ОБІЖНИК • 10/2021

4 роз’єднана і між єпископом та духовенством бракує спіл- кування, довіри і братерського єднання, то таку єпархію можна вважати глибоко зраненою. Тому перші і найваж- ливіші зусилля архиєрея повинні бути скеровані на згур- тування єпархіально спільноти в усіх вимірах життя, а саме: на поглиблення духовного життя на зразок сопри- частя в любові Осіб Пресвято Тройці та за прикладом першо християнсько спільноти Христових учнів у Єруса- лимі (пор. Ді. 2, 46–47; 4, 32); на вироблення одностайно- го бачення місі єпархі , координування людських, духов- них та матеріальних дарів для ціє місі , а відтак втілення в життя спільними зусиллями духовенства і мирян разом зі сво м пастирем. Синодальний устрій Укра нсько Греко-Католицько Церкви є унікальним простором будування глобально єдності нашо помісно Церкви. Святіший Отець Франциск наголосив на тому, що «не достатньо лише мати Синод, потрібно бути Синодом!» Синод є всецерковним діян- ням, яке в нашому випадку має глобальний вимір. Беру- чи участь у Синоді, кожен єпископ представляє не себе чи приватні думки: він є голосом своє єпархіально спіль- ноти. Відтак, повернувшись із сесі , владика передає дух синодальних рішень, щоб через власне щоденне слу- жіння зробити єпархію і кожного члена живими учас- никами синодального діяння. Участь єпископів у Синоді не обмежується самою х присутністю. Діяти синодально означає перейнятися відповідальністю за служіння нашо Церкви в кожній єпархі і кожному екзархаті та за життя і духовну опіку наших вірних у тих кра нах, де ще немає наших структур. Діяти синодально означає перейнятися болями і радостями всіє нашо Церкви і цілості. Бути Синодом означає «йти спільним шляхом» і бути одним цілим навіть тоді, коли владики повертаються додому. Це справді великий дар Божий, що ми маємо можливість постійно крокувати разом із нашим духовенством, мона- шеством і мирянами, у єдності між собою, незважаючи на те, що живемо в різних частинах світу. Патріарший Собор, який ми скликаємо кожних п’ять років, — це ще один важливий всецерковний простір сопричастя всього нашого церковного тіла. Це особливий момент глобального слухання, коли єпархіальні спільно- ти можуть взяти участь у соборуванні всіє нашо Церкви безпосередньо, через належно обраних делегатів, які спільно з пастирями здійснюють у питомий спосіб та на своєму рівні відповідальність за життя своє Церкви в різ- них частинах світу. Незважаючи на те, що резолюці Патрі- аршого Собору мають дорадчий характер, вони є цінним голосом одного тіла нашо Церкви. Глава і Отець нашо помісно Церкви є знаком і служи- телем глобально єдності, сопричастя та розвитку. Це ми особливо яскраво бачимо на прикладі служіння пра- ведного митрополита Андрея Шептицького та ісповідни- ка віри патріарха Йосифа Сліпого. Глава Церкви очолює Синод Єпископів і його діяння, скликає Синоди та Патрі- арші Собори. Він чуває над розвитком кожно єпархі та служить для забезпечення потреб. Проголошує сино- дальні рішення та церковні закони, які відтак набирають канонічно сили. Глава Церкви є гарантом повного і види- мого сопричастя нашо Церкви з Наступником апосто- ла Петра і має право та обов’язок промовляти від імені повноти. Він є служителем цього єднання в любові всіх частин нашо Церкви. Очільник Церкви виконує особли- ве завдання пастирсько опіки над усіма вірними, особли- во тими, що перебувають поза церковними структурами. Щоб ця опіка була належною і своєчасною, Глава Церкви покликаний дбати про утворення відповідних душпастир- ських осередків, а відтак про утворення нових церковних структур там, де цього вимагає добро вірних. Його осо- бливій опіці належить літургійне життя нашо Церкви та забезпечення одностайності у звершенні Божого куль- ту в усіх частинах. Та понад усе, він покликаний бути щирим вірним братом для сво х співбратів у єпископстві і добрим духовним батьком для всіє церковно спільноти. Дорогі в Христі! Церковна єдність є живим стосун- ком любові Бога і ближнього, над яким потрібно постій- но чувати, його будувати і в ньому безнастанно зростати. Лише зростаючи у сопричасті та єдності нашо Церкви, можна пізнати вповні ідентичність, той наш особливий спосіб буття християнами . Кожен член нашо Церкви, наші парафі , єпархі і митрополі настільки глибоко змо- жуть «бути собою», не асимілюватися в цьому глобалізо- ваному світі, зберегти власну тотожність, вміти переда- ти новим поколінням і ділитися нею з іншими народами, наскільки ми будемо цінувати, будувати та оберігати вну- трішню єдність глобально спільноти УГКЦ. Внутрішня єдність УГКЦ є синонімом сили і розвит- ку, необхідною умовою життя та здійсненням місі . «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай», — зву- чать слова народно пісні-молитви. Вінцем розвитку і зрілості помісно Східно Церкви є патріарший устрій і гідність. Наш патріархат будуєть- ся саме на основі розвитку і неухильного зміцнення вну- трішньо єдності нашо Церкви на всіх рівнях. Тут крас- номовним є гасло патріаршого мирянського руху: «За єдність Церкви і народу». Послаблення ціє єдності, зокрема з Церквою-матір’ю в Укра ні, неминуче призве- де до послаблення і фрагментаці само нашо церковно спільноти, завмирання структур, втрати власно іден- тичності та само ознаки глобальності. Церква, як Та нственне Тіло Христове, за своєю приро- дою є «та нством єдності», до яко покликане все людство. Сво ми особливими дарами і нашим спільним служін- ням ми всі, духовенство, монашество і миряни, поклика- ні сприяти розвиткові та зміцненню сопричастя-єдності Церкви на всіх рівнях: від локального до глобального, від помісного до вселенського. Нехай Господь допоможе всім нам, відповідно до влас- ного покликання чи дару служіння у нашій Церкві, бути носіями і будівничими внутрішньо єдності. Благословення Господнє на вас! Від імені Синоду Єпископів УГКЦ † СВЯТОСЛАВ Дано в Римі, при Соборі св. Софі —Премудрості Божо , у день святого Августина, єпископа Гіпонського та собору преподобних отців Печерських, що спочивають у дальніх печерах 10 вересня 2019 року Божого

RkJQdWJsaXNoZXIy Mzk4Mg==