У Львові відбулася презентація Щоденника о. Василя Поточняка, в якому він описував переживання своєї хвороби перед смертю.

"Кажуть, очікування смерті - гірше смерті. О. Василь до того дня йшов, мабуть, тяжко, але він хотів поділитися своїм словом. Це була його воля - залишити свої переживання для тих, хто, не дай Боже, тавруватиме його дорогою, аби хтось з того скористав", - зазначив Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ Владика Йосиф Мілян.

Він підкреслив, що отець Василь був людиною слова, правдивою людиною. "Він правдиво говорив про себе і пробував правдиво говорити про інших. Він захищав свою думку. Але те, що він писав у Щоденнику чи смс під час хвороби - не завжди відповідало дійсності. Не ми його опікували і підтримували, а він сам хотів підтримати тих, які молилися за нього, які за нього переживали. Іноді аналізи були негативні, а він розсилав повідомлення, що все добре. Блаженна неправда, яка мала підтримувати тих, хто підтримував його", - зауважив Голова ПМВ.

Єпископ відзначив, що отець Василь був активний і діяльний священик, який пішов з життя дуже молодим. "Він міг би змінювати цей світ. Але його Щоденник і духовний заповіт це робитимуть через нас, які його любили", - сказав Голова ПМВ.

У свою чергу упорядник Щоденника і автор вступної промови - настоятель Свято-Іванівської лаври Студійського уставу УГКЦ ієромонах Юстин Бойко (один з найближчих приятелів о. Василя Поточняка) розповів, як виникла ідея щоденника і крізь яку призму треба його читати і сприймати.

Він відзначив, що назва Щоденника - "З дороги зцілення", оскільки протягом своєї хвороби о. Василь сповіщав близьких людей про свій стан і перебіг лікування смс, які завжди завершувалися словами: "З дороги зцілення". У виданні зібрані всі такі повідомлення о. Василя.

Щоденник поділяється на декілька частин: вступне слово, біографія о. Василя Поточняка, його духовний тестамент (заповіт), власне текст Щоденнка (в якому він описував свою хворобу в двох аспектах: світлі Божому (як він переживає свою хворобу як християнин) і в світлі людському (як людина).

"Щоденник неможливо зрозуміти, не прочитавши Заповіту, - наголосив отець Юстин. - Заповіт о. Василь написав раніше, і не без причини. О. Василь у Римі у 2001 році став координатором для українців Італії. Душпастирючи на тих теренах, ми стали свідками смерті Папи Івана Павла II. Згодмо опублікували його заповіт, суто духовний. О. Василь читав той заповіт і вже тоді неодноразово висловлював думку, що, мовляв, треба і собі написати такий духовний заповіт. Коли його настигла хвороба - він почав його писати. Цей заповіт був написаний в Храмі Гробу Господнього, який є і храмом Воскресіння", - розповів священик.

Єромонах відзначив, що о. Василь Поточняк до останньої хвилини життя шукав відповіді на питання: чого він відходить? "Він не знайшов по суті остаточної відповіді. Але як Христовий воїн відповів собі: "так треба". Значить, така є Божа воля", - зауважив настоятель Свято-Іванівської Лаври.

Отець Юстин також підкреслив, що Щоденник - незакінчений. "В останні місяці хвороба його зламала настільки, що він уже не міг писати. Але зберігся його голос, записаний за три дні до смерті. Він передає привіт всім тим, хто щиро вболіває за нього. Цей запис ми опублікуємо згодом. - зазначив Єромонах. - О. Василь ніколи не здавався! Його Щоденник - це не плач Єремії, це голос священика, віруючої людини до людей, які переживають ту саму хворобу. І всі його розважання сповнені духом віри". 

Він також розповів, що в Щоденнику міститься спогади людей, які відіграли особливу роль у його житті, зокрема, під час пережиття його важкої хвороби, - Блаженнішого Любомира (Гузара), Владики Йосифа (Міляна), о. Василя Говери, Олеся Городецького, Марії Матіос, Павла Дворського.

"Пам'ять про смерть спонукає людину жити. Для нас, християн, - це місток, який провадить до вічності. Сподіваємось, цей Щоденник додасть всім сил і наснаги використовувати кожну хвилину життя" не для того, щоби нарікати, а щоби жити і змінювати все навколо нас", - звернувся о. Юстин Бойко до пристуніх.

Як зазначив секретар ПМВ о. Андрій Гах, наприкінці січня презентація Щоденника відбудеться у Римі, а згодом - у Києві.

Наразі Щоденник можна придбати у Львові у видавництві "Свічадо" (вул. Винниченка, 22), а також у Києві - у Патріаршому Соборі УГКЦ, у Церкві Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, у Соборі Вишгородської Богородиці УГКЦ. Вартість книги - 70 грн. Кошти від продажу будуть спрямовані до благодійного фонду, який заповідав заснувати о. Василь Поточняк для допомоги онкохворим священикам і духовним особам.

Після презентації всі пристуні на чолі з Владикою Йосифом Міляном помолилися за спокій душі о. Василя.

Фото Олени Білоус

Українці в Угорщині відсвяткували 25-річчя Товариства Української Культури в Угорщині. 

Святкування розпочалося 10 грудня з урочистої академії. Душпастир для українців в Угорщині отець Дам’ян Габорій відслужив молитву та освятив прапор Товариства Української Культури в Угорщині. Потім відбувся виступ українських дітей. Під час свята до присутніх звернулася з привітальним словом посол України в Угорщині Любов Непоп, голова Товариства Української Культури в Угорщині та речник українців в угорському парламенті Ярослава Хортяні, представники угорського уряду. На завершення відбулося вручення грамот для членів українського товариства.

Святковий день завершився концертом в центральній угорській базиліці святого Іштвана (Степана) за участі українського квартету зі Львова «LeonVoci» в супроводі львівського симфонічного оркестру «K&K Symphoniker». Концерт відвідали понад 1000 осіб.

Ювілейні святкування товариства завершилися 11 грудня при українській парафії Покрови Богородиці подячною Божественною Літургією в супроводі квартету «LeonVoci». До присутніх в церкві звернувся з привітальним словом о. Дам’ян Габорій та прочитав вітальне слово від голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владики Йосифа Міляна, в якому єпископ зазначив: «Я щиро вітаю усю Вашу спільноту із пройденим шляхом та здобутим досвідом співпраці, братерства та єдності. Цей ювілей є плодом Вашої 25-ти літньої мандрівки, молитовним благодаренням та сповненим надії поглядом у майбутнє. Сьогодні ми дякуємо Богові за те, що зібрав Вас усіх - різних і з різних куточків нашої Батьківщини - у єдину спільноту. Вона для усіх Українців в Угорщині є знаком Вашої праці і відваги та заохоченням до будування таких наших спільнот у всьому краю, що Вас прийняв. Долучаюсь не тільки до Вашого Ювілею, але і до Різдвяних побажань. Хай Мир Господній завжди буде з Вами».

За інформацією прес-служби УГКЦ в Угорщині

У селі Княжичі під Києвом з 28 листопада до 2 грудня тривала Всецерковна зустріч єпархіальних координаторів стратегії 2020 «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Учасники зустрічі, прибулі з усіх місць, де присутні українці греко-католики, мали нагоду переглянути прожитий рік у світлі планів, напрямних, вказівок та порад Стратегії. ПМВ на зустрічі представляв о. Віталій Храбатин.

На початку і на завершенні робочого тижня присутні мали нагоду зустрітися і почути слово привітання та повчання Блаженнішого Святослава. Звертаючись до присутніх, Блаженіший наголосив, що Стратегія 2020 на сьогодні не є уже абстрактною ідеєю. Наші миряни уже про неї почули, знають і навіть вимагають, щоб напрямні Стратегії втілювалися в щоденне життя. Окрім цього Глава Церкви представив учасникам, що із розвитком і втілюванням Стратегії 2020 в цілій Греко-Католицькій Церкві розпочався загальноцерковний рух. За словами Блаженнішого Святослава, сьогодні усі єпархіальні координатори і, відповідно, єпархії, в яких працюють, повинні розширити горизонт праці, ставлячи запитання про те, як Жива Парафія відчуває себе в ширшому контексті служіння. Попередні роки немов би були часом роздумів про парафію саму в собі, відтепер слід розширити горизонти, тобто парафія має подивитися на себе, але в контексті єпархіяльного життя і служіння. Тим самим долати шлях від автоізолювання парафії до почуття єдності з усією єпархією, якої вона є інтегральною частиною. Важливою у словах Блаженнішого була узгодженість між постановами Синоду Єпископів УГКЦ та втіленням Стратегії-2020.

Учасники Всеукраїнської зустрічі Єпархіальних Координаторів мали нагоду поспілкуватися і з Архиєпископом-емеритом Блаженнішим Любомиром, який поділився своїми роздумами щодо парафіяльного душпастирства і життя священика. Після вступного слова Архиєпископа Любомира присутні мали змогу поставити свої запитання, які переважно стосувалися пасторального життя сучасного священика та єпископа, пріоритетів у сучасному душпастирстві, споминів про духовного наставника Боаженнішого Любомира Патріарха Йосифа Сліпого.

Під час робочих сесій учасники зустрічі мали нагоду заслухати доповідь о. Андрія Нагірняка щодо дияконії та соціального служіння нашої Церкви. Тема доповіді о. Андрія перегукується з працею та постановами Синоду Єпископів УГКЦ. Директор «Карітас України» розповів учасникам зустрічі про служіння, працю та напрямні цієї благодійної організації. Сестра Луїза, голова Патріаршої Катехитичної Комісії, поінформувала  про останні досягнення її департаменту та плани на майбутнє. Роман Олійник представив слухачам висновки та аналіз статистистичного опитування «Стан Душпастирського служіння в УГКЦ за 2015». В даній презентації зі схемами та інфографікою в порівнянні з 2013 роком, присутні могли пересвідчитися про стан праці і втілень Стратегії-2020 як у їхніх Єпархіях, так і в УГКЦ загалом. Також єпархіальним координаторам втілення Стратегії 2020 о. Петро Рак представив плани праць усіх Патріарших комісій та відділів, побудованих на потрійному принципі розвитку та дії для всієї УГКЦ, на єпархіальному та парафіяльному рівнях.

За допомогою Живого ТБ учасники могли побачити вибрані українські парафії по всіх куточках світу, які представили, як вони втілюють ідеї Стратегії 2020.

Окрім праці у Княжичах, учасники робочого з’їзду мали нагоду відвідати Екуменічну Капличку УГКЦ в м. Києві на вулиці Інститутській, - на місці, де вшановують загиблих героїв Небесної Сотні під час Революції Гідності.

На наступний день усі координатори відбули прощу до Патріаршого Собору Святого Воскресіння, відвідали церкву св. Миколая на Аскольдовій могилі та молилися у головному санктуарії Києвської Архиєпархії у Вишгороді біля ікони Богородиці Володимирівської.

Фото О. Романа Бобесюка 

У будинку культури м. Вац (Угорщина) відкрили виставку, присвячену 60-тій річниці угорської революції проти радянського уряду.

Художню виставку відкрила голова українського самоврядування у м. Вац Христина Шік. Під час своєї промови вона розповіла про історію визволення угорського народу від російських окупантів та представила угорських художників та українського художника Петра Пугу, які виставили свої роботи.

У свою чергу душпастир для українців греко-католиків в Угорщині о. Дам’ян Габорій зазначив, що український і угорський народи мають схожу історію. "Україна до сьогоднішнього часу позбавляється російської окупації, доказом того є жертви Небесної Сотні, окупація Криму, війна на Сході України, під час якої гинуть люди. Нещодавно в Івано-Франківську, було відкрито меморіальну дошку з нагоди 60-ї річниці Угорської революції та було організовано багато заходів, приурочених до тих подій, в яких брав участь держсекретар Угорщини в справах релігії та соціальних відносин п. Міклош Шолтес"- розповів священник.

На завершення усі присутні спільно помолилися за жертв російської агресії в Угорщині та в Україні. В залі були присутні угорці та українці, які мешкають в цьому місті та в околицях.

За матеріалами прес-служби УГКЦ в Угорщині