Версія для друку

С. Наталія Мельник: Покликання живе, якщо воно розвивається. І наше завдання – постійно оновлюватися

Опубліковано в Семінари для місіонерів Середа, 18 липня 2018 09:24

Покликання живе, якщо воно розвивається. Завдання монаших спільнот постійно оновлюватися. І це дуже серйозний виклик для формації. Про це заявила Голова Ради вищих настоятельок УГКЦ с. Наталія Мельник, СНДІМ під час духовно-формаційного семінару ПМВ для священиків-місіонерів, що триває у Румунському місті Сигіт.

Сестра представила учасникам семінару жіночі монаші згромадження УГКЦ в Україні і розповіла про місію і діяльність монаших спільнот. Вона відзначила, що на сьогодні в Україні є 11 чоловічих і 21 жіноча монаших спільнот.

Виклик - нас є дуже мало. Якщо раніше на Заході сприймалося за велику честь, якщо в родині хтось йшов у монастир, то зараз в сімї чинять спротив. На 50 сестер у родині лише 2-3-х не було спротиву. Є культура проти покликання. Очевидно тому, що в Україні завжди мали перевагу родинні цінності. І навіть люди, які ходять до церкви і моляться, категорично проти того, щоби їхдіти вступали до монастирів. І цю обставину треба міняти, - відзначила сестра.

С. Наталія підкреслила, що про монашество в УГКЦ говориться дуже рідко і дуже мало. І наголосила, що це одне з прекрасних покликань.

Тенденція, на жаль, погіршується. Якщо 10 років тому майже не було спротиву в семінаріях, то цього року було проведене опитування, яке засвідчило, що 30% семінаристів відраджували йти в монастир. Відраджували священики, парохи. Цей феномен не зрозумілий. Чому не радять послужити Богові? Ми хочемо це питання зрушити. І ми вже порушували його на Синоді єпископів і казали про те, щоби єпископи говорили зі священиками, а священики - з молоддю на парафіях. Просто говорили про те, щоє таке покликання і воно є добре”, - підкреслила сестра.

Монахиня відзначила, що потрібно всюди, де є нагода, говорити про богопосвячене життя.

Вона зауважила, що потреби Церкви у монахинях набагато перевищують можливості спільнот. І додала, що на сьогодні найбільші жіночі згромадження в Україні - василіянки і служебниці.

Як тільки сестри якогось згромадження добре починають виконувати свою роботу, зразу всі довкола потребують таких сестер. Але ми не маємо 3D-принтера, - пожартувала с. Наталія.

Інша трудність, відзначила сестра монахиня, це період застою. Вона розповіла, що після виходу УГКЦ з підпілля відбувся бум і до монастирів прийшло дуже багато людей.  Хтось відійшов, хтось залишився, але вони внесли новизну. “Покликання живе, якщо воно розвивається. Бог ніколи не є той самий. Наше завдання не погрузнути в тім застої, а постійно оновлюватися - і це дуже серйозний виклик для формації, - зазначила Голова Ради вищих настоятельок УГКЦ.

Вона також наголосила на необхідності виховувати мирян у вірі і допомогти їм розпізнати своє покликання. Є люди, які хочуть більшого, і ви їх маєте розпізнати і запропонувати особистий супровід. Ми над цим працюємо, але нас замало. І тому нам всім потрібно помочі священиків і мирян. Нам треба виховувати мирян, допомогти людям не просто жити з Богом, а жити Богом на щодень, - зазначила сестра.

Говорячи про інші виклики, с. Наталія зауважила, що іноді монахинь у Церкві трактують як людей праці, а не молитви. І цю дійсність потрібно змінювати. Монастирі - це місце, де люди моляться (щоб не говорили), і моляться багато. І багато працюють. Інколи праця виходить на перше місце  - і це ще одна драма жіночого монашества, яке часто трактується як дешева робоча сила у Церкві. Потрібно побачити богопосвячене життя таким, яким воно має бути, потрібно побачити сестру насамперед як людину молитви. Ці люди здатні підсилити своєю молитвою. Сестри могли б бути людьми молитви, а стають працівниками, - відзначила сестра Наталія.

Останні матеріали

Схожі матеріали

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі