Папа Франциск • БЕЗ НЬОГО НЕ МОЖЕМО ЗРОБИТИ НІЧОГО...

20 Проголошувати Христа і цього зачудування, що кидає виклик, ця особа або людська реальність можуть засвідчити і проголоси - ти ім’я та таємницю Ісуса з Назарета, з надією змогти відповісти на очікування і запитання, які виникнуть в інших з їхніх власних свідчень. Бачу в цій анало - гії численний досвід та динаміку, властиві людським обставинам. Так само і дитина перше вчиться розумі - ти жести любові своїх батьків, мами і тата, не знаючи їх імен, а лише потім вправляється в тому, щоб вимов - ляти їх імена. Так і реальність приходить перше, ніж ім’я. Зачудування, викликане тим, що Господь робить через своїх свідків, зазвичай приходить перше, аніж проголошення. Наприкінці Євангелія від Марка, яке натякає на початок апостольської проповіді, після того, як Ісус зійшов на небо, євангелист засвідчив, що апостоли «відійшли і проповідували повсюди, в той час, як Господь допомагав їм і стверджував слово зна - ками, що його супроводжували».