Вівторок, 25 червня 2019

С. Ореста Боршовська: Сестра Йосафата говорила, що потрібно йти туди, де є найбільша потреба

Четвер, 16 травня 2019 11:00

Сестра Йосафата Гордашевська завжди говорила, що потрібно йти туди, де є найбільша потреба, і дуже добре відчувала людей. Про це заявила сестра служебниця, відповідальна за архів у Патріаршій Курії УГКЦ, Ореста Боршовська на семінарі ПМВ у Мадриді для священиків УГКЦ, які душпастирюють поза межами України.

Сестра Ореста розповіла про життєвий і духовний шлях блаженної Йосафати, яка є співзасновницею Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Цього року відзначається 100-ліття її упокоєння й 150-річчя з дня її народження. 

«До нас дійшло дуже мало її особистих писань чи писань про неї. Багато архівних документів було втрачено внаслідок Першої і Другої Світових війн. Сама блаженна Йосафата ніколи не розповідала про своє життя. Вона не була мученицею і померла своєю смертю», - зазначила сестра Ореста.

Вона зауважила, що у 2001 році під час візиту до Львова Папа Іван Павло II проголосив сестру Йосафату блаженною, вказуючи її життя як приклад для наслідування: «Вона, посвячуючись дітям, хворим, убогим, неписьменним та знедоленим у часто важких і непозбавлених страждань ситуаціях, у надзвичайний спосіб уміла втілити Євангеліє у своє щоденне життя».

Одна з важливих речей, яку вдалося знайти монахиням вже в часи незалежної України, - особистий записник сестри Йосафати. «Там є її молитва Небесний Єрусалим, яка демонструє її глибокодуховне життя і переживання Бога. Також у цьому записнику збереглися її роздуми про обіти, хроніки», - зазначила с. Ореста Боршовська.

Розповідаючи про життєвий шлях с. Йосафати, монахиня відзначила, що майбутня перша служебниця  Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії народилася в досить убогій родині, де було 9 дітей. Дівчина Михайлина зростала побожною дитиною і дуже добре вчилася, але через брак коштів після школи не могла продовжити навчання і пішла працювати на фабрику скла.

«У XIX столітті дуже активно діяли сестри РКЦ – вони осяяли своїми школами, лікарнями, дитсадочками цілу Галичину. Багато наших дітей ходили в ті школи і полонізувалися. Важко було говорити про свою ідентичність. І священики говорили про те, що треба таких українських сестер, щоби активно працювали для потребуючих», - зауважила с. Ореста.

У 1891 році майбутня блаженна звернулась до свого духівника василіанина Єремії Ломницького, щоби він їй допоміг вступити до чину Сестер Василіянок - єдиного на той час у Галичині українського жіночого монашого чину. Але о. Єремія вбачав у сестрі-монахині Гордашевській силу й потрібні чесноти, щоб очолити нове чернече згромадження. Михайлину відправили жити до монастиря сестер Філіціянок для набуття потрібного досвіду чернечого життя, а вже через два місяці вона прийняла облечини, взявши ім'я Йосафата.

Вона виїхала в село Жужеляни і в 1902 році на загальних зборах сестер-служебниць її обрали головною настоятелькою нового згромадження. 

Говорячи про харизми і ціль заснування нового згромадження, с. Ореста відзначила, що сестри найперше мали займатися маленькими дітьми і провадити дитсадочки. «Це була візитівка сестер-служебниць – майже у всіх містечках були доми сестер-служебниць і при них садочки. До війни ми мали 74 садочки, які відвідували від 30 до 60 дітей. Монахині виховували дітей у релігійному і національному дусі. Також створювали сиротинці. Всі доми сестер також були відкриті до жіноцтва, же жінки молилися, вчилися куховарити, шити», - зазначила с. Ореста.

Іншими харизмами сестер-служебниць були окраса Божих храмів і лікарська справа.

«Сестра Йосафата завжди говорила, що потрібно йти туди, де є найбільша потреба. У 1902 році була потреба їхати до Канади, про що просив Митрополит Андрей, – поїхали до Канади. Коли потрібно було їхати до Бразилії - поїхали до Бразилії. І у великій мірі сестри допомогли  українцям і в Канаді, і в Бразилії зберегти свою ідентичність, - зазначила сестра Ореста. - С. Йосафата вчила сестер всьому. Вона вміла добре відчувати людей. Дуже багато зробила для згромадження. Сестри казали, що вона була сонцем нашого згромадження».

Монахиня розповіла, як с. Йосафата посвячувала своє життя убогим. «Відомий такий випадок. Коли Сестра Йосафата довідалась, що в стайні ОО. Бернардинів лежить старенька жебрачка, яка вже не мала сил жебрати собі на прожиток, то с. Йосафата принесла її до монастиря, обмила, поклала на своє ліжко, оскільки вільних ліжок не було і піклувалася про неї. Перед смертю старенька прийняла Святі Тайни”, - розповіла с. Ореста.

У час першої Світової війни с. Йосафата захворіла на рак костей і померла у тяжких муках у день свого улюбленого свята - в ніч на Благовіщення 1919 року, передбачивши свою смерть.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Ми на Facebook

Відео

 

Поставити питання

Ваш Email
Імя:
Запитання: