Середа, 24 липня 2019

Семінаристам представили життя о. Омеляна Ковча: Окрім душпастирської праці, він багато уваги приділяв українській справі

Неділя, 30 червня 2019 08:52

О. Омелян Ковч, окрім душпастирської праці, дуже багато уваги приділяв українській справі. Він вмів добре доносити до парафіян правильні речі і прищеплювати справжні цінності. Про це заявив історик Володимир Бірчак під час спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, презентуючи життя і діяльність Блаженного священномученика.

Він відзначив, що о. Омелян походив зі священничої родини. Навчання майбутній отець Омелян здобував у гімназіях Космача, Кіцмані, Львова. У Римі закінчив теологічні студії у колегії Свв Сергія і Вакха, захистив ліцензіат. Здобути освіту у Римі йому фінансово допоміг митрополит Андрей Шептицький. Після свячень отримав парафію у м. Підволочиськ на Тернопільщині.  А згодом переїхав у Боснію.

«Душпастирська праця в Козараці була тяжкою в матеріальному плані. Парафія була дуже бідна, родина недоїдала. Пошук кращого життя у Боснії виявилися неуспішним для українців – і о. Омелян Ковч терпів разом з громадою», - зазначив історик.

Володимир Бірчак зауважив, що з початком Першої Світової війни о. Омелян Ковч разом з батьком і братом долучились до національно-визвольного руху - о. Омелян пішов служити капеланом. І завжди перебував на передку.

«Ковч потрапив у більшовицький полон з вояками. Це було літо, спека. Їх везли у теплушці і на одній зі станцій він попросився вийти випити води у наглядача і принести води пораненим, щоб їх напоїти і промити рани. Вояк, на диво, послухав його і випустив. А коли отець вертався до вагону, той зачинив перед ним двері і сказав: «Отче, йди своєю дорогою і пам’ятай молитися про Луку», - розповів Володимир Бірчак. – О. Омелян проїде багато випробувань з УГА: і перемоги, і поразки, і навіть полон, і тріумфальне взяття Києва і, на жаль, сумний відступ з нього. Згодом священник, який безперестанку був біля хворих вояків, сам захворів на тиф. Йому вдалося побороти хворобу, але вони він повернеться додому, його навіть не впізнає дружина».

У 1922 році о. Омелян отримав парафію у містечку Перемишляни, з яким він поріднився на все життя. Історик розповів, як отець вміло працював з громадою і наставляв її.

«Тоді був закон про заборону вирубки лісу. І отець на проповіді у церкві якось сказав: «Дорогі у Христі! Не приходьте до мене на сповідь і не кажіть, що ви пішли до лісу і врубали якусь невеличку ломаку. Я бачив, як вас двоє ту ломаку з лісу ледве несли», - зазначив Володимир Бірчак.

Він зауважив, що о. Омелян, окрім душпастирської праці, дуже багато уваги приділяв українській справі. Вмів добре доносити правильні речі і прищеплювати справжні цінності.

«У ті часи Галичина входила в склад Польші і з території Галичини обиралися посли до Польського Сейму. У нашому розумінні -  мажоритарники до Верховної Ради. І українців, які голосували за польських кандидатів, називали хрунями (лайливе прізвисько, запроданець). Що ж голосувати за поляка, якщо йде українець. І в одній з проповідей перед черговими виборами отець Омелян переживав, як звернутися до пастви з цього приводу, і сказав наступним чином: «Скоро вибори. Багато людей підуть і проголосують за поляків, а інші потім почнуть їх обзивати хрунями. Дорогі у Христі! То не гарно так обзиватися, але й не гарно так голосувати…» Як саме в тому році проголосувала перемишлянська парафія - питання для майбутніх досліджень», - зазначив історик.

Активна діяльність о. Омеляна спричинила переслідування як з боку польської, так згодом і радянської влади. В його оселі було проведено близько 40 обшуків, половина з яких закінчувались арештами. Під час відбуття одного з таких покарань він написав свою книгу «Чому наші від нас втікають?»

Володимир Бірчак також розповів про діяльність отця Омеляна Ковча щодо порятунку євреїв і допомоги їм. «Коли ССівці зігнали людей у синагогу і підпалили її, він прибіг і почав виносити людей із палаючої будівлі. Одним з тих, кого йому вдалося врятувати, був рабин м. Белз, один з найбільших натхненників хасидизму - Аарон Рокеах. Він ходив до євреїв у гетто – хрестив їх, приносив медикаменти і їжу, видавав їм так звані «арійські документи» (метричні виписки із церковних книг про хрещення), які могли врятувати від знищення. За таку діяльність отця у січні 1943 року арештували представники СД та поліції безпеки і ув’язнили у Львівській тюрмі на Лонцького», - зазначив історик.

Його відправили у концтабір Майданек, де він помер у 1944 році.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: