО...

28 Без «спецефектів» той же час звичайним жестом, який підкреслює життя кожної парафіяльної спільноти. Але коли ж самий простий жест може стати і бути визначений як «місіонерський», що стає «missio ad gentes» («місією народів») як особливе покликання вийти поза межі звичних кордонів власного життя? Якщо охрищений, батько чи мати з якоїсь сім’ї чи пара - фіяльної спільноти, живуть щоденно простими спра - вами у місійному ключі, якщо є наявний досвід, щоб «вийти поза межі» і піти на периферію, навіть у міс - ця свого повсякденного життя, — він відчуватиме ще більшу прихильність і близькість зі всіма місіонера - ми, котрі вирушають і йдуть далеко, щоб проповіду - вати Євангеліє в інших місцевостях та окраїнах. Дар не загорнутого серця в само-референтність виражаєть - ся також і у цьому. Той, хто живе щоденними справами у місійному ключі кожної церковної громади, ніколи не є закритий сам на собі, а відчуває близьке і родин - не покликання до того, хто є покликаний йти і пропо - відувати Євангеліє далеко від місць і життєвих ситуа - цій, в яких народився і зростав. Також і місіонери, що вирушають і йдуть далеко, покликані зійти до щоден - них ритмів і звичних подій до людських місць і спіль - нот, в яких вони перебувають. Лишень усередині мате - рії повсякденного життя їх справи можуть принести плід. І тільки у такий спосіб, у постійній життєвій ман - дрівці кожного дня, може реалізуватись реальний про - цес інкультурації Євангелія в різних реаліях. Всі плідні процеси інкультурації завжди проходили певний шлях і повільно проявлялись в сюжеті конкретного повсяк - денного життя. Це є справжня інкультурація і це озна - чає завжди перебувати в щоденному житті, як і в часі, так і у способі самовиражатися і, та взагалі, виражен - ня життя цього народу. Ти не можеш думати, що віра передається як певна трансплантація конкретної